Постанова 4822 № 713/1991/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 грудня 2020 року м.Чернівці Чернівецький апеляційний суд у складі колегії судової плати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н.Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Чубрей І.І. з участю представника скаржника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Семенова Михайла Валерійовича, представника заінтересованої особи Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Бацей Тетяни Миколаївни учасники справи: скаржник ОСОБА_2 суб`єкт оскарження заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович заінтересована особа Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 2 листопада 2020 року, головуючий у першій інстанції Пилип`юк І.В. встановив: ОСОБА_3 у жовтні 2020 року звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. Зазначав, що на підставі виконавчого листа №713/1187/15-ц від 18 грудня 2015 року, виданого Вижницьким районним судом Чернівецької області про Справа №713/1991/20 Головуючий у 1 інстанції Пилип`юк І.В. Провадження №22-ц/822/1056/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю. стягнення з боржника 10000,00 доларів США, що еквівалентно 159500,00 грн. та сплаченого ним судового збору в сумі 1595,00 грн. Соборним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області 13 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження №49754344. 21 січня 2016 року вказане виконавче провадження було приєднане до зведеного виконавчого провадження №11355726 і в рамках зведеного виконавчого провадження з боржника було стягнуто на рахунок Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області повну суму, визначену судовим рішенням. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01 грудня 2017 року зведене виконавче провадження було передане до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, а грошові кошти перераховані з рахунку Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області на рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказане зведене виконавче провадження знаходиться на виконанні у заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Мурихіна С.В. З відповіді департаменту державної виконавчої служби України від 17 грудня 2019 року вбачається, що перешкодою для закінчення виконавчого провадження була відсутність в матеріалах виконавчого провадження реквізитів рахунку стягувача для перерахування коштів. Стягувачем 13 грудня 2019 року повідомлено департамент державної виконавчої служби України реквізити рахунку стягувача для перерахування коштів. Однак на час подання скарги грошові кошти стягувач не отримав. Просив визнати бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби України Мурихіна С.В. неправомірною та зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби України усунути порушення права заявника та вжити заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для повного виконання виконавчого провадження №49754944, відкритого на підставі рішення суду по справі №713/1187/15-ц шляхом перерахування сум, зазначених у виконавчих листах на поточний рахунок стягувача ОСОБА_3 № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО 356334. Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постановлено бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. під час примусового виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2015 року по цивільній справі №713/1187/14-ц у виконавчому провадженні №49754344, приєднаному до зведеного виконавчого провадження №11355726, визнати неправомірною. Зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. усунути порушення, допущені ним під час примусового виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2015 року по цивільній справі №713/1187/14-ц у виконавчому провадженні №49754344, приєднаному до зведеного виконавчого провадження №11355726, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі просить ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити, у скарзі відмовити. Вказує на пропуск стягувачем ОСОБА_3 строку для звернення до суду з скаргою, повідомлення стягувача про наявний рахунок датований 13 грудня 2019 року, скаржник звернувся до суду 16 жовтня 2020 року. Посилається на порушення предметної юрисдикцію, доведення до відома суду першої інстанції під час розгляду, що у зведеному виконавчому провадженні об`єднано виконання рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження стягненню на користь ОСОБА_3 підлягають грошові кошти в сумі 10000 доларів США, ОСОБА_3 не повідомлено державного виконавця про рахунок в іноземній валюті для перерахування коштів згідно виконавчого документа. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 447, ч.1 ст.448, ст. 449, 451 ЦПК України, ч.1,3 ст.18, ч.2 ст.47 , ч.1,5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» та дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Встановлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2015 року по цивільній справі №713/1187/14-ц задоволено позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення коштів за депозитним договором. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 10000 доларів США, що еквівалентно 159500 грн. та сплаченого ним судового збору в сумі 1595 грн. Постановою від 13 січня 2016 року відкрито виконавче провадження №49754344 з примусового виконання виконавчого листа №713/1187/14-ц про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь стягувача - ОСОБА_3 10000 доларів США, що еквівалентно 159500 грн. та сплаченого ним судового збору в сумі 1595 грн. 21 січня 2016 року виконавче провадження №49754344 приєднане до зведеного виконавчого провадження №11355726, у рамках якого з боржника було стягнуто на користь стягувачів суми боргу за виконавчими документами та розміщено на рахунок Соборним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський; Постановою директора департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01 грудня 2017 року зведене виконавче провадження №11355726 передане до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а всі стягнуті по зведеному виконавчому провадженні грошові кошти з рахунку Соборним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський були перераховані на рахунок департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; Вказане зведене виконавче провадження знаходиться на виконанні у заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Мурихіна С.В. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, установленими статтею 450 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Отже, як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Разом з тим Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Разом з тим у частині п`ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Тобто частина п`ята статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ОСОБА_3 оскаржено бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. під час виконання зведеного виконавчого провадження №56010919. До складу зведеного виконавчого провадження №56010919 входять виконавчі провадження з примусового виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2015 року, ухваленого у порядку цивільного судочинства, та наказів, виданих на виконання рішень Господарського суду міста Києва, ухвалених у порядку господарського судочинства. З огляду на наведене розгляд скарги ОСОБА_3 на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. під час виконавчого провадження №49754944 у рамках зведеного виконавчого провадження №56010919 віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Судом першої інстанції розглянуто скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. у порядку цивільного судочинства на порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. На підставі ч.1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За таких обставин ухвала Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись п.4 ч.1 ст.374, ч.1ст.377 ЦПК України, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2020 року скасувати. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича закрити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 30 грудня 2020 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна М.І. Кулянда О.О. Одинак