Постанова 4857 № 460/3029/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3029/20 пров. № А/857/7617/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б., за участі секретаря судового засідання Цар М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 460/3029/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Друзенко Н.В. у м. Рівне Рівненської області 07.05.2020 року, повне рішення складене 07.05.2020), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (надалі також - приватний виконавець Дорошкевич В.Л., відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2020 № 61865794, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. при примусовому виконанні виконавчого напису № 7053, виданого 04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року позов задоволено повністю. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Вказує, що у виконавчому написі № 7053 від 04 квітня 2020 року, виданому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., на підставі якого винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61865794 зазначено, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Тобто, на думку відповідача, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися. Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.11.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту, долученою до матеріалів справи. 17.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61865794 щодо виконання виконавчого документа: виконавчого напису № 7053 від 04.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості в розмірі 17379,50 грн. Боржником визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Його адресу зазначено як: місто Київ, вул. Вершигори Петра, 2. 17.04.2020 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. в межах виконавчого провадження № 61865794 винесено також постанову про арешт коштів боржника. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова від 17.04.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61865794 прийнята відповідачем із порушенням приписів законодавства, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи (позивача) або місцезнаходженням його майна. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до частини першої та другої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім : 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі також - Закон № 1403-VIII). Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі також - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII). Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (надалі також - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII. Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у виконавчому написі приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В. В., який підлягав примусовому виконанню, також зазначено вищенаведену адресу. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутні докази наявності будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача). Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки приватний виконавець Дорошкевич В.Л. порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19. Суд апеляційної інстанції відкидає покликання апелянта на те, що у виконавчому написі № 7053 від 04 квітня 2020 року, вчиненому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а саме, за адресою: місто Київ, вул. Вершигори Петра, 2, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. Закон містить чітку вказівку на те, виконавчі документи приймаються до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а не за місцем, довільно, без будь-яких підтверджень, зазначеним у відповідному виконавчому документі Також колегія суддів не бере до уваги покликання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17, оскільки вона не містить будь-якої правової позиції щодо застосування норм права у правовідносинах, що є подібними тим, які розглядаються у даній справі (ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження). Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ним норм законодавства. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 268, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 460/3029/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор