Постанова Чернівецький апеляційний суд № 715/974/13-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2021 року м. Чернівці Справа № 715/974/13-ц Провадження №22-ц/822/9/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І. Н. суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач (заявник): АТ «Райфайзен Банк Аваль», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Григорчака Ю.П, дата складання повного тексту рішення невідома, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року заявник АТ «Райфайзен Банк Аваль» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Доводи зводились до того, що 01 червня 2013 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області було в справі №715/974/13-ц було ухвалено заочне рішення за заявою ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Предметом вимоги було стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ОСОБА_2 . Цим рішенням було звернуто стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розміщено по АДРЕСА_1 загальною площею 227,90 кв. м, житловою площею 103,50 кв. м, відмічений в плані літерою «А», сараї літ. «Б», «В», «Г», «Д», «Е», гараж літ. «Є», убиральня літ. «Ж», вимощення - І, огорожа №2-3, колодязь №1, земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, кадастровий №7321082100:01:003:0143, земельну ділянку площею 0,22 га, цільове призначення - ведення особистого підсобного господарства, кадастровий №7321082100:01:003:0144, які належать ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Проте, у тексті резолютивної частини оскаржуваного рішення не відображена сума невиконаного зобов`язання за кредитним договором, в рахунок погашення яких звернуто стягнення, у розмірі 249 687,17 гривень (еквівалентно 31 238,23 доларів США). Додатковим рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.09.2020 року вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Прийнято додаткове рішення, яким резолютивну частину рішення суду від 01 червня 2003 року про звернення стягнення на іпотечне майно доповнено розміром невиконаних зобов`язань в сумі 249 687,17 гривень (еквівалентно 31 238,23 доларів США). Не погоджуючись із додатковим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував на те, що у справі, яка переглядається, вже було ухвалено додаткове рішення 17.12.2013 року, а чинним законодавством не передбачено права ухвалення повторного додаткового рішення. Суд першої інстанції не звернув уваги, що на момент прийняття додаткового рішення, про розгляд якого зацікавлені особи не повідомлялися, закінчилися строки виконання основного рішення, а оскаржуваним рішенням змінено суть попереднього рішення. У відзиві на апеляційну скаргу АТ Райфайзен Банк Аваль» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишите без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не суперечить. Постановляючи додаткове рішення суд першої інстанції посилався на те, що 01 червня 2013 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області було ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», однак в судовому рішенні не відображено суму боргу в частині звернення на майно, а саме у розмірі 249687,17 грн, що еквівалентно 31238,23 доларів США. При цьому, наявність в матеріалах справи розписок про вручення рекомендованого повідомлення (а.с.8-9) спростовують доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення учасників справи про розгляд цієї заяви. Так, згідно п. 2 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати. Відповідно до п. 41 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК). Відповідно до п. 42 цієї ж Постанови резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Таким чином, в супереч цих рекомендацій суд ухвалив рішення про звернення стягнення на майно, проте не встановив розмір заборгованості за кредитним договором, що могло бути усунуто в порядку п.1 ч.1 ст. 270 ЦПК України, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо неможливості прийняття декількох додаткових рішень та зміни його суті. Крім того, в силу ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. На момент їх видачі діяв Закон України «Про виконавче провадження» документ 606-XIV в редакції станом на 09.06.2013 року, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 22 якого виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 22 цього Закону встановлює строк для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент пред`явлення виконавчого документу) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. В силу вимог ч.5 ст. 12 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 червня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вимоги банку задоволено. Звернуто стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розміщені по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.12 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0321082100:01:003:0143, земельну ділянку площею 0.22 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства кадастровий номер: 0321082100:01:003:0144, які належать ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» шляхом продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Додатковим рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у сумі 249 687,17 грн. Глибоцьким районним судом Чернівецької області 05 серпня 2013 року видано виконавчий лист № 2403/2426/12 рік про звернення стягнення на житловий будинок з господарськими спорудами, які розміщені по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.12 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0321082100:01:003:0143, земельну ділянку площею 0.22 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства кадастровий номер: 0321082100:01:003:0144, які належать ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» шляхом продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.93). В цьому виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили 30 липня 2013 року, а строк пред`явлення листа до виконання встановлювався до 30.07.2014 року (а. с. 93). Крім того, цим же судом видавався виконавчий лист за однаковим номером від 18.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 249687,17 грн (а.с.36-37). За заявою стягувача № 114-28-0-00/729 від 07.05.2014 року (а.с.90-91) виконавчий документ про звернення стягнення на предмет іпотеки був пред`явлений до виконання та постановою старшого державного виконавця Манасович В.В. від 30.12.2016 року його повернуто стягувачеві (а.с.92,94). В подальшому, за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження №114-40/34-2182 від 05.04.2018 року (а.с.95-96) відбулося повторне звернення до виконання виконавчого листа №2403/2426/12 від 05.08.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Розбіжність у постанові про відкриття виконавчого провадження за цією заявою №56274588 від 25.04.2018 року (а.с.97) у відомостях про відкриття провадження за виконавчим документом №715/974/13 від 18.03.2014 року щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 249 687,17 грн боргу, суд оцінює як помилку, оскільки такого рішення у справі не приймалося, видача виконавчого листа про солідарне стягнення боргу матеріалами справи не підтверджується. Крім того, на підтвердження перебування на повторному виконанні виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджується відміткою в самому виконавчому документі та постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.10.2020 року з аналогічним недоліком її змісту. Матеріалами справи встановлюється видача двох виконавчих документів за рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01.06.2013 року з урахуванням прийняття додаткового рішення у цій справі від 17.12.2013 року, резолютивна частина якого стосувалася як звернення стягнення на іпотечне майно, належне ОСОБА_2 , та і стягнення боргу з ОСОБА_1 . Отже, апелянтом не спростована видача двох виконавчих документів з однаковим номером за цією справою та не доведена обставина існування третього виконавчого листа про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджує повторне звернення до виконання саме виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки та спростовує доводи апеляційної скарги про збіг строку виконання судового рішення у цій частині. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий І.Н. Лисак Судді: Н.К. Височанська О.О. Одинак