Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/13718/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/13718/20 Головуючий в 1 інстанції: Кузнецова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області лейтенанта поліції Каська Віталія Миколайовича, третя особа - Управління патрульної поліції м.Одеси, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області лейтенанта поліції Касько Віталія Миколайовича, третя особа - Управління патрульної поліції м.Одеси, про визнання протиправною та скасування постанови від 11 серпня 2020 року серії ЕАМ №2960425 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді адміністративного штрафу у сумі 255,00 грн.. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року в позові відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2020 року інспектором роти №8 батальйону №2 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Касько Віталієм Миколайовичем винесена постанова серії ЕАМ №2960425 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку з тим, що позивач, керуючи автомобілем TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Одесі на вул.Нежданової, 63, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10м від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9.г ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Винесення вказаної постанови і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з того, що наданий представником третьої особи відеозапис з відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR відображає обставини, описані в оскаржуваній постанові. На відеозаписі зафіксовано дату, час, місце правопорушення, автомобіль позивача з зображенням державного номерного знаку, наявність дорожніх знаків 5.35.1 та 5.35.2 та наявністю дорожньої розмітки 1.14.3. Так, на відеозапису № video_2020-09-17_16-47-14 зафіксовано як водій транспортного засобу TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо на пішохідному переході. В позові позивач посилався на те, що оскаржена постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис порушення. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Наведене дає підстави для висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване саме в автоматичному режимі. Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі 536/583/17. Колегія суддів, не надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті, зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, виходячи з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 5 ч.1 ст.213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Вказані положення також дублюються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Положенням про Департамент патрульної поліції, що затверджено наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73, визначено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції який, серед іншого, організовує контроль за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Отже, чинним законодавством України уповноваженим працівникам підрозділів Департаменту патрульної поліції Національної поліції, які мають спеціальні звання, надано право від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення зокрема за адміністративні правопорушення, передбачені ст.122 КУпАП. Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 121 КУпАП, інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме - від імені органів Національної поліції і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 121 цього Кодексу. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-24420 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а. При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор. В даному випадку ані Департамент патрульної поліції України, ані структурний підрозділ Управління патрульної поліції до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучені не були. Відповідно до ч.3, ч.4 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Отже, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України здійснити заміну первинного відповідача на належного, залучити до участі у справі співвідповідача, або, у разі наявності заперечень позивача, залучити як другого відповідача. Залучення судом першої інстанції до участі у справі Управління патрульної поліції м.Одеси у якості третьої особи не є належною процесуальною дією в даному випадку, оскільки процесуальні статуси відповідача та третьої особи є різними. Аналіз статті 48 КАС України, що встановлює правила заміни неналежної сторони, дає підстави для висновку, що заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції. Оскільки стаття 48 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони. Можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено. Враховуючи, що інспектор 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області лейтенант поліції Касько Віталія Миколайовича не є належним відповідачем у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія вважає, що у даному випадку слід відмовити в задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного суб`єкта. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.272, 286, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області лейтенанта поліції Каська Віталія Миколайовича, третя особа: Управління патрульної поліції м.Одеси про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.