Ухвала КЦС ВС № 333/6898/13-ц

У х в а л а 24 листопада 2020 року м. Київ справа № 333/6898/13 провадження № 61-13123ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2020 рокута постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою про заміну сторони виконавчого провадження у зазначеній вище справі. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено (боржника) публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») на (боржника) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2020 року клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2020 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2020 року. Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про застосування до зазначених правовідносин положень статі 240-1 КЗпП України, оскільки у даному випадку суд розглядав не трудовий спір по суті, а вирішував питання про заміну сторони боржника на стадії виконання рішення суду, яке набрало законної сили. У серпні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що надійшла 01 вересня 2020 року, в якій заявник просив ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2020 року про поновлення процесуального строкута постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року скасувати й залишити в силі ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2020 року. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. На усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 направив до суду касаційної інстанції запитувані матеріали. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження судового рішення щодо поновлення пропущеного строку у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки оскаржуване судове рішення щодо поновлення пропущеного строку, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Отже, оскарження в касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку, не передбачено. Доводи касаційної скарги та зміст постанови Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року не дають підстав для висновку, що судом попередньої інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судове рішення апеляційної інстанції про відмову у заміні сторони виконавчого провадження. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником), у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Визначене частиною п`ятою статті 15 Закону, статтею 442 ЦПК України право особи звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником передбачає право замінити сторону виконавчого провадження, а не заміну сторони виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин (закриття виконавчого провадження). Частинами 1, 2 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Частиною 5 цієї статті передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом даної норми суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитись, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною 2 статті 442 ЦПК України, та що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про її припинення. Судом попередньої інстанції встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року у справі № 333/6898/13-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ голови правління публічного акціонерного товариства «Банк Форум» від 09 серпня 2013 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновлено його на роботі на посаді. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 12 серпня 2013 року суму у розмірі 159 765 грн 72 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. Рішення в частині стягнення з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Указане рішення суду набрало законної сили 27 січня 2016 року. На підставі Постанови Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 13 березня 2014 року№ 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних, і виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про введення з 14 березня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Форум». На підставі Постанови Правління НБУ від 13 червня 2014 року № 355 виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 16 червня 2014 року № 49 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 липня 2019 року внесено запис про припинення ПАТ «Банк Форум», відтак судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до 04 липня 2019 року здійснював повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Форум». Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються. Частиною сьомою статті 104 ЦК України визначено, що особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду. За приписами статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Частиною четвертою статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» унормовано, що у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК ФОРУМ» як юридичної особи від 04 липня 2019 року, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ «БАНК ФОРУМ» припинено. Відтак, судом попередньої інстанції правильно встановлено, що на момент ухвалення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі № 333/689813 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Форум» здійснювалися Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через діяльність призначених уповноважених осіб. Тому правильним є висновок суду попередньої інстанції, що законодавством, що регулює правовідносини у сфері банківської діяльності, не передбачено правонаступництво у разі ліквідації банку. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить норм, які б передбачали правонаступництво Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за зобов`язаннями неплатоспроможного банку. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ «БАНК ФОРУМ» припинено як юридичну особу без правонаступників. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність й обґрунтованість судового рішення, а є лише незгодою заявника з його змістом. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2020 рокута постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара