Постанова Харківський апеляційний суд № 643/16421/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 30 грудня 2020 року м. Харків справа № 643/16421/20 провадження № 22-ц/818/6149/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Кругової С.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , відповідач: акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коваль Олександра Юрійовича до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про скасування запису про реєстрацію застави та про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року, постановлену суддею Поліщук Т.В., - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коваль Олександра Юрійовича звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про скасування запису про реєстрацію застави та про зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно посвідки відповідача ОСОБА_2 , зареєстрованим місцем проживання останнього є: АДРЕСА_1 , що за територіальністю віднесено до Московського районного суду м. Харкова. Вказує, що ця адреса є останнім відомим йому місцем проживання відповідача - ОСОБА_2 . Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки жоден з відповідачів не зареєстрований та не знаходяться у Московському районі м. Харкова, вищезазначена позовна заява не підсудна Московському районному суду м. Харкова. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може , виходячи з наступного. Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна. Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб. Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності. Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Цивільного процесуального кодексу України. Статтею 28 ЦПК України встановлена підсудність справ за вибором позивача. Так, ч.15 цієї статті передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем пред`явлено позов до двох відповідачів: ОСОБА_2 та акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК». Таким чином, на даний випадок Матеріали справи свідчать, що відповідач АТ «АЛЬФА-БАНК» розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, що за територіальністю відноситься до Голосіївського районного суду м. Києва. Як вбачається з довідки про постійне місце проживання відповідача ОСОБА_2 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальністю віднесено до Московського районного суду м. Харкова. Разом з тим, згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова та за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області, відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 не значиться зареєстрованим, 19 жовтня 2020 року останній знятий з реєстраційного обліку за зазначеною адресою. Частиною 9 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Московського районного суду м. Харкова за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання одного з відповідачів - ОСОБА_2 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо не підсудності даної справи Московському районному суду м. Харкова, оскільки позов подано до суду за останнім відомим місцем проживання одного з відповідачів по справі. Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду про передачу справи за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду. За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.367, п. 6 ч. 1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.С. Кругова