Ухвала КГС ВС № 922/3578/19

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ Справа № 922/3578/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Чумака Ю.Я. розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області до:

1. Харківської міської ради,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімон-37",

4. Фізичної особи - підприємця Нестеренко Ігоря Івановича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, зобов`язання повернути нежитлові приміщення, скасування записів державної реєстрації права власності та витребування нежитлових приміщень, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі №922/3578/19 повернуто заявникові на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не усунув недоліки зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020, а саме не надав доказів щодо сплати судового збору у встановленому законом розмірі. 02.11.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі № 922/3578/19, подана 05.10.2020 через апеляційний господарський суд з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі № 922/3578/19 було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із визнанням неповажними підстав, наведених у клопотанні скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надано строк для усунення недоліків до 18.12.2020, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові. 24.12.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява заступника прокурора Харківської області про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник навів ті ж самі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які колегія суддів раніше визнала неповажними. Розглянувши подану заяву Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Стаття 288 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997). Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у заяві про усунення недоліків не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне. Касаційна скарга була подана вперше в межах строків на касаційне оскарження. Однак, ухвалою Верховного Суду від 24.07.2020 було залишено вказану касаційну скаргу без руху у зв`язку з ненаданням доказів щодо сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Скаржник недоліки касаційної скарги не усунув, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду 07.09.2020 касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на зазначене, Суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про поновлення вказаного строку відсутні, оскільки, звертаючись до касаційного суду, скаржник допустив недоліки, що мають суб`єктивний характер та залежали виключно від нього самого. Також, Суд враховує, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України було установлено карантин. Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №

211. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, внесено зміни до пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України та викладено його в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Згідно з частиною 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Таким чином, колегія суддів зазначає, що строк на касаційне оскарження у цій справі є продовженим на період дії карантину в силу вказаних норм чинного законодавства, а отже останній 20-ти денний строк встановлений цим законом сплив 06.08.2020. При цьому скаржником не наведено обґрунтування щодо неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі №922/3578/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Керуючись статтями 116, 119, 174, 234, 242, 288, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі №922/3578/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінали платіжних доручень № 1416 від 16.06.2020 на суму 25 590,40 грн, № 1878 від 10.08.2020 на суму 7 684,00 грн., № 2458 від 16.10.2020 на суму 7 684,00 грн) повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В.А. Зуєв Судді Н.О. Багай Ю.Я. Чумак