Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1755/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1755/20 пров. № А/857/13796/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Шевчук С.М., Онишкевича Т. В.; за участю секретаря судового засідання Гром І. І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 300/1755/20 (головуючий суддя Остап`юк С. В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: 20 липня 2020 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови. Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 за ВП №62331213 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня завершення дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків позовної заяви, шляхом долучення заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, з долученням доказів поважності причин його пропуску. Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 за ВП №62331213 повернуто позивачу з усіма доданими документами. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана ухвала невмотивована, незаконна та необгрунтована, адже позивач не отримувала ухвалу про залишення позовної заяви без руху, натомість дана ухвала отримана невідомою особою. Відповідачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржену ухвалу суду залишити без змін. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю з наступних підстав. Частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно із частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк. Повертаючи позовну заяву суддя суду першої інстанції зазначив, що 31.07.2020 позивач отримала копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 про залишення позовної заяви без руху. Також суддею суду першої інстанції зазначено, що позивач з дня отримання копії ухвали не подала відповідної заяви, і, як наслідок, вимоги ухвали від 27.07.2020 про залишення позовної заяви без руху не виконала та не усунула недоліків позовної заяви. Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що з відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 7650100932369), вбачається, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27.07.2020 року отримано особою « ОСОБА_2 » 31.07.2020 року (а.с. 17). Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про неотримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27.07.2020 року. Апеляційний суд зазначає про неможливість встановити чи особа « ОСОБА_2 » є представником ОСОБА_1 . З врахуванням висловленого в апеляційній скарзі заперечення позивачкою факту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27.07.2020 року, апеляційний суд приходить до висновку, що неотримання ОСОБА_1 копії даної ухвали унеможливлює виконання її вимог. Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що повертаючи позовну заяву суддею суду першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року про повернення позовної заяви слід скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Керуючись ст.243, 250, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 300/1755/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя С. П. Нос судді С. М. Шевчук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 17.12.2020