Постанова 4801 № 130/1466/15-ц

Справа № 130/1466/15-ц Провадження № 22-ц/801/2260/2020 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 22 грудня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача), суддів: Сопруна В.В., Міхасішина І.В. з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Григоришина Дмитра Валерійовича на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року постановлену під головуванням судді Шепеля К.А., повний текст якої складено того ж дня в справі № 130/1466/15-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест хаус" (заявник) за участі ОСОБА_1 (боржник), ПАТ КБ «Надра» (первісний стягувач), про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача), видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, - встановив: Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року заява ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус» задоволена. У виконавчому листі № 130/1466/15-ц, виданому на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13462,58 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 09.02.2015 року 335 974,81 гривень, - замінено сторону виконавчого провадження (стягувача): Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус». Видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» дублікат виконавчого листа № 130/1466/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 130/1466/15-ц. Не погодившись із ухвалою, боржник за виконавчим листом ОСОБА_1 , через представника - адвоката Григоришина Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що первісним стягувачам було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто заявник свідомо набув права вимоги до ОСОБА_1 в момент, коли строки пред`явлення виконавчого листа вже спливли. При цьому заявником на підтвердження доводів про обґрунтованість відповідних клопотань: заміну сторони, видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку для пред`явлення його до виконання, не надано жодного доказу. Також посилається на те, що постановляючи оскаржувану суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа товариство звернулося із пропуском строку, що суперечить розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України. Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли, їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Григоришин Д.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Представник заявника ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус», а також первісного стягувача ПАТ КБ «Надра», що повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. У серпні 2020 року ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заявник посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 17.03.2016 на користь ПАТ КБ «Надра» з боржника ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 462,58 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 09.02.2015 року 335 974,81 гривень. 05.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус» укладеного договір про відступлення прав вимоги N GL2N79276ПВ272, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором N 84/П/76/2008-840 від 04.03.2008 року, перейшло до ТОВ "Фінансова компанія «Інвест Хаус». Вказувало, що на виконання зазначеного рішення суду Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області видав ПАТ КБ «Надра» виконавчі листи. Посилалося на те, що при відступленні прав вимог оригінали виконавчих листів ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус» не передавалися, оскільки втрачені у зв`язку з процедурою ліквідації ПАТ КБ «Надра». Зазначало також, що процедура ліквідації банку передбачає собою припинення основної діяльності банку, зміну керівництва, закриття територіальних відділень та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, виконання функцій Фонду з відчуження великої кількості активів, що в сукупності вплинуло на факт втрати виконавчих листів та пропущення строку на їх пред`явлення до виконання. Задовольняючи повністю заяву ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус» суд першої інстанції з урахуванням вимог статей 442, 433 ЦПК України та розділу XIII Перехідних положень ЦПК України вважав доведеними обставини, на які заявник посилався як на підставу, зокрема, для видачі дубліката виконавчого листа, і поновлення строку для його пред`явлення до виконання. Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю не можна погодитися, так як він зроблений в результаті неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання, та з порушенням норм процесуального права. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частин 1,2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За змістом наведених норм у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Враховуючи встановлені обставини та наведені положення закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність заміни сторони стягувача й відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 24 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. В силу частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом пункту 17.4 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі N 474/783/17, від 10 жовтня 2018 року у справі N 2-504/11. Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року в справі N 127/2-3538/10 виклав правову позицію, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідний строк повинен обчислюватися з урахуванням підстав для його переривання та/або зупинення. Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції ,чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Вимогами статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), зроблено висновки про те, що пропуск стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Як встановлено по справі, судове рішення апеляційною інстанцією ухвалено і набрало чинності 17 березня 2016 року. Згідно з статтею 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження», який діяв на час набрання рішенням суду законної сили, виконавчий документ на виконання судового рішення міг бути пред`явлений до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. В період часу з 16 травня 2016 року до 10 листопада 2016 року (5 місяців 24 дні) виконання зазначеного рішення було зупинене касаційною інстанцією Вищим спеціалізованим судом, проте відповідно до статті 23 Закону № 606-XIV зазначена обставина не є підставою для переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», відповідно до статті 12 якого виконавчі документи могли бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Отже виконавчий документ на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області міг бути пред`явлений в строк до 16 березня 2019 року включно, проте не був пред`явлений і строк для його пред`явлення сплив. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про звернення ПАТ КБ «Надра» (первісний кредитор) із заявою про видачу виконавчого листа і його отримання. Оскільки первісним кредитором ПАТ КБ «Надра» не було вжито будь-яких заходів, щоб вчасно отримати виконавчий лист, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку і новому кредиторові - ТОВ "Фінансова компанія «Інвест Хаус», якому в травні 2020 року передано право вимоги від такого позивача. При цьому недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника й суперечитиме принципу правової визначеності. Апеляційний суд враховує, що згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Доводи заявника щодо втрати оригіналів виконавчих документів є його припущенням і не підтверджені належними і допустимими доказами по справі. При цьому колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні акти проведення перевірки ПАТ КБ «Надра» щодо наявності виконавчих документів, матеріали службових розслідувань у випадку виявлення втрати, або будь-які інші докази саме втрати виконавчих листів. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що права нового кредитора (стягувача) тісно пов`язані з правами попереднього, а отже, якщо строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив для ПАТ КБ «Надра», то, відповідно, він сплив і для ТОВ "Фінансова компанія «Інвест хаус», що є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в пунктах 44-47 постанови ВП ВС від 21 серпня 2019 року в справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19). На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, причини поновлення строку та видачі дублікату виконавчого листа належним чином не обґрунтував, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків. Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні заяви. Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 376, 382 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Григоришина Дмитра Валерійовича задовольнити частково. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року скасувати в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест хаус" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест хаус" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді В.В.Сопрун І.В. Міхасішин