Постанова 4857 № 380/2362/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2362/23 пров. № А/857/5547/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Обрізка І.М., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Кедик М.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Департамент ДВС МЮУ, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень (далі - ВПВР) Департамент ДВС МЮУ Іванюти І.М. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54749289 з примусового виконання постанови №40227878, виданої 26.05.2014 ВПВР Департамент ДВС МЮУ про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 3325570,89 грн на користь держави, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Департамент ДВС МЮУ Іванюти І.М. про відкриття виконавчого провадження ВП №54749289 з примусового виконання постанови №40227878, виданої 26.05.2014 ВПВР Департамент ДВС МЮУ про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 3325570,89 грн на користь держави. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не перевірив та не надав правової оцінки її аргументам щодо відсутності підстав стягнення з неї виконавчого збору після повернення виконавчого документа стягувачеві (закінчення виконавчого провадження №40227878 з примусового виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18.12.2012 по справі №1319/7981/20) без фактичного стягнення боргу за виконавчим документом. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Відповідач не з`явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, клопотань не заявляв. Колегія суду ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Попельчука С.О., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 16.10.2013 було відкрито виконавче провадження ВП №40227878 з виконання виконавчого листа №1319/7981/2012, виданого 30.09.2013 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 4190719,94 доларів США, що еквівалентно в національній валюті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 09.09.2011 33411352,87 грн та 3219,00 грн сплаченого судового збору. Державним виконавцем ВПВР ДВС України Юхименко О.С., відповідно до ч.1 ст.31, ст.28 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404), була винесена постанова №54749289 від 26.05.2014 про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 3341457,18 грн. 16.05.2017 до Відділу надійшла заява стягувача ТзОВ «Уні-трейд-груп ЛВ», правонаступника ПАТ «Універсал Банк», про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404. Головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Іванюта І.М. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №40227878 від 18.09.2017 та на підставі постанови №54749289 від 26.05.2014 ВПВР Департаменту ДВС МЮУ виніс постанову від 21.09.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП №54749289 . Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з вимогою про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана позивачкою постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі постанови №40227878 від 26.05.2014 про стягнення виконавчого збору у розмірі 3325570,89 грн. Отже, відповідач мав усі законні підстави відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Що стосується доводів позивачки стосовно незгоди стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 3325570,89 грн, то суд зазначив, що в межах даної адміністративної справи позивачкою не оскаржується постанова державного виконавця №40227878 від 26.05.2014 про стягнення виконавчого збору. Проте, колегія суддів вважає, що до висновків про відмову у задоволенні позовних вимог по суті, суд першої інстанції дійшов передчасно, порушивши норми процесуального права в частині дотримання позивачкою строків звернення до адміністративного суду з даним позовом, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За загальним правилом, відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною другою статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. З урахуванням приведеної вище норми КАС України, зокрема, ч.3 ст.122, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.74 Закону №1404, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у статті 287 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивачки з фактом порушення її прав, не є підставою для автоматичного та безумовного поновлення строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 287 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного публічно-правового спору є рішення державного виконавця, тобто ця справа належить до категорії термінових і особливості звернення з таким позовом та прийняття його до розгляду судом визначаються статтею 287 КАС України, якою регламентовано скорочений десятиденний процесуальний строк на судове оскарження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками, дотримання яких впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав та пасивна поведінка позивачки не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як видно з матеріалів справи, згідно звіту про здійснені відрахування та виплати ТзОВ Кастум із заробітної плати ОСОБА_1 27.06.2019 за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 було відраховано грошову суму в розмірі 2444,40 грн та 30.08.2019 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019 в розмірі 3220,00 грн (а.с.77-81). Відповідно до платіжних доручень №14315 від 22.04.2019, №18584 від 12.06.2019, №21743 від 15.07.2019, №25215 від 19.08.2019, Галицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду у м. Львові утримувалися грошові кошти за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП №54749289 (а.с.82-89). Крім того, постановою ВП №54749289 від 02.09.2019 було накладено арешт на поточний рахунок ОСОБА_1 в акціонерному банку Південний, про що позивачку було повідомлено листом №54749289 від 02.09.2019 (а.с.91-92). Відповідно до листа ТзОВ Кастум від 23.03.2021 із заробітної плати позивачки 27.06.2019 були відраховані грошові кошти на виконання постанови від 26.05.2014 у ВП№54749289. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачці було відомо про виконання постанови №40227878 від 26.0.2014 про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 3325570,89 грн у виконавчому провадженні ВП №4749289, у якому 21.09.2017 було прийнято спірну постанову. Проте, з даним позовом позивачка звернулась через свого представника лише 03.02.2023. При цьому, жодних поважних причин пропуску такого строку звернення до суду ОСОБА_1 не наведено. Оцінюючи обставини, які перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивачка посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи вона мала за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права). Про можливе порушення своїх прав позивачка дізналася не пізніше 2019 року, проте не обґрунтувала наявність об`єктивних перешкод щодо можливості ознайомитись з матеріалами ВП, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутись до суду за їх захистом. Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачка не навела. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2018 по справі №344/9166/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є джерелом права, також містить положення, відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 у справі Стаббінгс та інші проти Великобританії, рішення від 27.02.1980 у справі Девеер проти Бельгії). Отже, такі строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Посилання позивачки на те, що вона дізналась про порушення своїх прав з моменту ознайомлення її представника з матеріалами виконавчого провадження (01.02.2023), колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи не свідчать про поважність причин пропуску нею строку звернення до суду, не підтверджують та не обґрунтовують наявності непереборних обставин, які б не залежали від її волевиявлення та які б суттєво завадили їй звернутися про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження після стягнення з неї грошових коштів та до суду з дотриманням строків, визначених чинним процесуальним законодавством. При цьому, позивачка та її представник не надали до суду доказів на підтвердження того, що вони вчинили всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації процесуальних прав з метою їх захисту. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення адміністративного позову без розгляду. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення позовної заяви без розгляду. Керуючись ст.ст. 287, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року по справі №380/2362/23 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді І. М. Обрізко С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 08.05.2023