Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 152/560/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 152/560/20 Головуючий у 1-й інстанції: Вернік В.М. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 14 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року (ухвалена в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : В травні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року адміністративну справі передано на розгляд Вінницького окружного адміністративного суду. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, з урахуванням уточненої апеляційної скарги, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач та третя особа, своїми правами передбаченими ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2020 року, з урахуванням ст.312 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 у справі № 152/1222/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та вирішено: - визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Шаргородської міської ради №33 від 16.02.2011 в частині оформлення за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 21.02.2011 на квартиру АДРЕСА_1 , видане Виконавчим комітетом Шаргородської міської ради на ім`я ОСОБА_1 ; - скасувати рішення від 23.02.2011 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.05.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2016. 30.09.2016 державним реєстратором комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 80551374 від 16.02.2017. 17.02.2017 уповноважений представник ОСОБА_2 - Базалицький Р.В., звернувся до відповідача, як органу реєстрації, щодо зняття з реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення позивачки права власності на це житлове приміщення. При цьому відповідачу було надано такі документи: належним чином засвідчені копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 (з відміткою про набрання ним законної сили 12.05.2016) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2016 у справі №152/1222/15-ц, копії паспорта ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , довіреності від 13.06.2016 (серійний номер 15402016) про представництво Базалицьким Р.В. інтересів ОСОБА_2 (з апостилем) та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 80551374 від 16.02.2017. 17.02.2017 спеціаліст I категорії Шаргородського міськвиконкому (по роботі з відомостями Державного реєстру виборців та реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб) ОСОБА_4 зняв позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , про що до картки реєстрації особи та адресної картки було внесено відповідні відомості. 19.08.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою щодо надання довідки про реєстрацію місця проживання. Того ж дня позивачу видано довідку про реєстрацію місця проживання особи №09-02/325 від 19.08.2019, згідно з якою позивач була зареєстрована за вищевказаною адресою з 17.02.1992 до 17.02.2017. Крім того, на заяву позивача від 19.08.2019 щодо підстав зняття з реєстрації її місця проживання відповідач листом за № 09-15/426 від 21.08.2019 повідомив, що такою підставою стало рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 у справі №152/1222/15-ц, що відповідає статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", згідно з якими зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з позовом. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування зняття з реєстрації місця проживання - закрито. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку спір виник з житлових правовідносин, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. В травні 2020 року позивач повторно звернулась до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Розпорядженням голови Шаргородського районного суду Вінницької області № 2 від 01.06.2020 року дану справу передано на розгляд Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2020 року адміністративний позов повернуто позивачу. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року справу передано на розгляд Вінницькому окружному адміністративному суду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою. Надаючи оцінку вищезазначеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Згідно судової практики Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16 та в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 420/6332/18. Колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що спірні правовідносини пов`язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо реєстрації її місця реєстрації має цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на зміну (виникнення) цивільних прав останньої. У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Водночас, суд першої інстанції виніс процесуальне рішення, яке не відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства без врахування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, в якому було вказано, що розгляд даної справи підлягає в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст.14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судова колегія наголошує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, стосовно зазначення судом апеляційної інстанції у своїй постанові від 26 серпня 2020 року у даній справі, щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки розглядаючи вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 Сьомий апеляційний адміністративний суд надавав оцінку виключно обґрунтованості ухвали Житомирського районного суду Вінницької області від 15 червня 2020 року щодо повернення адміністративного позову позивачу з підстав зловживання позивачем процесуальними правами. При цьому, суд апеляційної інстанції констатував той факт, що питання юрисдикції даної адміністративної справи вже було предметом розгляду у справі № 120/2806/19-а, в якій суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо розгляду справи за правилами цивільного судочинства. Крім того, було звернуто увагу суду першої інстанції, що якщо при прийнятті справи судом першої інстанції будуть виявлені недоліки позовної заяви, то суд з метою усунення виявлених недоліків має обов`язок вжити заходи передбачені чинним законодавством України. Більше того, колегія суддів зауважує, що не відповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства не є підставою для передачі справи до іншого суду. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. За правилами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали судді та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Справу направити до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.