Постанова 4824 № 753/13620/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи №753/13620/19 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8809/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Гуля В.В., Коцюрби О.П. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. у цивільній справі №753/13620/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и л а: У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 02 липня 2012 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» підписала заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг у «Приватбанку», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.prіvatbank.ua, складає між сторонами договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві про видачу карткового кредиту. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 23 червня 2019 року мала заборгованість перед банком в загальному розмірі 53 806,22 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 31 816,05 грн.; за простроченим тілом кредиту - 4 021,21 грн.; нарахована пеня за прострочене зобов`язання у розмірі 14 730,49 грн., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн у розмір 200 грн., штраф відповідно до п.1.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2 538,39 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове про задоволення позовних вимог. Вказуючи при цьому на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначаючи, що банком надано належні і допустимі докази по справі, які відповідачем не оспорювалися. При збільшенні розміру кредитного ліміту та проведення розрахунку заборгованості банк керувався діючими умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, з якими ознайомилася та погодилася відповідач. До апеляційної скарги додана виписка по рахунках відповідача, яка, на думку скаржника, у повній мірі підтверджує обґрунтованість позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У порядку ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив, що банком не надано належних доказів відкриття кредитного рахунку ОСОБА_1 , видачі їй платіжної картки та збільшення кредитного ліміту. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивачем до позовної заяви додані Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.prіvatbank.ua, однак, вони не містять дати їх прийняття чи затвердження, а позивачем також не надано доказів, що саме вказані Умови та Правила існували на момент укладення з відповідачем кредитного договору. Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ст.1054 ЦК України такими умовами є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду копію анкети-заяви, підписану відповідачем 02.07.2012 року, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також розрахунок заборгованості. Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид зазначений у пам`ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві. Анкета-заява від 02.07.2012 року містить відмітку ОСОБА_1 про бажання отримати не кредитну, а дебетову особистукартку. При цьому, доданий до позову Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» взагалі не містить поняття «дебетова особиста картка» ( а.с. 10,11) В графі «бажаний кредитний ліміт» позичальником поставлено прочерк, у той же час в позовній заяві банк посилається на розмір кредитного ліміту - 25 000 грн., на підтвердження встановлення якого не надав будь-яких належних та допустимих доказів. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23 червня 2019 року, відповідач мала заборгованість перед банком в загальному розмірі 53806,22 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 31816,05 грн.; за простроченим тілом кредиту - 4021,21 грн.; нарахована пеня за прострочене зобов`язання у розмірі 14730,49 грн., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн у розмір 200 грн., штраф відповідно до п.1.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2538,39 грн. Колегія суддів вважає, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості. Крім того, зазначений розрахунок вказує про рух коштів на картці лише з березня 2017 року, в той час як договір між сторонами укладено 02.07.2012 року ( а.с. 4-8). При цьому матеріали справи не містять доказів, щодо умов договору, які б вказували на його безгрошову дію протягом п`яти зазначених вище років, та строки дії картки виданої в 2012 році. Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме той витяг з Умов та правил, який доданий до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо збільшення кредитного ліміту, надання клієнту овердрафта тощо. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Надана до апеляційної скарги позивачем виписка з рахунку не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як новий доказ у підтвердження позовних вимог, виходячи з наступного. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Звертаючись до суду з позовом, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. За правилами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не було надано суду першої інстанції відповідних документів. З урахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №756/1529/15-ц за висновками якої апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст.7, 368, 369, 374, 375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя - доповідач: Судді: