Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3555/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3555/18 Суддя (судді) першої інстанції: Д`яков В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Л.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП «ДГ Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла» НААН України, позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області (далі - Управління ДВС ГТ УЮ у Чернігівській області, відповідач), в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бондарева І.В. про відмову в застосуванні положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню № 34264992; - зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бондарева І.В. провести дії по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 в порядку, визначеному статтями 34, 35, 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення ч.3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року даний адміністративний позов - задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, заінтересована особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням його прав, апелянт зазначив, що до складу зведеного виконавчого провадження № 34264992 входять, зокрема, виконавчі провадження №№ 54829256 та 54829480 про стягнення за наказами Господарського суду Чернігівської області № 927/883/16 від 08 листопада 2016 року, № 927/258/17 від 24 квітня 2017 року з ДП «ДГ Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НАН України на користь ОСОБА_2 1 564 618,44 грн. та 469 385,53 грн. Ухвалою Господарського суду по справі №927/258/17 від 13 червня 2019 року замінено сторону вищевказаних виконавчих проваджень з ФОП ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_1 , тобто, наразі він є одним із стягувачів у зведеному виконавчому провадженні. Відповідно до ч.1,2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ДП «ДГ «Івківці» МІП ім. В. М. Ремесла НААН засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном. Підприємство створене наказом №1 Міністерства сільського господарства УРСР від 08 червня 1956 року. Підприємство є правонаступником в частині землі, майна, майнових і не майнових прав та зобов`язань Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України. Підприємство, як юридична особа є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного і високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробацій, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, молодих штамів мікроорганізмів тощо. Відповідно до пункту 4.4 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" земельні ділянки, які надані в постійне користування Підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарною сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю (а.с. 16-22). Згідно зі Статутом Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" на земельних ділянках господарства вирощується виключно різні сорти насіння. Основним видом діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 23). Боржник у зведеному виконавчому провадженні є державним підприємством зі 100% часткою держави в особі Національної академії аграрних наук України, що, зокрема, підтверджується його Статутом. Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження № 34264992, сформоване ВПВР УДВС ГТУЮ у Чернігівській області 13 вересня 2012 року, боржником по якому є Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» на загальну суму 7 715 249,82 грн., що підтверджується обліковою карткою (а.с.24-26). Загалом, згідно даних облікової картки по зведеному виконавчому провадженню боржника ДП «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» на виконанні у Відділі примусового виконання рішень відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 34264992 з виконання 31 виконавчого документа. Наказ Господарського суду Чернігівської області №927/754/17 від 06 жовтня 2017 року про стягнення на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» 125 213,44 грн. (№АСВП 55041986, дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 01 листопада 2017 року), наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/637/17 від 01 серпня 2017 року про стягнення на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» 326 576,25 грн. (№ АСВП 55034128, дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 01 листопада 2017 року); постанова ВПВР УДВС ГТУЮ у Чернігівській області №46259840 від 05 лютого 2015 року, про стягнення на користь ВПВР УДВС ГТУЮ у Чернігівській області 62 294,43 грн. (№ АСВП 55009089, дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 26 жовтня 2017 року); наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/258/17 від 24 квітня 2017 року про стягнення на користь ОСОБА_2 469 385,53 грн. (№ АСВП 54829480, дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 05 жовтня 2017 року); наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/883/16 від 08 листопада 2016 року про стягнення на користь ОСОБА_2 1 564 618,44 грн. (№ АСВП 54829256, дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 05 жовтня 2017 року); наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/259/16 від 06 червня 2016 року про стягнення на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» 425 403,86 грн. (№ АСВП 51518704; дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 24 червня 2016 року); наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/318/16 від 31 травня 2016 року про стягнення на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» 404 224,43 грн. (№ АСВП 51466131, дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 16 червня 2016 року); наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/275/16 від 10 травня 2016 року про стягнення на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» 4 337 533,44 грн. (№ АСВП 51167583; дата відкриття виконавчого провадження згідно облікової картки по ЗВП № 34264992 - 19 травня 2016 року), які приєднані до зведеного виконавчого провадження, перебувають на примусовому виконанні значно довше шести місяців з дня винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується інформацією з облікової картки по зведеному виконавчому провадженню № 34264992. 28 вересня 2018 року Державним підприємством «Дослідним господарством «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» було отримано постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бабенко В.М. про арешт коштів боржника від 26 вересня 2018 року в рамках ЗВП № 34264992, зокрема, по ВП №51167583, №51466131, №51518704. 25 жовтня 2016 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Національної академії аграрних наук України" зверталося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності начальника Відділу примусовою виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіальною управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О.П. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Національної академії аграрних наук України" по справі 825/1877/16 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О.П. про відмову в застосуванні положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 та зобов`язано начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О.П. провести дії по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 в порядку, визначеному статтями 34, 35 та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення ч.3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05 жовтня 2016 року) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року по справі 825/1877/16 по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 державним виконавцем було виконано лише частково. Так, згідно постанов про арешт коштів боржника від 26 вересня 2018 року по виконавчим провадженням № 51167583, № 51466131, № 51518704 продовжують вчинятися виконавчі дії, тобто постанова в цій частині не є виконаною. Позивач 05 жовтня 2018 року письмовою заявою ще раз повідомив відповідача про наявність обставин, визначених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та просив надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню № 34264992 до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку, передбаченому статтями 34 та 35 Закону України «Про виконавче провадження» до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувану. 25 жовтня 2018 року позивачем отримана відповідь на заяву від начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бондарева І.В. про заплановану перевірку майнового стану боржника, за результатами якої буде вирішене питання щодо подання керівником відділу документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів, відповідно до пунктів 2-4,9 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» до центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що після прийняття Чернігівським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення від 08 листопада 2018 року Верховним Судом прийнято постанову від 29 січня 2020 року, якою постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року вказаний вище позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О.П. про відмову в застосуванні положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню №34264992 щодо виконавчих проваджень №48515362, №48515534, №34964487, №44834156, №36688595, №35186081, №35186145, №48348783. Зобов`язано начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О.П. провести дії по зведеному виконавчому провадженню № 34264992, в частині що стосується проваджень №48515362, №48515534, №34964487, №44834156, №36688595, №35186081, №35186145, №48348783, в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Дане рішення законної сили набрало 11 березня 2020 року. Оскільки позов підприємства задоволено лише частково, то в іншій частині позовних вимог, відповідно, було відмовлено. При цьому, з мотивувальної частині рішення вбачається, що судом було досліджено та надано оцінку в частині того, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI не поширюється на виконавчі провадження №№ 37697193, 37699871, 37700284, 45822359, 46259840, 51167583, 51466131, 51518704, 51667782, оскільки стягувачами в них є державні органи, установи, організації. Крім того, у виконавчих провадженнях №51167583, №51466131, №51518704, №51667782, №51794113, №51436492, №52416060, №52164443 не сплинув шестимісячний термін виконання судових рішень з часу ухвалення постанов про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, з наведеного вбачається, що предметом спору в справі №620/3555/18 є виконавчі провадження, що входять до зведеного виконавчого провадження №34264992, а саме: №№ 55041986, 55034128, 46259840, 54829480, 54829256, 51167583, 51466131, 51518704. В той же час, предметом спору у справі №825/1877/16 були виконавчі провадження, що входять до зведеного виконавчого провадження №34264992, зокрема: №№46259840, 51167583, 51466131, 51518704. Між тим, відповідно до п.4 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Отже, оскільки на момент звернення позивача із даним позовом до суду була такою, що набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі №825/1757/15 між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, зокрема, в частині щодо виконавчих проваджень №№ 46259840, 51167583, 51466131, 51518704, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження в цій частині на підставі п.4 ч.1 статті 238 КАС України. Щодо позовних вимог в частині виконавчих проваджень №№ 55041986, 55034128, що входять до зведеного виконавчого провадження №34264992, то суд зазначає таке. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII (в редакції на час звернення до суду) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1, 2 ч.1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. В розумінні ч. 1 статті 32 Закону №1404-VIII (в редакції на час виникнення спірних відносин) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05 червня 2012 року (далі - Закон №4901-VI) визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування. Згідно ч.1,4 статті 4 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Апеляційним судом встановлено, що стягувачем у виконавчих провадженнях №№ 55041986, 55034128, що входять до зведеного виконавчого провадження №3426499, є ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України». Тобто, дія Закону №4901-VI не поширюється на виконавчі провадження №№ 55041986, 55034128, оскільки стягувачами в них є державні органи, установи, організації. Відтак, безпідставними є позовні вимоги в цій частині, а тому задоволенню не підлягають. Відповідно, рішення в цій частині необхідно скасувати, а в позові - відмовити. Щодо решти виконавчих проваджень, а саме №№ 54829480, 54829256, суд зазначає таке. Відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Дія мораторію, встановлена ч.1 цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 2 Закону № 2864-III для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Як вже було зазначено вище, боржником у зведеному виконавчому провадженні є державне підприємство зі 100% частки держави в особі Національної академії аграрних наук України. Статутом державного підприємства також чітко вказано, що його засновником є Національна академія аграрних наук України з часткою, що належить державі в статутному капіталі, що складає 100%. Відповідно до п.4.4 Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України» земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю. Отже, відповідно до Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України», на земельних ділянках господарства вирощується виключно різні сорти насіння. Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами економічної діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» забороняється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств. Тобто, зернові культури є основними засобами виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, на які встановлено мораторій. Таким чином, у виконавчих провадженнях №55041986 (стягувач на момент винесення оскаржуваного рішення - ОСОБА_2, наразі - апелянт Медведчук В.П.), №55034128 (стягувач на момент винесення оскаржуваного рішення - Лапчук О.В., наразі - апелянт ОСОБА_4 ) не може бути звернуто стягнення на майно боржника та проведено примусову реалізацію майна, оскільки останнє забезпечує ведення виробничої діяльності позивачем та належить державі. Крім того, у вказаних виконавчих провадженнях відсутні обставини, за яких дія Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на застосування примусової реалізації майна, відповідно до ст.1 та ст.2 цього Закону. Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідачем при проведенні дій по зведеному виконавчому провадженню №34264992 в частині виконавчих проваджень №№ 54829480, 54829256 не були повністю враховані вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" в частині щодо виконавчих проваджень №№ 54829480, 54829256 та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не доводять неправомірності вимог позивача. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення у вказаній частині судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. Щодо доводів апеляційної скарги, то слід зазначити таке. Так, скаржник зазначив, що суд незаконно прийняв до розгляду та не мав права розглядати позов ДП «ДГ Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НАН України в частині зміни способу і порядку виконання рішення по виконавчим провадженням №№ 54829256 та 54829480, які входять до зведеного виконавчого провадження № 34264992, оскільки відповідно до ч.3 статі 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Однак, в порушення вимог вказаної статті питання про заміну способу і порядку виконання рішення за виконавчими провадженнями №№ 54829256 та 54829480 вирішувалось не Господарським судом Чернігівської області, а Чернігівським окружним адміністративним судом, до якого було подано позовну заяву ДП «ДГ Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла ПАН України. Колегія суддів категорично не погоджується з даним твердженням та зазначає, що в межах даного провадження не йшлося про заміну способу і порядку виконання рішення, а приймалося судове рішення по суті спору між Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, як суб`єктом владних повноважень, відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України. Відповідно, жодне порушення правил підсудності чи порядку розгляду позовів/заяв в даному випадку місця не мало. В той же час апелянт жодних пояснень з приводу розгляду судом саме заяви про заміну способу і порядку виконання рішення не надав. Твердження скаржника про те, що фактично суд першої інстанції незаконно без його відома та згоди зобов`язав Управління ДВС ГТ УЮ у Чернігівській області передати виконавчі документи по виконавчим провадженням №№ 54829256 та 54829480 до Державної казначейської служби України та зупинити вчинення по ним виконавчих дій, чим вплинув на його права та обов`язки взагалі не приймається до уваги, оскільки оскаржуване рішення ухвалено Чернігівським окружним адміністративним судом 08 листопада 2018 року, а ОСОБА_1 став стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №34264992 лише 13 червня 2019 року на підставі відповідної ухвали суду, тобто через 8 місяців після вирішення спору. Відповідно, ані суд, ані боржник, ані будь-хто інший не мав жодних зобов`язань по відношенню до ОСОБА_1 . Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238, 240 цього Кодексу. Згідно п.4 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Керуючись ст. ст. 238, 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог щодо виконавчих проваджень №№ 46259840, 51167583, 51466131, 51518704 в межах зведеного виконавчого провадження №34264992 - скасувати та провадження у справі в цій частині закрити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог щодо виконавчих проваджень №№ 55041986, 55034128 в межах зведеного виконавчого провадження №34264992 - скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині. В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев