Постанова 4857 № 380/5732/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/5732/20 пров. № А/857/12388/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Циба Сергія Вікторовича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Лунь З.І. у м. Львові, у справі №380/5732/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними і скасування постанов, - ВСТАНОВИВ: 10 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника адвоката Циба Сергія Вікторовича із позовом (шляхом скерування позову на адресу суду засобами поштового зв`язку) до відповідача - приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, у якому просив: -визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у ВП №61778565; -визнати протиправною та скасувати постанову від 27.05.2020 про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у ВП №61778565 від 27.05.2020; -визнати протиправною та скасувати постанову від 27.05.2020 про арешт майна боржника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у ВП №61778565 від 27.05.2020; -визнати протиправною та скасувати постанову від 25.06.2020 про звернення стягнення на заробітну плату приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у ВП №61778565 від 27.05.2020. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, залишеної без руху. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Циб Сергій Вікторович оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для повернення позовної заяви стало неподання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду. Вказує, що позовна заява від 10.07.2020 була залишена без руху ухвалою суду від 24.07.2020 та надано позивачу строк для усунення недоліків зокрема шляхом подання доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано уточнену позовну заяву із зазначенням обставини, що фактично строк не пропущено, оскільки про існування оскаржуваних постанов виконавця позивач дізнався лише 02.07.2020 після отримання відповіді відповідача на адвокатський запит від 30.06.2020 №62188927, що була додана до позовної заяви. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону №1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Згідно з ч.1 ст. 169 КАС україни суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вимог частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску. Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем при зверненні до суду пропущено десятиденний строк, передбачений ч.2 ст.287 КАС України, та невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України, залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу 10-денний строк з дати отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску та доказів їх поважності та позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.160 КАС України. Оскільки в межах встановленого судом строку позивач лише частково виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме подав нову позовну заяву, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року відповідно до ст.121 КАС України позивачу продовжено процесуальний строк для усунення решти недоліків позовної заяви на десять днів та вказано позивачу на необхідність звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 із штриховим ідентифікатором № 79018 2812173 4 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 серпня 2020 року. Оскільки станом на 11 вересня 2020 року позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 24 липня 2020 року не виконав, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунув, оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Щодо покликань представника скаржника на те, що дату перебігу строку, коли позивач дізнався чи міг дізнатись про порушення своїх прав, слід пов`язувати із днем отримання його представником відповіді від відповідача на адвокатський запит, а саме 02.07.2020, колегія суддів зауважує, що представник позивача у адвокатському запиті, адресованому відповідачу, самостійно вказує, що предстаником після укладення правової допомоги із ОСОБА_1 11.06.2020 виявлено наявність відкритого виконавчого провадження ВП62188927. Тобто, позивачу було відомо про порушення його прав відповідачем 11 червня 2020 року, відтак при звернені до суду з позовною заявою 10 липня 2020 року позивач повинен був заявити клопотання про поновлення пропущеного десятиденного строку звернення із даними позовними вимогами, на які поширюються особливості провадження в окремих категоріях термінових адміністративних справ, визначені § 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України. Виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не заявлено відповідного клопотання про його поновлення на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 122, 123, 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Циба Сергія Вікторовича залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року про повернення позовної заяви у справі №380/5732/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний