Постанова 4857 № 380/5642/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/5642/20 пров. № А/857/13237/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року ( суддя Сидор Н.Т., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/5642/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львіській області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Львів) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: В липні 2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львіській області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Львів) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління МВС України у Львівській області та просив: визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), оформлені постановою від 24 червня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 57439004 протиправними; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 57439004 протиправними; зобов`язати державного виконавця виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року по справі № 813/4129/17 у повному обсязі, стягнувши з Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 доплату в сумі 18 832,50 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив позивач ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Львів) оформлені постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 57439004, є протиправними та передчасними так як вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року по справі №813/4129/17 виконане частково, оскільки одноразова грошова допомога виплачена йому частково. Вважає, що рішення суду виконано не в повному обсязі, а відтак оскаржувана постанова прийнята відповідачем протиправно. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. Апелянт та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 у справі №813/4129/17 (набрало законної сили) визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 оформленої листом №15/2-к-397 від 28.07.2017 року. Зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області повторно надіслати МВС України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України призначити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для проведення виплати. Зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850". На виконання рішення суду 08.10.2018 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/4129/17 щодо зобов`язання Головного управління МВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату зміни причини інвалідності 25.05.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 року №850", та за вказаним виконавчим листом 19.10.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар І.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57439004. В подальшому постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевич Р.І. від 24.06.2020 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №813/4129/17, виданого Львівським окружним адміністративним судом 08.10.2018. Позивач не погодившись з даною постановою про закінчення виконавчого провадження № 57439004 від 24.06.2020 звернувся в суд з даним позовом. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішенням протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" зокрема передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Враховуючи наведені норми законодавства судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати примусове виконання судових рішень відповідно до встановленого цим рішенням способу та порядку, для виконання покладених на нього обов`язків виконавець проводить перевірку виконання рішень. Рішення про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом. ОСОБА_1 оскаржує в даному позові правомірність прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Як вбачається із оскаржуваного рішення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львіській області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Львів), підставами до закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", були висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 23.11.2018, платіжне доручення № 26 від 30.01.2019, повідомлення Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 26.02.2020 № 79/31/01-2020 та ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17. Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17, яка набрала законної сили, відповідачем повністю виконано рішення суду від 18.04.2018 у справі №813/4129/17. Підстави для проведення доплати позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 18832,50 грн відсутні. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Покликання апелянта на те, що до виплати йому належить розмір одноразової грошової допомоги в сумі 252600 грн без врахування раніше виплаченої йому суми - 18 832,50 грн. спростовується ухвалою Львівського оружного адміністративного суду від 26.12.2019 в справі № 813/4129/17 та вказані обставини не потребують доказуванню при розгляді цієї справи в силу норм ч. 4 ст. 78 КАС України. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду з вищенаведених мотивів. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/5642/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга У зв`язку із перебуванням судді Глушка І.В. в період з 30.12.2020р. по 31.12.2020р. включно згідно наказу голови суду №748-к/тм від 16.12.2020р. на відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідні дні, постанова в повному обсязі складена 04.01.2021р.