Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 339/344/20

Справа № 339/344/20 Провадження № 22-ц/4808/118/21 Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А., секретаря Єлісевич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Болехівського міського суду від 12 листопада 2020 року під головуванням судді Головенко О.С. у м. Болехів, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. У заяві посилається на розбіжність в даті народження своєї померлої матері, яка зазначена в інформаційній системі Пенсійного фонду України, та фактичною датою її народження, що унеможливлює отримання ним в органах Пенсійного фонду України допомоги на поховання. На час смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Просив встановити, що його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично була ОСОБА_2 , яка в централізованій системі «Призначення та виплата пенсій» Пенсійного фонду України зазначена, як народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою Болехівського міського суду від 12 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтресована особа: Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України, про встановлення юридичного факту тотожності особи. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить встановити факт тотожності особи, зокрема, встановити, що ОСОБА_2 , яка народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 була фактично ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України, та є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження. У даному випадку заявнику потрібно оскаржувати дії пенсійного органу з приводу відмови у виплаті йому одноразової допомоги на поховання особи. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції не вказав, у якому провадженні підлягає встановлення факту тотожності особи, яка в різних документах має різні дати народження. Вказує, що твердження суду про необхідність оскарження дії органу пенсійного фонду України з приводу невиплати одноразової допомоги на поховання є безпідставним. Таке оскарження не призведе до виплати допомоги, оскільки згідно відповідей управління пенсійного фонду України його матір ОСОБА_2 значиться як народжена ІНФОРМАЦІЯ_4 , що суперечить свідоцтву про її народження, де вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто по документах це не одна і та ж особа. Зазначає, що немає іншого шляху, ніж в судовому порядку встановити факт тотожності ОСОБА_2 , яка в централізованій системі Пенсійного фонду України значиться як народжена ІНФОРМАЦІЯ_4 , та фактичним її народженням ІНФОРМАЦІЯ_5 . Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. ОСОБА_1 та представник Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Болехівський міський суд мав організувати виконання ухвали апеляційного суду про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду, однак з технічних причин проведення відеоконференції із апеляційним судом не відбулося, оскільки засоби інтернет зв`язку в апеляційному суді відсутні. Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з його неявкою не вбачає. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. За змістом частини другої вказаної статті в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до частини третьої вказаної статті справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Згідно частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Отже, факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справи про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. При вирішенні питання про підвідомчість справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, заявник обґрунтовував необхідність встановлення факту для отримання ним в органах Пенсійного фонду України допомоги на поховання матері, однак у зв`язку із розбіжностями у зазначенні дати її народження у виплаті такої органом Пенсійного фонду України йому було відмовлено. Вважав, що є підстави для розгляду його заяви саме у порядку окремого провадження. У той же час, враховуючи те, що заявнику встановлення вказаних юридичних фактів необхідно для виплати допомоги на поховання його матері, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цьому випадку встановлення такого факту суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України і є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Органи Пенсійного фонду України фактично не визнали право заявника на отримання ним допомоги на поховання матері, вказавши на розбіжності у поданих заявником документах, що видані органами реєстрації актів громадянського стану, щодо дати народження його матері та даних, які містяться у централізованій системі «Призначення та виплата пенсій» та матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2 , зокрема в копії її паспорта (а.с. 14). Отримавши відмову органу, який призначає пенсії, заявник її в установленому законом порядку не оскаржив, а звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Згідно ст. 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. Тому, в разі незгоди з рішенням органу, який призначає пенсії, заявник має право звернутися за захистом свого права до суду, а не із заявою про встановлення факту тотожності особи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Пенсійний фонд України (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення. Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження. У справі, що розглядається, вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання допомоги на поховання пенсіонера має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства. Оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням указаних норм матеріального та процесуального права. Тому є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що немає іншої можливості реалізувати право на отримання допомоги на поховання пенсіонера, ніж в судовому порядку встановити факт тотожності ОСОБА_2 . Також не заслуговують на увагу посилання на неможливість оскарження дій чи бездіяльності органів Пенсійного фонду України. Крім того, заявник фактично посилається на те, що його звернення до суду в порядку окремого провадження обумовлене тим, що у цій справі відсутній будь-який спір. Зважаючи на суть правовідносин, що виникли у зв`язку зі зверненням заявника до суду, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, ст. 315 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосуються права заявника на отримання допомоги на поховання пенсіонера і спір стосується рішень та бездіяльності органу Пенсійного фонду України чи його посадових осіб щодо невиплати такої допомоги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Болехівського міського суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 січня 2021 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.Д. Фединяк В.А. Девляшевський