Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/694/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/694/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 18 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 15.10.2019р. у м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Електронмаш" про визнання протиправним та скасування рішення, про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 19.06.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №241670004664 від 07.07.2018 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити дії по призначенню пенсії ОСОБА_1 відповідно зі статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, так як він працював до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством і має на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №241670004664 від 07.07.2018 року йому призначено пенсію згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, позивач не погоджується з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскільки, на його думку, пільгова пенсія повинна призначатись згідно ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788 від 05.11.1991 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, про зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 07.12.1998 року Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с.8-10). Відповідно до Протоколу (Рішення) про призначення пенсії №241670004664 від 07.07.2018 року, позивачу з 03.07.2018 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На момент призначення пенсії позивачу виповнилось 58 років 2 місяці 9 днів. Страховий стаж становить 33 роки 6 місяців 15 днів, в тому числі страховий стаж за Списком №2 становить 9 років 5 місяців 18 днів (а.с.17). Відповідно до Довідки "Про характер виконуваної роботи на посадах, які дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року", позивач дійсно працював на Чернівецькому заводі засобів обчислювальної техніки з 14.09.1977 року по 17.04.1978 року, з 16.07.1984 року по 31.08.1989 року, та з 07.05.1991 року по 25.09.2000 року в слідуючих його структурних підрозділах: - з 14.09.1977 року по 06.04.1978 року - учнем шліфувальника цеху №5; - з 07.04.1978 року по 17.04.1978 року - шліфувальник цеху №5; - з 16.07.1984 року по 31.08.1989 року - шліфувальник цеху №5; - з 07.05.1991 року по 28.02.1995 року - шліфувальник "ИК" (наказ №137 від 07.05.1991 року); - з 01.03.1995 року по 02.04.2000 року - шліфувальник ЕВП "Оснастка"; - з 03.04.2000 року по 25.09.2000 року - шліфувальник ДВКП "Тонас". На даних роботах в періоди з 07.04.1978 року по 17.04.1978 року, з 16.07.1984 року по 31.08.1989 року та з 07.05.1991 року по 31.12.1991 року ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року, розділ 15 "Металлообработка", V підрозділ 10 "Прочие профессии металлообработки" та згідно ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, був зайнятий повний робочий день, інших робіт не виконував. Характер роботи: шліфування металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом. Атестація робочих місць після 01.01.1992 року не проводилась (а.с.18). Крім того, судом досліджено пенсійну справу позивача №7/4233578, якою підтверджено характер виконуваної роботи на посадах, які дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року". Так, позивач зазначає, що Довідкою ПАТ "Електронмаш" від 14.05.2015 року про характер виконуваної роботи на посадах, які дають право на пенсію на пільгових умовах за списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, підтверджено роботу позивача в шкідливих умовах праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року, розділ 15 "Металлообработка", підрозділ 10 "Прочие профессии металлообработки" та згідно ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, в періоди з 07.04.1978 року по 17.04.1978 року, з 16.07.1984 року по 31.08.1989 року та з 07.05.1991 року по 31.12.1991 року, а також був зайнятий повний робочий день, інших робіт не виконував. В довідці також вказувалось, що атестація робочих місць після 01.01.1992 року не проводилась. Позивач зазначає, що на дату призначення пенсії йому виповнилось 58 років. Отже пенсію на пільгових умовах призначено достроково - на 2 роки раніше. Стаж необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах повинен становити 5 років. На день введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (05.11.1991р.), позивач мав стаж із шкідливими і важкими умовами праці на ПАТ "Електронмаш" 5 років та 9 місяців (07.04.1978р. по 17.04.1978р., з 16.07.1984р. по 31.08.1989р. та з 07.05.1991р. по 31.12.1991р.). На думку позивача, з вищевикладеного випливає, що призначення пенсії на пільгових умовах повинно здійснюватись на підставі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та стаття 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не може застосовуватись при призначенні йому пенсії, оскільки для цього повинні виконуватись дві умови: зайнятість повний робочий день і атестація робочих місць. Позивач, вважаючи протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №241670004664 від 07.07.2018 року, яким призначено йому пільгову пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, а не на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов`язання здійснити дії по призначенню позивачу пенсії відповідно зі статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким у позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон 1788), який набрав чинності 01.01.1992 року визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема для осіб, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими Списками № 1 та №

2. Згідно статті 100 вказаного Закону визначено порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону (тобто до 01.01.1992 року). З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). Згідно з статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Пунктом 15 Прикінцевих положень Закону №1058 (у редакції станом на 01.01.2004 року визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Законом України від 17.11.2005 року №3108-ІV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (який набрав чинності 13.12.2005 року) доповнено п.15 Прикінцевих положень Закону №1058 абзацами другим і третім такого змісту: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років". У зв`язку зі змінами та доповненнями Прикінцевих положень Закону №1058, ці норми були викладені у п.16 Прикінцевих положень Закону №1058. 11.10.2017 року набув чинності Закон України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон 2148), яким Закон №1058 доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", зокрема в частині уточнення порядку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Законом №2148 внесено зміни до п.16 Прикінцевих положень Закону №1058 та викладено такого змісту: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії". Отже, норми в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148. Приписами п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 (в редакції з 01.01.2018 року, після внесення змін Законом №2148) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди таким особам пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відтак, після набрання чинності Законом №2148 пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2 призначаються виключно згідно з ч.2 ст.114 Закону №1058. Щодо посилання позивача стосовно того, що відсутність атестації робочих місць після 01.01.1992 року є підставою для призначення пільгових пенсій по ст.100 Закону №1788, є помилковим, оскільки згідно зі ст.114 Закону №1058 атестація робочого місця не є визначальною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (Постанова набула чинності 21.08.1992 року) відтак, пільговий стаж набутий до 21.08.1992 року враховується без проведення атестації робочого місця. Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058 зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після з 21.08.1992 року. Крім того, згідно п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 (у редакції, чинній з 01.01.2018 року) покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які, зокрема, були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком. Як встановлено судом, позивачу призначено пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 03.07.2018 року. Приписами пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 передбачено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, вказані обставини підтвердженні рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у адміністративній справі №824/80/19-а від 11.04.2019 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Електронмаш" до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов`язання здійснити дії по призначенню пенсій працівникам ПАТ "Електронмаш", які працювали до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством і мали на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно зі статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позову. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Стосовно доводів скаржника про те, що відсутність атестації робочих місць після 01.01.1992 є підставою для призначення пільгових пенсій відповідно до ст.100 Закону №1788-ХІІ, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При цьому, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442. Отже обов`язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992, а тому пільговий стаж набутий до 21.08.1992 враховується без проведення атестації робочого місця, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992. Відтак, враховуючи, що позивач працював в шкідливих умовах праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 в періоди з 12.11.1981 по 31.12.1991, то згідно ст.114 Закону №1058-ІV в даному випадку атестація робочого місця не є визначальною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем доведено правомірність рішення №241670004664 від 07.07.2018 року про призначення пенсії згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання здійснити дії по призначенню позивачу пенсії відповідно зі статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 18 лютого 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.