Постанова Київський апеляційний суд № 754/4174/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/119/2019 справа № 754/4174/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020року Київський апеляційний суд в складі: Судді - доповідача: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва, постановленого суддею Зотько Т.А. 17 липня 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог вказував, що 29.05.2009 відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої остання погодився, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг у ПриватБанк. Вказував, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн, при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 16 777,85 грн, з яких: 3 934,55 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 108,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9 359,20 грн - заборгованість за пенею за простроченим зобов?язанням, 100 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу, 500 грн - штраф (фіксована складова), 775, 14 грн - штраф (процентна складова), посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, внаслідок невиконання відповідачем вимог якого виникла зазначена заборгованість. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року задоволені позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував, що між сторонами був укладений договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач заперечував відсутність заборгованості. Вказує, що суд не перевірив розрахунку, дані якого свідчать про користування відповідачем коштами. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів наявності між сторонами кредитних правовідносин саме згідно із тими умовами, на які він посилається. Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов?язків щодо обраного ними кола відносин. Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Правовідносини між сторонами можуть виникати внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком - емітентом ліміту кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії). Підставою позову є невиконання кредитних зобов?язань, що пов?язані із видачею кредитних коштів. Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оформлення договірних відносин, у разі виконання спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT «ПриватБанк» лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов?язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 УК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. Судом установлено, що 29.05.2009 ОСОБА_1 підписано заяву, відповідно до якої остання отримала пенсійну картку «Visa Electrom Pens Dom», терміном дії до травня 2011 року, та одночасно відповідачем отримано в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 250 грн зі сплатою 2, 5 % на місяць із розрахунку 360 днів, строком дії до червня 2013 року. При підписанні вказаної Заяви відповідач погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім вказаного, відповідач погодилась, що ця заява, разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг. З вказаної заяви убачається, що останній відкрито два рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . З матеріалів справи убачається, що 29 травня 2009 року у формулярі анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБаку машинописним способом заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім?я. Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток (картка «Товари в рострочку», «Подія», «Універсальна, а також суму бажаного кредитного ліміту. Проте будь - яких відміток зазначений розділ не містить. Окрім того, при пред?явленні позову Банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна 55 днів пільгового періоду», у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, неустойки. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача. Крім того, заява, підписана відповідачем не містить умов кредитування, окрім розміру кредитного ліміту в розмірі 250 грн. та відсоткової ставки в розмірі 2, 5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році, та строку дії кредитної картки, а саме до червня 2013 року. Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості підтверджує користування кредитними коштами, відхиляються колегією суддів, оскільки сам по собі розрахунок заборгованості таким доказом не є, ураховуючи, що такий складено безпосередньо позивачем, при цьому доказів на підтвердження визначених Банком показників, матеріали справи не містять. Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та їх використання відповідачем. Доводи апеляційної скарги в частині посилання на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua як невід`ємні частини договору, відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву - анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відтак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Посилання скаржника на висновки, що викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки обставини справ не є тотожними. Зокрема, у цій справі Верховним Судом згідно даних виписки по рахунку установлено користування позичальником кредитними коштами та часткову сплату заборгованості. Натомість, у справі, що переглядається апеляційним судом, цих обставин не установлено, виписки по рахунку або інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт використання кредитних коштів, не надано, а сам по собі розрахунок заборгованості таким доказом не є із вказаних вище підстав. При цьому, наявна в матеріалах справи анкета - заява, підписана відповідачем, містить вказівку на розмір кредитного ліміту 250 грн, а не 5 000 грн, як зазначено в позовній заяві, строку дії кредитної картки зазначено до червня 2013 року. Ураховуючи викладене, банком не надано доказів на підтвердження своїх вимог та спростування висновків суду першої інстанції, з якими суд апеляційної інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: