Постанова Сумський апеляційний суд № 591/7746/20

Справа №591/7746/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В. Номер провадження 33/816/65/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 172-7 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та прокурора Мороза В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.12.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючий в ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», проживаючий в АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП і на нього, із врахуванням положень ч.2 ст. 36 КУпАП, накладено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн., - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколів про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2020 року №369/2020, №367/2020, №371/2020, ОСОБА_1 , будучи виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п. 2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив у встановленому законом порядку Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про наявний у нього реальний конфлікт інтересів під час видання: Наказу від 30.09.2020 №49 «Про преміювання працівників», Наказу від 31.08.2020 №40 «Про преміювання працівників», Наказу від 31.07.2020 №35 «Про преміювання працівників», якими преміював самого себе, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2020 року №368/2020, №372/2020, №370/2020, ОСОБА_1 , будучи виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив дії: особисто підписавши та затвердивши довідки-подання щодо преміювання за липень 2020 року, серпень 2020 року та вересень 2020 року, а також - особисто прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: під час видання Наказу від 30.09.2020 №49 «Про преміювання працівників» преміював самого себе на суму 14097,60 грн., видаючи Наказ від 31.08.2020 №40 «Про преміювання працівників» преміював самого себе на суму 7048,80 грн., під час видання Наказу від 31.07.2020 №35 «Про преміювання працівників», преміював самого себе на себе 7048,80 грн., чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Постановою Зарічного районного суду від 03.12.2020 року вказані протоколи було об`єднано, а постановою Зарічного районного суду від 10.12.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП і на нього, із врахуванням положень ч.2 ст. 36 КУпАП, накладено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.12.2020 року скасувати, а провадження відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказував, що обов`язковими складовими конфлікту інтересу є приватний інтерес та службові, представницькі повноваження, залежно від співвідношення яких і виникає потенційний чи реальний конфлікт інтересів. Зазначав, що конфлікт інтересів виникає тоді,коли у особи існує можливість застосувати дискреційні повноваження (коли особа може вибирати з кількох варіантів юридично допустимих видів (змісту) рішень чи дій той, який вона вважає найбільш прийнятним за відповідних обставин) під час розгляду питань, які стосуються її приватного інтересу. ОСОБА_1 переконаний, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про те, що в нього були дискреційні повноваження в частині прийняття рішень про преміювання, оскільки згідно ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» в її систему входить і премія. Відповідно до Положення про преміювання працівників ДП «Сумистандартметрологія» підлягають всі працівники підприємства без виключень за результатми роботи та на підставі даних бухгалтерського обліку. Позбавлення працівників премії, за наявності підстав для її виплати, є фактично порушенням їх трудових прав. Крім цього, ОСОБА_1 звертав увагу і на те, що розмір премії собі не завищував та діяв у відповідності до посадових обов`язків та не мав можливості діяти на власний розсуд. Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, думку прокурора Мороза В., який проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції, вимоги вказаних статей були виконані. Відповідно до ч.1 ст.172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а за ч.2 ст.172-7 КУпАП - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Судом встановлено, що відповідно до Наказу №53 від 09.11.2005 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Генерального директора з метрології та наукової діяльності ДП «Сумистандартметрології», а Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №109-п від 16.06.2020 року на останнього покладено виконання обов`язків генерального директора зазначеного державного підприємства. З огляду на це відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються вимоги та обмеження, встановлені цим законом, а згідно з ч.1 ст. 28 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюються зобов`язання щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Також, з матеріалів справи вбачається, що судом було встановлено і те, що ОСОБА_1 , як виконуючий обов`язки генерального директора ДП «Сумистандартметрології», у липні, серпні та вересні 2020 року особисто підписував та затверджував довідки-подання щодо преміювання самого себе у вказані місяці. І на підставі цих довідок-подань приймав рішення, якими преміював самого себе у розмірі 30% посадового окладу, а саме: Наказ від 30.09.2020 №49 «Про преміювання працівників», Наказ від 31.08.2020 №40 «Про преміювання працівників», Наказ від 31.07.2020 №35 «Про преміювання працівників». Правильність встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_1 під сумнів не ставив. Водночас, ОСОБА_1 не погоджувався з тим, що конфлікту інтересів у нього як такого не було, оскільки преміювати працівників це його обов`язок, він преміював всіх, в тому числі і себе і премії собі не завищував. Тому, в своїх діях ОСОБА_1 складу правопорушення не вбачав. З такими твердженнями апелянта суд апеляційної інстанції погодитись не може, вважає їх помилковими. Як вказувалось вище відповідно до ч.1 ст.172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а за ч.2 ст.172-7 КУпАП - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Згідно з примітками до вказаної статті, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції"; під реальним конфліктом інтересів у цій статті слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією, є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. При цьому, відповідно до ст.1 цього Закону в частині визначення понять, реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовиим чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Згідно зі статтею 28 Закону, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Підпунктом "а" п. 2 ч. 1 ст.3 Закону до кола цих осіб віднесено посадових осіб державних підприємств. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки преміювання працівників зазначеного державного підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , не є обов`язковою складовою оплати праці та відповідно до Положення про преміювання працівників ДП «Сумистандартметрології» є методом: забезпечення виконання планових показників, стимулювання до високих кінцевих результатів обсягів виробництва; підвищення зацікавленості виконавців в рості ефективності та продуктивності праці; матеріального заохочення працівників за відповідальність, ініціативу, творчість, багаторічну плідну працю та високі досягнення в роботі, активну участь у громадському житті підприємства; економії усіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та залежить від особистого вкладу кожного працівника в загальні результати діяльності підприємства, то під час прийняття рішень про преміювання себе у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом (можливістю отримати матеріальне заохочення) та повноваженнями, які дають можливість впливати на вчинення дій (підготовка довідок-подань з їх підписанням і затвердженням) під час виконання повноважень (суб`єкт наділений повноваженнями готувати ці довідки-подання щодо встановлення собі премії), що впливає на неупередженість та об`єктивність прийняття рішення. Тому, висновок суду першої інстанції про те, що видача наказів про надання премії не входить у систему оплати праці та носить індивідуальний характер, який спрямований на задоволення матеріальної вигоди ОСОБА_1 ; преміювання самого себе і є приватним інтересом ОСОБА_1 , який об`єктивно суперечив його службовим повноваженням, про що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» він був зобов`язаний повідомити у встановленому законом порядку Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, є правильним. Як вбачається з матеріалів справи зокрема відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 55-18/65095-03 від 28.10.2020 року ОСОБА_1 про наявність у нього конфлікту інтересів Міністерство не повідомляв, тоді як видача наказів ОСОБА_1 про преміювання самого себе є вчиненням дій в умовах реального конфлікту інтересів. З огляду на викладене встановлені судом першої інстанції обставини вказують на те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що преміювання усіх працюючих працівників підприємства здійснювалось відповідно до Положення про преміювання, а також, що у виданих ним Наказах про преміювання йдеться про усіх працівників і конкретно не зазначається про те, що він видає премію самому собі, то вони не виключають з його дій складу встановлених правопорушень, оскільки до відповідальності він притягується саме за не повідомлення про конфлікт інтересів відповідне Міністерство, а також за факт прийняття рішення в умовах такого конфлікту. Також, суд апеляційної інстанції погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що не відповідають дійсності та положенням Закону, Статуту і Положенню твердження апелянта про те, що прийняття рішень про преміювання це не дискреційні його повноваження, а обов`язок як виконуючого обов`язки генерального директора, оскільки, як зазначалось вище, преміювання працівників зазначеного державного підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , не є обов`язковою складовою оплати праці, а є стимулюючими виплатами, які носять індивідуальний характер. Порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП при розгляді справи судом першої інстанції не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Керуючись ст. 294 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.12.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову, без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.