Ухвала КГС ВС № 911/3554/17

УХВАЛА 16 грудня 2020 року м. Київ Справа № 911/3554/17 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 року (в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет») та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 року (в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет») у справі № 911/3554/17 за кредиторською заявою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) у справі № 911/3554/17 за заявою акціонерного товариства «ВТБ Банк» (АТ «ВТБ Банк» ) до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (ТОВ «Вітмет») про банкрутство, В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 року відхилено повністю кредиторські вимоги Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет». Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі № 911/3554/17, залишено без змін. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління державної податкової служби у місті Києві (надіслана 24.11.2020 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 0411631751750) на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 року (в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет») та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 року (в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет») у справі № 911/3554/17, в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет» та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет» у повному обсязі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності». Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга не містить чіткого посилання на підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України та належного обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Слід відзначити і те, що скаржник лише перераховує наявні підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України, але при цьому не вказує на якій конкретно підставі (підставах) подається дана касаційна скарга. Так, в обґрунтування своєї правової позиції Головне управління державної податкової служби у місті Києві посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 4,42,119,174 ГПК України та ст.ст. 39,45 Кодексу України з процедур банкрутства. Водночас скаржник вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах натомість не зазначає яких саме правовідносин. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Суд також відзначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті. Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу і підстави на яких вона подається, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. З огляду на викладене скаржнику необхідно конкретизувати підстави касаційного оскарження у відповідності до пунктів частини другої статті 287 ГПК України з наведенням відповідного обґрунтування. Отже, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній чітко не визначені, передбачені статтею 287 цього Кодексу, конкретні підстави касаційного оскарження з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України. Крім того, відповідно до п.7 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року становить 2 102 грн. Відповідно до п.10 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 року скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 8408 грн. (2102 * 2 * 200%). Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів щодо направлення копії касаційної скарги Акціонерному товариству «ВТБ Банк» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітмет» про, що 26.11.2020 року Верховним Судом складено Акт №29.1-11/354. Неповідомлення інших учасників справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України. Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, статті 4,7,8 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 року (в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет») та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 року (в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вітмет») у справі № 911/3554/17 - залишити без руху.

3. Надати Головному управлінню державної податкової служби у місті Києві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав); сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8408 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі №911/3554/17.

4. Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.