Ухвала КАС ВС № 440/1941/19

УХВАЛА 21 грудня 2020 року м. Київ справа № 440/1941/19 адміністративне провадження № К/9901/34786/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19 за позовом Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задоволення позовних вимог, УСТАНОВИВ: 17.12.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19 за позовом Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 28.10.2020). Головним управлінням ДПС у Полтавській області заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19. Скаржником вказано, що вперше він звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення 18.08.2020, в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку на касаційне оскарження, проте ухвалами Верховного Суду від 09.10.2020, від 17.11.2020 касаційну скаргу повернуто через відсутність викладення підстав касаційного оскарження. Копію ухвали Верховного Суду від 17.11.2020 скаржником отримано 23.11.2020. Податковим органом зазначено, що касаційну скаргу повторно подано невідкладно з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне. Скаржником визначено підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Податковим органом зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 6 П(С)БО «Витрати» та порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 7, 72-76, ч. 4 ст. 78, ч. 6 ст. 242, ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Податковим органом вказано, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №826/1199/16, від 28.10.2019 у справі №440/2760/18, від 03.03.2020 у справі №520/3580/19, від 05.05.2018 у справі №808/2524/15, від 02.10.2018 у справі №816/2328/17, від 09.12.2019 у справі №804/1752/17. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, податковий орган зазначив, що судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано правової оцінки письмовим доказам у справі (протоколу допиту свідка, матеріалам кримінального провадження, обвинувальному вироку), не досліджено та не проаналізовано кожну господарську операцію в розрізі кожного контрагента, не досліджено можливість їх здійснення, не встановлено, хто від імені контрагентів підписував фінансові документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача. Також скаржник вважає, що судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення вимог платника щодо стягнення витрат на професійно-правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 48 042,00 грн. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зауважує, що скаржником не враховано ухвали від 09.10.2020 та від 17.11.2020, якими було повернуто раніше подані касаційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на судові рішення у справі №440/1941/19 через невикладення підстав касаційного оскарження відповідно до положень статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржником не враховано зміст вказаних ухвал та вчергове не конкретизовано, у чому саме полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Податковим органом процитовано постанови Верховного Суду в контексті оцінки судами можливості застосування контролюючим органом податкової інформації та оцінки доказів у справі в частині підтвердження реальності господарських операцій (у тому числі по ланцюгу постачання), які, в свою чергу, в кожній справі оцінюються окремо, в залежності від спірних правовідносин, наданих доказів, та їх підтвердження. При цьому скаржником не доведено наявність в межах розгляду даної справи обставин, які б свідчили про подібність правовідносин у справі №440/1941/19 та у вищенаведеній практиці Верховного Суду, зокрема щодо наявності вироків стосовно контрагентів позивача, а не контрагентів по ланцюгу постачання. Податковим органом не обґрунтовано, в чому полягає неправильність застосування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 04.07.2019 у справі №811/4044/13-а. Касаційна скарга (сторінки з 7 по 19) містить викладення фактичних обставин справи, цитування акту перевірки та норм податкового законодавства. Таке викладення позиції відповідача переобтяжує зміст касаційної скарги. При цьому доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, оцінка яким була надана судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяІ.А. Васильєва