Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/959/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/959/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 28 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року (прийнятого в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову ВП №62279665 від 11.06.2020 року старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мухаєвої Оксани Маратівни про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р. в сумі 95123,90 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з постановою державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 11.06.2020 року ВП №62279665, оскільки виконавчий документ №11956-56 від 04.03.2020 р. не надсилався і не був вручений позивачу. Крім того, позивач вказав, що наразі оскаржив в досудовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р. в сумі 95123,90 грн., а тому вважає, що вказаний виконавчий документ до закінчення процедури досудового оскарження вважається таким, що не набрав законної сили. З вказаних підстав позивач вказав, що відкриття виконавчого провадження ВП№62279665 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р. є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами 04.03.2020 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області склало вимогу №11956-56 про сплату позивачем недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 95123,90 грн. У вказаній вимозі зазначено набрання чинності вимоги 07.05.2020 року. (а.с. 49). Вимога Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р. була направлена ОСОБА_1 11.03.2020 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: вул. Ентузіастів, 5/ 111, м. Чернівці. Вказаний рекомендований лист з повідомленням про вручення вимоги №11956-56 від 04.03.2020 р. повернувся до Головного управління ДПС у Чернівецькій області 14.04.2020 р. з відміткою пошти від 11.03.2020 р. «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 50-52). 12.05.2020 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області надіслало до Першого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заяву про прийняття до примусового виконання вимоги №Ф-11956-56 від 04.03.2020 р. про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 . (а.с. 20). 11.06.2020 року Першим відділом Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП№62279665 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р. в сумі 95123,90 гривень. (а.с. 10). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено суду правомірність дій та законність прийнятої постанови від 11.06.2020 р. про відкриття виконавчого провадження ВП№62279665. Водночас, доводи позивача щодо протиправності дій державного виконавця та відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження ВП№62279665 не знайшли свого доказового підтвердження, оскільки виконавчий документ №11956-56 від 04.03.2020 р. та оскаржувана постанова були направлені на фактичну адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Надаючи оцінку обґрунтованості судового рішення суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до положення частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII ). Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статею 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Стаття 4 Закону України № 1404-VIII визначає вимоги до виконавчого документа. У частині 1 цієї статті зазначені вимоги до виконавчого документа, а саме: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконан 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Положеннями частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до положень частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року N 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. З матеріалів справи встановлено, що Головне управління ДПС у Чернівецькій області 04.03.2020 р. склало вимогу №11956-56 про сплату позивачем недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 95123,90 гривень. У вказаній вимозі податковим органом зазначено набрання чинності вимоги 07.05.2020 року. Вказана вимога була направлена ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: вул. Ентузіастів, 5/ 111, м. Чернівці. Однак, рекомендований лист з повідомленням про вручення вимоги №11956-56 від 04.03.2020 р. повернувся до Головного управління ДПС у Чернівецькій області 14.04.2020 р. з відміткою пошти від 11.03.2020 р. «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи зазначене вище слідує, що Першим відділом Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) правомірно та у відповідності до вимог Закону №1404-VIII відкрито 11.06.2020 р. виконавче провадження ВП№62279665 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р., яка на момент пред`явлення до примусового виконання набрала чинності. Так, відповідно до частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, відповідачем доведено суду правомірність дій та законність прийнятої постанови від 11.06.2020 р. про відкриття виконавчого провадження ВП№62279665. Щодо доводів позивача про протиправності дій державного виконавця та відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження ВП№62279665 то вони не знайшли свого доказового підтвердження ні в суду першої інстанції ні в суду апеляційної інстанції, оскільки виконавчий документ №11956-56 від 04.03.2020 р. та оскаржувана постанова були направлені на фактичну адресу ОСОБА_1 11.03.2020 АДРЕСА_1 . Колегія суддів наголошує, що повернення стягувачу рекомендованого листа з виконавчим документом, який був направлений за фактичним місцезнаходженням боржника та повернений з незалежних причин, не є перешкодою для пред`явлення вказаного виконавчого документу до примусового виконання. Крім того, досудове оскарження вимоги №11956-56 від 04.03.2020 року до податкового органу, не скасовує факт набрання вказаним виконавчим документом чинності та не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі такого виконавчого документу. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження ВП №62279665 діяв відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для скасування постанови ВП №62279665 від 11.06.2020 року старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мухаєвої Оксани Маратівни про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області №11956-56 від 04.03.2020 р. в сумі 95123,90 гривень відсутні Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 28 грудня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.