Ухвала КАС ВС № 761/14902/14-а

УХВАЛА 30 грудня 2020 року м. Київ справа № 761/14902/14-а адміністративне провадження № К/9901/34111/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», за участю третіх осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (далі - ТОВ «Житлобуд-1), в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження від 10 квітня 2012 року №

579. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року зазначену справу передано до Шевченківського районного суд м. Києва за предметною та територіальною підсудністю. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2015 року адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2015 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року адміністративну справу №761/14902/14-а передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва. Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсним (таким, що не підлягає застосуванню) розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 квітня 2012 року № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг». Справа неодноразово переглядалася судами. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, у позові відмовлено. 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, з пропуском строку на касаційне оскарження. Заявники, посилаючись на пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявники зазначили відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в їньому системному зв`язку у подібних правовідносинах. Також, заявники послалися на пункт 1 четвертої статті 328 КАС України та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки, на їхню думку, суди не дослідили та безпідставно відхилили надані докази у справі. Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тому суд касаційної інстанції не може надати іншу правову оцінку тим доказам, які вже були перевірені та відхилені судами під час розгляду справи. Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до опису порушень, допущених, на думку заявників, судами під час оцінки доказів у справі, зокрема, щодо фальсифікації громадських слухань, безпідставного визначення відповідачем виконавця послуг, невиконання судових рішень у інших справах, порушення процедури затвердження тарифів, тощо, що на думку заявників свідчить про незаконність судових рішень, у яких відсутні мотиви відхилення таких аргументів. Разом з тим, із змісту судових рішень вбачається, що суди неодноразово надавали правову оцінку цим доводам та відхилили через їх недоведеність та необґрунтованість. Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) від 10 лютого 2010 року). Водночас, Верховний Суд відхиляє доводи заявників про невідповідність висновків судів висновкам Верховного Суду у справах № 398/7667/14-а, 438/1861/14-а, 812/1177/18, 591/1519/15 та 372/2483/16, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначили норми права, які суди першої та апеляційної інстанцій застосували у супереч висновків Верховного Суду щодо застосування саме такої норми права у подібних правовідносинах. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виклали передбачені нею обставини, що свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, оскільки доводи заявників зводяться до тлумачення норм матеріального права щодо встановлення тарифів, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій що виключає можливість перегляду справи з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише посилання заявників на наявність підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Отже, враховуючи те, що заявниками не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особам, які її подали, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин, Верховний Суд не вирішує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», за участю третіх осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання дій протиправними повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур