Постанова 4857 № 380/27952/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27952/23 пров. № А/857/24410/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року про повернення позовної заяви (суддя Лунь З.І., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №380/27952/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання дій і рішень протиправними, скасування постанови, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, встановив: У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Львівській області ЗМРУ МЮ, в якому просила: 1) визнати протиправними дії та рішення відповідача, головний державний виконавець Курман Б.Г., щодо винесення постанови від 11.10.2023р.; 2) скасувати постанову від 11.10.2023р. про закінчення ВП №71992248 як протиправну; 3) відшкодувати завдану позивачу протиправними діями моральну шкоду у сумі 3000000,00 гривень; 4) відшкодувати завдану позивачу протиправними діями матеріальну шкоду у сумі 50000,00 гривень. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови - повернуто позивачці. З цією ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена при не повному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що підставою звернення до адміністративного суду були протиправні дії суб`єкта владних повноважень та його бездіяльність і рішення винести постанову від 11 жовтня 2023 про закінчення виконавчого провадження №71992248. За змістом викладеного у позові та доказами, доданими до позовної заяви, спростовують підстави, які покладені в основу оскаржуваної ухвали, які є надуманими та суперечать нормам права. Зазначає апелянт, що оскаржена ухвала суду про повернення позовної заяви є передчасною, порушує право позивача на доступ до суду. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 30.11.2023 та повернути позовну заяву до суду першої інстанції для розгляду справи по суті заявленого позову. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити. Так, апеляційним судом встановлено, що при винесенні спірної ухвали про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.287 КАС України не є суб`єктом звернення до суду із позовом про скасування постанови від 11.10.2023 про закінчення виконавчого провадження №71992248, що виключає її право на звернення до суду із цим позовом як особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Отже, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема і щодо відсутності права на звернення до суду у певних випадках особі, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Апеляційний суд зазначає, що предметом спору в заявленому позові є питання щодо правомірності дій та рішень головного державного виконавця щодо винесення постанови від 11.10.2023р. про закінчення виконавчого провадження ВП №71992248, питання щодо законності цієї постанови від 11.10.2023р., а також пов`язані питання щодо відшкодування позивачу моральної та матеріальної шкоди. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Як визначено частиною першою статті 14 Закону України Про виконавче провадження, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ст.ст. 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, ст.512 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно із ч.1, ч.2 ст.15 Закону України Про виконавче провадження, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Таким чином, вказаними нормами ч.1 ст.287 КАС України та ч.1 ст.14 Закону України Про виконавче провадження передбачено право учасника (ів) виконавчого провадження, зокрема, сторони виконавчого провадження (стягувач, боржник) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на звернення до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси. Колегія суддів звертає увагу на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.10.2023 ВП №71992248, яка є предметом оскарження в цій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 і копія якої була додана до позовної заяви, прийнята головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курманом Б.Г. при примусовому виконанні виконавчого листа №1.380.2019.005711 виданого 29.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом (а.с. 5). Зміст цієї постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.10.2023 ВП №71992248 вказує на те, що стягувачем у цьому виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , тобто позивач у цій справі. При цьому, колегія суддів враховує, що оскільки вказана постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.10.2023 ВП №71992248 є предметом судового оскарження у цій справі, то в такій ситуації не підлягають до застосування наслідки, які зумовлені цією постановою, тобто юридичні наслідки для сторін виконавчого провадження, зокрема про те, що ці особи (боржник і стягувач) втрачають право на звернення до адміністративного суду в порядку статті 287 КАС України як учасники виконавчого провадження. Тобто є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки на момент подачі позову ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №71992248 тому не має процесуального права на її оскарження (не є суб`єктом звернення до суду із позовом про скасування постанови від 11.10.2023 про закінчення виконавчого провадження №71992248). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта (позивача) у відповідній частині про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права. Водночас, колегія суддів зазначає, що суд має бути розсудливим при вирішенні відповідних питань щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, зокрема і за наслідками перевірки адміністративної процесуальної дієздатності особи, якою подається відповідний позов. В такій ситуації являються помилковими висновки суду першої інстанції в спірній ухвалі від 30.11.2023 про наявність підстав для повернення позовної заяви. Відповідно до вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального прав чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції від 30.11.2023, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №380/27952/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій і рішень протиправними, скасування постанови, відшкодування моральної та матеріальної шкоди скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль