Постанова 4807 № 2-1095/11

Дата документу 03.11.2021 Справа № 2-1095/11 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-1095/11 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А. Провадження №22-ц/807/245/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника адвоката Кісь Лариси Сергіївни на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2020 року про визнання викнавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,- В С Т А Н О В И В: 10 серпня 2020 року адвокат Кісь Л. С. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви вказала, що рішенням Бердянського міськрайонного суду від 13. 04. 2011 року на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 679 768,89 коп., рішення суду набрало законної сили 05. 07. 2011 року. 09. 02. 2012 року Бердянським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2- 1095/11 стягувачу АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості за кредитним договором та судових витрат в розмірі 1820,00 грн., а всього 1 681 588,89 грн., строк пред`явлення листа до виконання до 06. 07. 2012 року. Постановою головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Скидан О. А. 05.12.2012 року було відкрито виконавче провадження № 35481004 з виконання вказаного виконавчого листа, зі спливом строку на пред`явлення листа до виконання, ухвала суду про визнання причин пропуску строку поважними та пропущеного поновлення строку відсутня. Строк пред`явлення виконавчого листа № 2- 1095/11 сплив 06.07.2012 року, а тому переривання строку, передбаченого ст. ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» не відбувається. ТОВ «Форінт», яке змінило стягувача у виконавчому провадженні АТ «Райффайзен Банк Аваль», скористалося своїм правом стягувача у виконавчому провадженні № 35481004 і подало державному виконавцю заяву про повернення виконавчого листа без виконання після зміни стягувача з АТ «Райффайзен Банк Аваль», з усіма правами, у тому числі і тими, що мають наслідком закриття виконавчого провадження. Вважає, що виконавчий лист № 2-1095/11 від 09. 02. 2012 року, виданий Бердянським міськрайонним судом 09. 02. 2012 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», замінений стягувачем на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заборгованості за кредитним договором в сумі 1 679 768,89, а також судові витрати в сумі 1820 грн., а всього 1 681 588, 89 грн. у виконавчому провадженні № 61815358 приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню через сплив строку, встановленого для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2020 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2020 рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясована дата первісного звернення стягувача до ДВС з пред`явленням виконавчого документа до виконання, що має істотне значення для справи. Також, судом першої інстанції не наведено підстави та не зазначено докази, з яких суд дійшов висновку, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» не пропустило строк на пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок Європейського суду з прав людини про те, що позовна давність, це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ «ФК «ФОРІНТ» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено факту пропуску строку АТ «Райффайзен Банк Аваль» на пред`явлення виконавчого листа № 2-1095/11 від 09 лютого 2012 року на примусове виконання, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2011 року на даний час не виконано, обов`язок його виконання не є припиненим. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що 01 серпня 2007 року між ВАТ « Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекіс», було укладено кредитний договір № 010/17-22\542 про надання відновлювальної кредитної лінії у сумі 2 000 000.00 грн для розвитку бізнесу, строком по 31.07.2017 року включно, з процетною ставкою за користування кредитом 12% річних з 01.08.2007 року по 01.02.2008 року, а починаючи з 02.02.2008 року 16,5% річних. Забезпеченням кредитного договору є: договір поруки № 010/17-22/542/1 від 01 серпня 2007 року, де поручителем виступає ОСОБА_1 ; Договір іпотеки № 010/17-22/542 від 02.08.2007 року, іпотекодавець є ОСОБА_1 , предметом іпотеки є нерухоме майно ціле убудоване прибудоване приміщення, загальною площею 577.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 13 квітня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 679 768,89 коп., а також судові витрати у розмірі 1820 грн, а всього 1681588.89 грн. Рішення суду набрало законної сили 05 липня 2011 року. 09 лютого 2012 року Бердянським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2- 1095/11 стягувачу АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості за кредитним договором та судових витрат в розмірі 1820,00 грн., а всього 1 681 588,89 грн. Строк пред`явлення листа до виконання до 06. 07. 2012 року. Постановою головного державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ Скидан О. А. 05.12.2012 року було відкрито виконавче провадження № 35481004 з виконання виконавчого листа № 2-1095/11 виданого 09.02.2012 року Бердянським міськрайонним судом Запоріщзької області про стягнення з ОСОБА_1 на корисить ПАт « Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 1 679 768.89 грн, а також судові витрати у розмірі 1 820 грн, а всього 1681588.89 грн . Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2018 року, яка залишена без змін Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року замінено стягувача ПАТ « Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника ТОВ «Фінансова компавнія « Форінт». 07.04.2020 року Бердянським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно_Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчий документ за ВП № 35481004 повернуто стягувачу ТОВ « ФК« Форінт». 13.04.2020 року приватним виконавцем Хохловим К.К. за заявою ТОВ « ФК « Форінт» на підставі виконавчого листа № 3-1095\11 від 02.09.2012 року відкрито виконавче провадження № 61815358 в межах якого станом на теперішній час вчиняються виконавяі дії на виконання рішення суду. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" № 18357/91, § 40). Згідно зі статтею 1 Закону України « Про виконавче проовадження» ( у редакції на час вининення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконаня судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законамит та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповілдно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.. Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині четвертій статті 369 ЦПК України, на яку посилались заявники у даній справі. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Як правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції, наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Звернувшись до суду із заявою, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 обгрунтовує її тим, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1095/11 виданого 09 лютого 2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів, закінчився 06.07.2012 року, тому головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Скідан О.А. не мав законних підстав відкривате виконавче провадження 05.12.2012 року № 35481004, оскільки виконавчий лист пред`явлено до виконання з пропуском строку. Проте, ухвали суду про визнання причин пропуску строку поважними, та поновлення пропущеного строку стягувачу ПАТ « Райффайзен банк Аваль» матеріали справи не містять. Зазначені обставини є підставою для визнання виконавчого листа № 2-1095/11 від 09.02.2012 року виданого Бердянським міськрайонним судом таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. За змістом частини першої та другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, з моменту закінчення дії відповідної заборони. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до статті 22 Закону № 606-XIV, чинного станом на час набрання законної сили рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13.04.2011 року по справі № 2-1095/11, зазначене рішення суду могло бути пред`явлено до виконання протягом року, починаючи з наступного дня після набрання чинності. Рішення суду по справі № 2-1095/11 за даними ЄДРСР набрало законної сили 05.07.2011 року, тобто в цьому випадку до 06.07.2012 року. Водночас, відповідно до відповіді Бердянського мівськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) від 12.08.2020 року за вих. № 43446, запису № 4 витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2013 року № 42048422 (а.с. 187, а.с. 191-193) вбачається, що 20.02.2012 року відділом державної виконвчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області було відкрито виконавче провадження № 3127832 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1095/11 виданого 09.02.2012 року Бердянським міськрайоним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми боргу у розмірі 1679768.89 грн , а також судових витрат у розмірі 1820 грн. 27 квітня 2012 року державним виконавцем на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче повадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 05.12.2012 року за заявою стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль», постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління ючтиції Запорізької області відкрито виконавче провадження № 35481004 відносно ОСОБА_1 з примусового виконання вищезазначеного судового рішення. Вході примусового виконання, державним виконавцем було описано та арештовано майно боржника. 07.04.2020 року державним виконавцем керуючись п. 1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ( а.с. 8 т. 3, а.с. 187, а.с. 191-193 т. 2). Результат аналізу частин третьої статті 23 Закону України №606-XIV свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону №606-XIV . Як вбачається з матеріалів справи виконавчий документ повернуто стягувачу 27 квітня 2012 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провдження», отже, такий виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 27 квітня 2013 року. Виконавчий документ стягувач пред`явив до виконання в грудні 2012 року про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2012 року № 35481004. Тобто державний виконавець Скідан О.А. відкрив виконавче провадження з дотриманням вимог Закону № 606-XIV. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що на момент відкриття виконавчого провадження № 35481004 від 05.12.2021 року строк пред`явлення виконавчого листа № 2-1095/11 вже сплив не заслуговують на увагу. При цьому, колегія суддів зауважу, що незаконність постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Скідан О.А. про відкриття виконавчого провадження № 35481004 від 05.12.2012 року заявником ОСОБА_1 не оскаржується. Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи № 22-ц/807/3101/20 за скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» про визнання неправмірною постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язання відновити порушене право, скаржник просив визнати неправомірною постанову № 61815358.від 13.04.2020 року приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 2-1095\11, виданого 09.02.2012 року Бердянським міськрайонним судом. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2020 року, яка залишена без змін Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що твердження представника боржника ОСОБА_2 , що строк для виконання виконавчого листа № 2-1095\11 сплинув спростовується повідомленнями державного виконавця № 22853 від 27.05.2013 року, № 41792 від 30.09.2013 року, відповідно до яких виконавчий лист № 2-1095/11 від 09.02.2012 року знаходився на виконанні у зведеному виконавчому провадженні, про що боржнику було відомо. Як вбачається з витягу Державного реєстру обтяжень рухомого мйна на запит органу державної влади, виконавчий лист № 2-1095/11, виданий 09.02.2012 року, знаходився у зведеному виконавчому провадженні № 31278332 та на підставі даного виконавчого листа була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборни на його відчуження від 20.02.2012 року, тобто вказаний виконавчий лист знаходився на виконанні у державного виконавця. Отже, вирішуючи спір, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець Скідан О.А. відкрив виконавче провадження № 35481004 від 05.12.2012 року з дотриманням вимог Закону № 606-XIV. Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження строк пред`явлення виконавчого листа № 2-1095/11 від 09.02.2012 року не сплив, тому відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника адвоката Кісь Лариси Сергіївни залишити без задоволення. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2020 рокуу цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 09 листопада 2021 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.