Ухвала КЦС ВС № 161/19560/18

Ухвала 30 грудня 2020 року м. Київ справа № 161/19560/18 провадження № 61-12069ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном шляхом виселення з самовільно зайнятого житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, ВСТАНОВИВ: 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року тапостанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк, зокрема, для: надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; подання підписаної касаційної скарги у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додання до неї копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. На виконання вимог наведеної ухвали ОСОБА_1 подала до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору, та касаційну скаргу у новій редакції. ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України та Верховного Суду. Разом з цим положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Касаційна скарга у новій редакції, яка подана ОСОБА_1 , зазначеним нормам ЦПК України не відповідає, оскільки в ній не зазначено постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні, не наведено і інших виключних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки скаржником не у повному обсязі виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року та зважаючи на необхідність забезпечення принципу доступу до правосуддя, суд касаційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, у якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Керуючись статтями 127, 185, 260, 392, 393ЦПК України,

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков