Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/893/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/893/22 Номер провадження 33/814/251/22Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Фесенко Ю.О., адвоката - Стасовського М.В., прокурора Кармазіна М.А., при секретарі: Бродській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Стасовського Миколи Васильовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2022 року, у с т а н о в и л а: Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2022 року визнано ОСОБА_1 винною та призначено покарання за ч. 1 ст.172-7 КУпАП, ч. 1 ст.172-7 КУпАП, ч. 2 ст.172-7 КУпАП, ч. 2 ст.172-7 КУпАП у порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно визначено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. Цією постановою ОСОБА_1 визнана винною у тому, що виконуючи обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», маючи повноваження на видання наказів, переслідуючи приватний інтерес, в порушення вимог ч.1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», діючи в умовах реального конфлікту інтересів, прийняла рішення та вчинила дію, а саме: 23 вересня 2020 року в приміщенні Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій видала та підписала наказ «Про преміювання колективу» від 23 вересня 2020 року № 67-К, відповідно до якого встановила собі премію в розмірі 5000,00 грн. У порушення вимог п.2, 3 ч.1 ст. 38 ЗУ «Про запобігання корупції» про наявність реального конфлікту інтересів під час видання та підписання наказу від 23 вересня 2020 року № 67-к ОСОБА_1 не повідомила Національний університет харчових технологій та не утрималася від прийняття рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів. У даному випадку приватний інтерес ОСОБА_1 це майновий інтерес, зумовлений бажанням покращити свій майновий стан, використавши свої повноваження. Крім того, ОСОБА_1 будучи виконуючою обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», відповідно до п.п. «а», в.2 ч. 1 ст. 3 ЗУ « Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 1 ст. 28 вказаного закону, вчинила неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час видання та підписання наказу від 24 вересня 2021 року № 97-к «про преміювання колективу» яким встановила собі премію у розмірі 10 000,00 грн, тобто адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 172-7 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив адвокат Стасовський М.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона є необгрутованою та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що підставою для винесення наказів №67-к від 23 вересня 2020 року та №97-к від 24 вересня 2021 року є колегіальне рішення оформлене відповідними протоколами, а не самовільні дії ОСОБА_1 . Преміювання працівників коледжу здійснювалось до Дня працівника освіти, в цей період директор Полтавського коледжу харчових технологій Національного університету харчових технологій перебував у щорічних відпустках. Вказував, що з метою посилення матеріального заохочення, кваліфікованого і чіткого виконання працівниками навчального закладу своїх службових обов`язків, а не з метою власного протиправного забезпечення ОСОБА_1 була вимушена підписувати ці накази про преміювання, щоб разом із заробітною платою працівники навчального закладу отримали визначений їм розмір премії. Дані обставини ОСОБА_1 повідомила у суді першої інстанції, однак судом не була надана оцінка цим поясненням. При цьому через необізнаність свого права подання доказів під час розгляду справи, не здійснила долучення доказів на підтвердження вищевказаних обставин. Вказував, що уповноваженою особою, яка склала відповідні протоколи не надано доказів, що ймовірний приватний інтерес суперечить службовим повноваженням що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, зокрема не встановлено, що накази про преміювання були не об`єктивними або упередженими та такими рішеннями завдано шкоди інтересам служби, не враховано що останні приймалися на підставі колегіальних рішень. Вважає, що в діях ОСОБА_1 при підписанні цих наказів відсутня суперечність між її особистими інтересами та і службовими повноваженнями. Зазначав, що з протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересам виконуючи обов`язки директора Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій та її службовими повноваженнями з вирішення питання щодо видання та підписання наказів про преміювання. Таким чином зазначив, що сторона захисту не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого частинами 1,2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки накази про преміювання №67-к від 23 вересня 2020 року та №97-к від 24 вересня 2021 року, були видані в умовах потенційного конфлікту інтересів, а не реального, оскільки відсутня така обов`язкова ознака реального конфлікту інтересів, як наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення і відповідно не зазначено в чому саме такий вплив знайшов свій вияв та яким саме чином вплинув на об`єктивність прийнятого рішення. Ураховуючи викладене прохав скасувати постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2022 року, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддя місцевого суду даних вимог закону не дотрималась, у зв`язку з чим прийшла до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 КУпАП, ч.1 ст. 172-7 КУпАП, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Ухвалюючи постанову, місцевий суд виходив з того, що вина ОСОБА_1 повністю доведена зібраними матеріалами справи. Крім того в судовому засіданні ОСОБА_1 з протоколом погодилася та пояснила, що вину визнає повністю. Однак суд апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком місцевого суду. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 117 від 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 виконуючи обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», маючи повноваження на видання наказів, переслідуючи приватний інтерес, в порушення вимог ч.1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», діючи в умовах реального конфлікту інтересів, прийняла рішення та вчинила дію, а саме: 23 вересня 2020 року в приміщенні Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій видала та підписала наказ «Про преміювання колективу» від 23 вересня 2020 року № 67-К, відповідно до якого встановила собі премію в розмірі 5000,00 грн. Відповідно до розрахункового листа за 2020 рік ОСОБА_1 у вересні 2020 року нарахована та виплачена премія в розмірі 5000,00 грн. Відповідно до розрахункового листа ВСП «Полтавський фаховий коледж Національний університет харчових технологій від 11 лютого 2022 року № 60 в період з 01 січня 2020 року по 01 грудня 2021 в установленому законом порядку виконуючи обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж» Національного університету харчових технологій ОСОБА_1 не повідомляла Національний університет харчових технологій про виникнення у неї потенційного (реального) конфлікту інтересів під час виконання обов`язків директора. Таким чином, у порушення вимог п.2,3 ч.1 ст. 38 ЗУ «Про запобігання корупції» про наявність реального конфлікту інтересів під час видання та підписання наказу від 23 вересня 2020 року № 67-к ОСОБА_1 не повідомила Національний університет харчових технологій та не утрималася від прийняття рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів. У даному випадку приватний інтерес ОСОБА_1 це майновий інтерес, зумовлений бажанням покращити свій майновий стан, використавши свої повноваження. Указана суперечність між приватним інтересом та посадовими повноваженнями впливала і фактично вплинула на об`єктивність і неупередженість рішень та дій ОСОБА_1 щодо надання собі премії, що виразилось в отриманні останньою додаткових грошових коштів у розмірі 5000,00 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП. Згідно протоколу № 118 від 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 будучи виконуючою обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій» , відповідно до п.п. «а», в.2 ч. 1 ст. 3 ЗУ « Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 1 ст. 28 вказаного закону, прийняла рішення та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме видала та підписала наказ від 23 вересня 2020 року № 67-к «Про преміювання колективу», яким встановила собі премію у розмірі 5000,00 грн, тобто адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Відповідно до протоколу № 119 від 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 будучи виконуючою обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій» , відповідно до п.п. «а», в.2 ч. 1 ст. 3 ЗУ « Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 1 ст. 28 вказаного закону, вчинила неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час видання та підписання наказу від 24 вересня 2021 року № 97-к «про преміювання колективу» яким встановила собі премію у розмірі 10000,00 грн, тобто адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 172-7 КУпАП. Відповідно до протоколу № 120 від 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 будучи виконуючою обов`язки директора ВСП «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», відповідно до п.п. «а», в.2 ч. 1 ст. 3 ЗУ « Про запобігання корупції» в порушення вимог ч. 1 ст. 28 вказаного закону, прийняла рішення та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме видала та підписала наказ від 24 вересня 2021 року № 97-к «Про преміювання колективу до Дня працівника освіти» яким встановила собі премію у розмірі 10000,00 грн тобто адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано наступні докази, які вона прохала дослідити під час апеляційного розгляду: -Наказ №332к від 08 вересня 2020 року; -Наказ №65-к від 09 вересня 2020 року; -Протокол наради керівників структурних підрозділів Полтавського фахового коледжу НУХТ від 11 вересня 2020 року №3; -Наказ №338к від 30 серпня 2021 року; -Наказ №88-к від 30 серпня 2021року; -Протокол наради керівників структурних підрозділів Полтавського фахового коледжу НУХТ від 30 серпня 2021 року №1; -Положення про преміювання, встановлення доплат та надбавок, надання матеріальної допомоги, щорічної грошової винагороди, допомоги на оздоровлення працівникам Полтавського коледжу харчових технологій НУХТ, затвердженого Директором ОСОБА_2 25 лютого 2016 року; -Журнал реєстрації протоколів засідань адміністративної ради Полтавського фахового коледжу НУХТ. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Так апеляційний суд вважає за необхідне прийняти до уваги вищевказані докази. З вищевказаних документів вбачається, що підставою для винесення наказів №67-к від 23 вересня 2020 року та №97-к від 24 вересня 2021 року є колегіальне рішення оформлене відповідними протоколами, а не самовільні дії ОСОБА_1 . Відповідно до протоколів наради керівників структурних підрозділів Полтавського фахового коледжу НУХТ від 11 вересня 2020 року №3 та від 30 серпня 2021 року №1, рішення про преміювання прийнято задовго до винесення наказів про преміювання. Преміювання працівників коледжу здійснювалось до Дня працівника освіти, з метою посилення матеріального заохочення, кваліфікованого і чіткого виконання працівниками навчального закладу своїх службових обов`язків. В період преміювання директор Полтавського коледжу харчових технологій Національного університету харчових технологій перебував у щорічних відпустках, що підтверджується копіями виданих наказів. ОСОБА_1 була вимушена підписувати ці накази про преміювання, щоб разом із заробітною платою працівники навчального закладу отримали визначений їм розмір премії. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ч.1 ст. 172-7 КупАП передбачено неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Згідно ч.2 ст. 172-7 КупАП передбачено вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Разом з тим в діяннях особи, щодо якої було складено протокол, повинна існувати суб`єктивна сторона правопорушення у формі умислу, що невід`ємною складовою частиною складу умисного правопорушення взагалі. При цьому дослідивши матеріали справи апеляційний суд не вбачає у діях ОСОБА_1 умислу у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Оцінюючи інкриміноване ОСОБА_1 порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» ініціатор, який складав протокол, не надав доказів про вчинення нею правопорушень умисно. Так, ОСОБА_1 не заперечувала факту підписання цих наказів, однак зазначила, що вчинили це з необережності та необізнаності, на виканання рішень керівників структурних підрозділів Полтавського фахового коледжу НУХТ від 11 вересня 2020 року №3 та від 30 серпня 2021 року №1 про преміювання працівників Полтавського коледжу харчових технологій НУХТ. Саме виходячи з цього за відсутності будь-яких безперечних доказів про наявність в діяннях особи умислу на неповідомлення у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів і керуючись положеннями і вимогами ч. З ст. 62 Конституції України вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Правопорушення передбачені ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, є правопорушеннями пов`язаними з корупцією. Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел). Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, необхідно отримати докази того, що вона усвідомлювала суспільну небезпечність не повідомляючи у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчиняючи дії чи приймаючи рішення в умовах реального конфлікту інтересів, та бажала настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилася до їх настання чи свідомо допускала їх настання. Таких доказів ініціатором складення протоколів до суду надано не було. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 при підписанні наказів про преміювання відсутня суперечність між її особистими інтересами та і службовими повноваженнями. Ураховуючи, що в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, тому постанова судді Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2022 року підлягає скасуванню, а провадження по справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу адвоката Стасовського Миколи Васильовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, ч.1 ст. 172-7 КУпАП, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, ч.2 ст. 172-7 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Л.М. Хіль