Ухвала КГС ВС № 922/54/20

УХВАЛА 01 лютого 2021 року м. Київ Справа № 922/54/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №4 до

1. Харківської міської ради,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради,

3. Фізичної особи-підприємця Харківської Наталії Євгенівни, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, зобов`язання повернути майно та скасувати державну реєстрацію права власності, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 922/54/20 повернуто заявникові на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник частково усунув недоліки зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020, а саме не обґрунтував, яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і щодо правильного застосування саме якої у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду. 07.12.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 922/54/20, подана 17.11.2020 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2020 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи, наведені в клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження визнані неповажними. Надано скаржнику строк для усунення недоліків. 12.01.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява заступника прокурора Харківської області про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник навів ті ж самі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які колегія суддів раніше визнала неповажними. Розглянувши подану заяву Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Стаття 288 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997). Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у заяві про усунення недоліків не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне. Касаційна скарга була подана вперше в межах строків на касаційне оскарження. Однак, ухвалою Верховного Суду від 27.07.2020 було залишено вказану касаційну скаргу без руху у зв`язку з ненаданням доказів щодо сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та також касаційна скарги була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник недоліки касаційної скарги усунув частково, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду 12.10.2020 касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на зазначене, Суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про поновлення вказаного строку відсутні, оскільки, звертаючись до касаційного суду, скаржник допустив недоліки, що мають суб`єктивний характер та залежали виключно від нього самого. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 922/54/20 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Керуючись статтями 234, 235, 292, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 922/54/20.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал платіжного доручення № 1845 від 07.08.2020 на суму 15 386,00 грн) повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді Т. Б. Дроботова Н. О. Багай