Постанова КАС ВС № 761/14902/14-а

ПОСТАНОВА Іменем України 13 травня 2020 року Київ справа №761/14902/14-а адміністративне провадження №К/9901/5547/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С. М. розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Шрамко Ю. Т. від 27.10.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 29.01.2019 у справі №761/14902/14-а за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання недійсним розпорядження ВСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2013 року ОСОБА_3 (далі також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі також - КМДА, відповідач 1), Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (далі - ТОВ «Житлобуд-1», відповідач 3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати недійсним (таким, що не підлягає застосуванню) розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2012 року № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг».

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, в якій просять направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції та постановити окрему ухвалу щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2012 № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо, для здійснення розрахунків із споживачами в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Зазначене розпорядження підписано головою КМДА О. Поповим та зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 25.04.2012 за № 26/943.

6. Вказаним розпорядженням визначено суб`єктів господарювання, які надають певні послуги, адреси надання послуг (назва вулиць, проспектів, провулків та ін. та номера будинків), перелік послуг, структура тарифу у гривнях за 1 кв.м загальної площі квартири за місяць в залежності від виду послуги, оплата послуг в залежності від тарифу та числа місяця, тарифи на обслуговування і ремонт одного квартирного засобу тощо. Зокрема, розпорядженням затверджено тарифи за адресою квартири ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 . ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачами порушено проведення громадських слухань щодо тарифів на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій в м. Києві; оскаржуване розпорядження підписано неуповноваженою особою, видане не у формі рішення та з перевищенням повноважень. Крім того, розпорядження зареєстровано територіальним органом юстиції з порушенням порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992, та без проведення правової експертизи. Разом із тим, станом на 10.12.2012 акти органів місцевого самоврядування не підлягали державній реєстрації. Окрім цього, оскаржуване розпорядження не пройшло процедуру, встановлену для регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». Також до розпорядження безпідставно включено положення про сплату послуг КП «ГІОЦ», яке не є виконавцем житлово-комунальних послуг.

8. Представник відповідача 1 щодо позову заперечував, зазначав про правомірність оскаржуваного розпорядження та прийняття такого з урахуванням положень Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги».

9. Представник відповідача 2 щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження прийняте у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 25.04.2012 № 26/943.

10. Представник відповідача 3 щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на утримання будинку та прибудинкової території здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», які після погодження Управлінням цінової політики КМДА були передані до Головного управління юстиції у м. Києві на правову експертизу.

11. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали позицію позивача та зазначили про відсутність у Попова О.П. повноважень на підписання оскаржуваного розпорядження, оскільки судовими рішеннями встановлено факт неутворення Київрадою VI скликання (2008-2014 роки) виконавчого органу на базі КМДА (судові рішення у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14) та у справі № 2а-1888/10) та видання оскаржуваного рішення з перевищенням повноважень.

12. Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 просив визнати розпорядження КМДА від 10.04.2012 № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» незаконним і нечинним з моменту прийняття. Підтримав мотивацію позивача в обґрунтування позовних вимог щодо оскаржуваного розпорядження, зазначив, що саме він орендує у позивача житло та повинен сплачувати тарифи. ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. Враховуючи покладення обов`язку щодо визначення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на органи місцевого самоврядування, суд дійшов висновку що саме до повноважень КМДА як виконавчого органу Київської міської ради віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. До виключних повноважень голови Київської міської державної адміністрації відноситься видання розпоряджень в межах повноважень з організації діяльності органу. Враховуючи реєстрацію спірного розпорядження Головним територіальним управління юстиції у м. Києві 25.04.2012 за № 26/943 презюмується дотримання стандартів прийняття спірного розпорядження. Спірне розпорядження відповідає за формою постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Зазначена постанова Кабінету Міністрів України не передбачає обов`язковість громадських слухань при встановленні/зміні тарифів. До того ж, вимоги позивача щодо відповідача-3 в межах розгляду даної справи не заявлені, а тому повноваження ТОВ «Житлобуд-1» щодо проведення громадських слухань не є для суду обов`язковими для оцінки правомірності оскаржуваного розпорядження. Позивачем та третьою особою ОСОБА_2 не доведено порушення їх прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів, зокрема, також з огляду на те, що спірне розпорядження визначає тарифи для суб`єктів господарювання, які надають певні послуги населенню, а позивач та третя особа як споживачі таких послуг регулюють свої права та інтереси шляхом укладення відповідного договору з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із виконавцями цих послуг. З приводу порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивача відповідачем 2 позовних вимог (з урахуванням змін) не заявлено, а судом не встановлено. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у касаційній скарзі не погоджуються з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не наведено доводів щодо відхилення підстав позову, викладених позивачем та ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог, зокрема, щодо непроведення громадських слухань та фальсифікацію протоколу їх проведення; неврахування результатів громадських слухань у будинку третіх осіб, під час яких присутні висловилися проти нових тарифів, котрими порушено базовий принцип державного регулювання цін (щодо випередження доходів населення над ростом цін/тарифів); тарифи встановлено одноосібно Поповим О.П. ; додаток з тарифами підписано заступником голови - керівником апарату Пузановим О.Г., який не був уповноваженим на його підписання; оскаржуване розпорядження прийнято КМДА від імені вказаних посадових осіб, а не як органу місцевого самоврядування, оскільки виконавчий орган не було утворено, що підтверджується рішеннями судів, не на засіданні належного органу та без дотримання основоположних принципів місцевого самоврядування: законності, гласності, колегіальності, виборності; тарифи встановлено для підприємств, які не є виконавцями послуг. Судом не вирішено вимог до відповідача 2, який відповідає за дотримання порядку проведення громадських слухань та оформлення і зберігання відповідного протоколу. Судом не надано оцінку відсутності будь-яких доказів повідомлень про громадські слухання в будинку позивача, а для споживачів будинку, де мешкають треті особи, не надано інформації про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації, що є порушенням частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Докази, подані представниками відповідача, не могли бути взяті судами до уваги, оскільки такі не є уповноваженими особами на представництво інтересів КМДА. Також судом зроблено помилковий висновок, що Попов О.П. є уповноваженою особою на підписання оскаржуваного розпорядження. Судами не перевірено, а у матеріалах справи відсутні докази, що саме ТОВ «Житлобуд-1» та ТОВ «Новобудова» в будинках позивача і третіх осіб визначені виконавцями послуг. Судом не враховано таку підставу позову, як приховане включення в структуру тарифу витрат за «розщеплення» платежів ГІОЦ, яке не є виконавцем послуг та яке діє на підставі незареєстрованих розпоряджень КМДА. Вказані обставини не враховані і судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, яким окрім цього допущено порушення норм процесуального права, яке полягає у неповідомленні особи, яка подала апеляційну скаргу, про дату, час та місце проведення судового засідання та її розгляд без такої, що унеможливило, зокрема, надання пояснення щодо відзивів на апеляційну скаргу, якщо такі подавалися, реалізувати право заявити відвід складу суду, який розгляд дану справу. VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

16. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

17. Згідно з частинами першою та другою статті 313 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на момент постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

18. Отже, судовий розгляд за відсутності учасників справи можливий лише у випадку їх належного повідомлення про дату, час і місце апеляційного розгляду.

19. Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 - ОСОБА_7 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли апеляційні скарги на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.10.2017 у справі №761/14902/14-а, в яких просить, зокрема, проводити розгляд справи за його участю.

20. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 у даній справі та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.01.2019 о 10.20 год.

21. Судом встановлено, що судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 29.01.2019, ОСОБА_1 надіслано за адресою: АДРЕСА_2 , та таку він отримав 21.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22. З огляду на наведене, суд відхиляє доводи ОСОБА_7 як представника ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення його як представника вказаної особи про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 29.01.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом щодо розгляду його апеляційної скарги, так як третя особа ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення такого та виключно від його волевиявлення залежало подальше сповіщення вказаної інформації його представнику.

23. Щодо доводів ОСОБА_7 як представника ОСОБА_2 , викладених у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у звязку із неповідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 29.01.2019, колегія суддів зазначає наступне.

24. Як вбачається із матеріалів справи, третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 . Шостий апеляційний адміністративний суд повідомляв шляхом скерування повістки-повідомлення за адресою: АДРЕСА_4. Відповідному поштовому повідомленню згідно з реєстром поштових відправлень присвоєно штриховий ідентифікатор « 0102924734601» та таке відповідно до витягу з реєстру поштових відправлень Акціонерного товариства «Укрпошта» від 28.01.2019, наявного у матеріалах справи, « 17.01.2019 відправлено до точки видачі», а відтак врученим ОСОБА_2 не було, про що секретарем судового засідання Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2019 Марчук О.О. складено довідку.

25. Разом із тим, у апеляційній скарзі ОСОБА_2 окрім вказаної адреси його реєстрації, на яку суд апеляційної інстанції направляв судову повістку-повідомлення (станом на 28.01.2019 така була лише відправленою до точки видачі, відтак врученою ОСОБА_2 не була), зазначена також адреса для листування і звязку із ОСОБА_2 безпосередньо через його представника ОСОБА_7 - АДРЕСА_3 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, за вказаними адресами ОСОБА_2 або ж його представника про дату, час та місце розгляду справи суд апеляційної інстанції не повідомляв.

26. Будь-якими іншими способами, передбаченими КАС України, суд апеляційної інстанції не повідомляв ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_7 як його представника про дату, час і місце судового засідання.

27. У відповідності до пунктів 1, 2 частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

28. Наведені обставини дозволяють зробити висновок, що ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 не були належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, хоча в апеляційній скарзі повідомили суд про бажання взяти участь у судовому засіданні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

29. Попри те, що станом на 29.01.2019 у суду апеляційної інстанції не було доказів отримання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 та/або його представником ОСОБА_7 повістки чи копії ухвали суду або будь-яких інших доказів на підтвердження їх обізнаності про дату, час і місце судового засідання, за результатами розгляду апеляційних скарг у відкритому судовому засіданні Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №761/14902/14-а.

30. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог частини третьої статті 124 КАС України, оскільки не направив ні на електронну адресу, ні на адресу для листування, зазначені в апеляційній скарзі, повістку-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а поштове повідомлення з такою, скероване за адресою реєстрації Гребенчука С.В., станом на 28.01.2019 не було вручене останньому.

31. Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення ОСОБА_2 та/або його представника про дату, час та місце судового засідання, відсутність відомостей про вручення їм судової повістки, виявлене ними бажання взяти участь в розгляді справи, свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 без його або ж його представника участі, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

32. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/9912/17, від 27.09.2019 у справі №638/11518/13-а, від 13.01.2020 у справі № 815/1354/15, від 16.04.2020 у справі №808/1214/17.

33. Суд апеляційної інстанції, ухваливши оскаржувану постанову від 29.01.2019, не забезпечив рівних прав учасників процесу, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема, не виконавши обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового засідання для забезпечення реальної участі в судовому розгляді.

34. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 є представником у даній справі як ОСОБА_2 , який належним чином не був повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 29.01.2019, так і ОСОБА_1., якому було у належний спосіб повідомлено про таке. Разом із тим, факт відповідного повідомлення останнього не може свідчити про обізнаність його представника ОСОБА_7 з даною інформацією, оскільки у даному випадку залежить виключно від його волевиявлення, натомість у касаційній скарзі ОСОБА_7 зазначає, що йому не було відомо про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

35. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).

36. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

37. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

38. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

39. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

40. Суд зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

41. Українським законодавством визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (статті 8, 9 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

42. Цей принцип реалізується, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

43. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 та у справі № 2а-4552/11, від 05.06.2018 у справі №2а-14/11.

44. Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 08.11.2018 у справі «Созонов та інші проти України» (Заява № 29446/12, пункти 7, 8), в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

45. У рішенні ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03, пункт 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

46. Враховуючи вищевикладене, зокрема положення процесуального закону та обставини справи щодо відсутності належного повідомлення ОСОБА_2 та/або його представника ОСОБА_7 про дату, час та місце судового засідання, а також розгляд апеляційної скарги без їх участі, попри виявлене ними бажання брати участь у судових засіданнях, свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що згідно з частиною третьою статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

47. Під час розгляду цієї справи суду апеляційної інстанції необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду.

48. З огляду на наведене, суд касаційної інстанції не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги, а також не перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

49. Щодо вимоги касаційної скарги про постановлення окремої ухвали відносно суддів, що здійснювали розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

50. Відповідно до статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

51. Частиною восьмою статті 249 КАС України встановлено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

52. Колегія суддів зазначає, що постановлення окремої ухвали є виключним правом суду і враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції через порушень таким норм процесуального права та не надавала оцінку іншим доводам касаційних скарг, Суд не вбачає підстав для її постановлення.

53. Враховуючи, що суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Желєзни й Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін