Постанова Рівненський апеляційний суд № 564/3380/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 року м. Рівне Справа № 564/3380/19 Провадження № 22-ц/4815/1329/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко Н.В. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року, ухвалене в складі судді Левчук В.В., дата складання повного тексту рішення 01.10.2020, у справі № 564/3380/19 в с т а н о в и в : У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця . Позов мотивований тим, що 19.08.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 , яка на момент смерті проживала разом із ОСОБА_2 за однією адресою і яка прийняла спадщину після його смерті, а відтак зобов`язана сплатити борг за кредитним договором, який становить 9446,81 грн. Просить стягнути суму боргу та сплачений судовий збір. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що банк пред`явив вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину, поза межами строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову. АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення суду першої інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд враховує, що правовідносини сторін засновані на письмовій документарній формі, докази, які сторони вважали за необхідне подати, подані, позиції скаржника викладені письмово згідно із п.5 ч.2 ст.356 ЦПК України. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення не відповідає . Убачається, що ОСОБА_2 19.08.2008 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в сумі 250 грн. , базова відсоткова ставка 22,8 відсотків з розрахунку 360 днів на рік, розмір комісії за кредитне обслуговування 1% від заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Станом на 03.08.2019 року за кредитом утворилась заборгованість в сумі 9446,81 грн. 10.07.2014 позивачем направлено на адресу Костопільської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора №SAMDN56000023029053 від 02.07.2014, у якій ПАТ КБ «Приватбанк» просив повідомити про заведення спадкової справи після смерті боржника, про включення кредиторських вимог банку в спадкову масу, про необхідність повідомлення спадкоємців про наявність заборгованості перед банком в сумі 9449,81 грн. та надати інформацію про звернення спадкоємців із заявами про прийняття спадщини чи відмову від її прийняття, видачу свідоцтв про право на спадщину, а також відомостей про спадкоємців. Листом від 16.07.2014 №001/02-19 Костопільська районна державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу №91/2014 на підставі претензії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (позивач у позові вказує ПАТ КБ «ПриватБанк»), будь яких заяв від спадкоємців ОСОБА_2 в нотаріальну контору не надходило, склад спадкового майна не відомий, свідоцтва про право на спадщину не видавались. На час відкриття спадщини відповідач ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем. 12.09.2019 позивачем направлено на адресу ОСОБА_1 лист-претензію № SAMDN56000023029053 від 04.09.2019 у якій позивач просить сплатити борг у розмірі 9446,81 грн. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України. Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18). Таким чином, висновки місцевого суду про те, що після обізнаності банком про смерть позичальника такий звернувся до спадкоємців із вимогами щодо погашення заборгованості та із вказаним позовом поза межами строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, тому що після звернення до нотаріуса із вимогою 10.07.2014 року в межах строку, передбаченого частиною третьою статті 1281 ЦК України, строк звернення банком до суду із позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості обліковується відповідно до положень статті 257 ЦК України. Отже, висновки суду про те, що банком було пропущено строк пред`явлення вимог до спадкоємців, який передбачено частиною третьою статті 1281 ЦК України, є передчасним. Відповідно до частини третьої статті 1268, частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю. За змістом статті 13 ЦПК України(диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Приймаючи до уваги положення наведених норм, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Із матеріалів справи убачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу №91/2014 на підставі претензії АТ «Банк «Фінанси та Кредит», будь яких заяв від спадкоємців ОСОБА_2 в нотаріальну контору не надходило, склад спадкового майна не відомий, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Звертаючись із позовом до ОСОБА_1 як до спадкоємця ОСОБА_3 , позивач мав довести, що єдиним спадкоємцем всього майна є саме відповідач, а інші спадкоємці відсутні або відмовились від прийняття спадщини, у зв`язку з чим може задовольнити вимоги кредитора в межах його вартості. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно. Клопотання про витребування таких доказів ні суду першої, ні апеляційної інстанції не заявляв. Те, що відповідач зареєстрований за останнім місцем проживання позичальника, який помер, не дає підстав вважати його єдиним спадкоємцем, оскільки встановлення факту відсутності за життя у ОСОБА_3 будь-якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування. Лише посилання банку на проживання особи із спадкодавцем, без наведення конкретних аргументів та надання доказів, не свідчить про прийняття нею спадщини. З аналізу зазначених норм права у їх взаємодії й взаємозв`язку з наданими сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. П.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українивстановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. ст. 1268, 1269, 1281, 1282 ЦК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко Н.В. задовольнити частково. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року скасувати. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 10 грудня 2020 року. Головуючий суддя : Судді