Ухвала КГС ВС № 905/1241/15

УХВАЛА 21 грудня 2020 року м. Київ справа № 905/1241/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючий, Мачульського Г. М., Краснова Є. В., розглянувши матеріали касаційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Донецького обласного військового комісаріату до 1) Першотравневої районної ради Донецької області, 2) Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, 3) Кабінету Міністрів України, 4) Мангушської селищної ради, 5) Пенсійного фонду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання незаконним свідоцтв про право власності та відновлення правового становища, ВСТАНОВИВ: 08.12.2020 (згідно з вхідним реєстраційним номером та датою Верховного Суду) Кабінет Міністрів України (далі - КМУ, скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у цій справі. До скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 905/1241/15, в якій відповідне клопотання обґрунтовано тим, що КМУ оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції отримав 10.11.2020. Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.12.2020 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Краснов Є. В. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)). Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку. Натомість як заява КМУ про поновлення строку на касаційне оскарження, так і додані до неї документи не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання скаржника з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 28.10.2020, повний текст якої підписаний 06.11.2020. Таким чином, останній день строку, встановленого відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 26.11.2020. Касаційну скаргу подано 08.12.2020, проте до скарги не додано доказів на підтвердження дати отримання скаржником копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. До заяви про поновлення строку на касаційне оскарження додано лише копію листа секретаріату КМУ, яким на адресу Мін`юсту направлено оскаржувану постанову, з якого вбачається лише сам факт такого надіслання. За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити чи дотримано скаржником строк для подання касаційної скарги, встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що КМУ слід надати докази, що підтверджують дату отримання ним оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції або навести інші підстави для поновлення строку. Пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Звідси скаржник має вказати яку саме конкретно визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частину тощо якої статті та якого нормативно-правового акта) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права. Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (п. 4.6. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19). Натомість у касаційній скарзі КМУ не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування або порушення судами попередніх інстанцій норм права, не наведено обґрунтування щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір». За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати. Позовна заява у цій справі подана у 2015 році. Згідно зі статтею 8 Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1 218,00 грн. Предметом позову у даній справі є низка вимог немайнового характеру, в тому числі визнання незаконним розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р. У касаційній скарзі КМУ просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 лише в частині позовних вимог до КМУ. Відтак, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за одну немайнову вимогу у цій справі, складала 1 218,00 грн (1 розмір мінімальної заробітної плати). Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 2 436,00 грн (1 218,00 грн х 200%). Натомість до касаційної скарги КМУ не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 2 436,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку: 207 та надати належні докази сплати судового збору. Відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Таким чином, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. Натомість до касаційної скарги додано фіскальні чеки від 07.12.2020, які не є належними доказами надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги КМУ без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 290, 291 Господарського процесуального кодексу України та подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу. Керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 905/1241/15 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 11.01.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Судді: Г. М. Мачульський Є. В. Краснов