Постанова Харківський апеляційний суд № 635/1251/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/1251/19 Головуючий суддя І інстанції Пілюгіна О. М. Провадження № 22-ц/818/3418/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають з договорів споживчого кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Котелевець А.В., Хорошевського О.М., за участю секретарів судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Пілюгіної О.М., по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, В С Т А Н О В И В : У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року в розмірі 8198,51 гривень. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 26 грудня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківський послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року становить 8198,51 гривень. Спадкоємцем померлої є відповідач по справі ОСОБА_1 , який постійно проживав разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Позивач звертався до відповідача, з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, з вимогою про сплату заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року, але вимога залишилась без задоволення. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом. Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду клопотання, в якому підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив розглядати справу без його участі. Відповідач в судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечував та пояснив, що спадщину після смерті дружини не приймав за відсутності спадкового майна, також вказав, що борг дружини за кредитним договором погасив одразу після її смерті. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову, стягнути з відповідача судові витрати. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявив про відмову від прийняття спадщини, відповідач таких доказів не подав. Доказів, що відповідач не проживав разом із позичальником на день його смерті матеріали справи також не містять. Отже, відповідач вважається таким, що фактично прийняв спадщину. Послався на те, що відповідач не надав доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, або ж є інші спадкоємці, отже на ньому лежить обов`язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі. Зазначив, що при розгляді цієї справи слід врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.09.2019 по справі № 640/6274/16-ц, від 18.09.2019 по справі № 336/7643/18, від 22.01.2020 по справі № 306/2000/16-ц. Зауважив, що судом не було перевірено, хто є власником будинку за адресою реєстрації Спадкодавця. Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення районного суду відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце її розгляду, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до норм ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. За правилами п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Наведеній нормі цивільного процесуального права оскаржене рішення не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26 грудня 2008 року, остання надала згоду на те, що вказана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В якості доказів позивач надав суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до яких позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання. ПАТ КБ «ПриватБанк» повністю виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг б/н від 26 грудня 2008 року та надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а остання кредит отримала на умовах і порядку визначених умовами вказаного договору. Також судом встановлено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2018 року № 519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про що свідчать Загальні положення Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в новій редакції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) № 519 від 21 травня 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видано 07 серпня 2017 року виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, запис № 323 від 07 серпня 2017 року. Згідно з наданим банком розрахунком, станом на дату смерті ОСОБА_2 , заборгованість останньої за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року склала 8198,51 гривень з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 8198,51 гривень. Відповідно до листа Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 4651/02-14 від 28 грудня 2017 року, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , заведена спадкова справа № 108763/2017 за претензією кредитора АТ КБ «ПриватБанк» від 28 грудня 2017 року, відомості про наявність спадкоємців до спадкового майна після вищевказаної спадкодавиці в держнотконторі відсутні. АТ КБ «ПриватБанк» направляв за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , лист-претензію вих. № SAMDN55000025826977 від 27 грудня 2018 року, в якому повідомив про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року в розмірі 8198,51 гривень та про обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» повністю та сплатити суму вищевказаної заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що відповідач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини, але спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймав, відомості про наявність спадкового майна померлої відсутні, свідоцтво про право на спадщину держнотконтора не видавала, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року в розмірі 8198,51 гривень. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з інших підстав. Так, положенням п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідно до п.п. 2, 6 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Так, хоч позовні вимоги щодо повернення кредитної заборгованості за своїм характером є зобов`язальними, проте, з огляду на те, що позов пред`явлено до спадкоємця боржника, то суд констатує, що у даному випадку позовні вимоги поєднані з вимогами щодо спадкування. Зазначене свідчить, що районний суд помилився при обранні типу провадження, в порядку якого має слухатись ця справа. За таких обставин рішення районного суду підлягає обов`язковому скасуванню із ухваленням нового по суті спору. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У ч. 1 ст. 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). При розгляді цієї справи колегія суддів вважає за доцільне врахувати правові висновки Верховного Суд, викладені у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, на яку позивається позивач. Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Редакція статті 1281 ЦК України, що була чинною на час смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачала, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно з положенням ст. 1282 ЦК України у згаданій редакції регламентувала, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Вимога кредитора, скерована на адресу нотаріуса, була направлена 18.12.2017 (а. с. 51, 53, 54), тобто в межах визначених законом шести місяців з часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті , той з подружжя, який його пережив та батьки. Положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. ОСОБА_1 зареєстрований за тією ж адресою, за якою була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями їх паспортів, наданих позивачем (а. с. 46, 47-49), а також Відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області, отриманих на запит суду (а. с. 74). Відповідачем не було надано суду доказів, що у встановлений законом шестимісячний строк він відмовився від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його дружини. За таких обставин не ґрунтується на вимогах закону висновок районного суду стосовно недоведеності факту прийняття відповідачем спадщини за дружиною. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 336/7643/18. Однак, що стосується обґрунтованості вимог кредитора колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. У даному випадку позичальник померла Так, поза увагою суду залишився той факт, що в матеріалах справи наявна виписка з карткового рахунку спадкодавця (а. с. 105-110). З наданого документу вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 07.08.2017 сплатив на її рахунок у банку 29045,40 грн, чим повністю погасив наявну на той день кредитну заборгованість (а. с. 105). Зазначене також підтверджено копією квитанції, що була надана відповідачем до суду першої інстанції (а. с. 101). З виписки по рахунку також вбачається, що сума заборгованості 8198,51 коп., яку просить стягнути банк утворилась внаслідок зняття готівки у сумі 8000 грн в банкоматі 09.08.2017. тобто вже після смерті та припинення правоздатності ОСОБА_2 , і тому вона за цей борг не відповідає. Зазначене свідчить, що зазначена сума заборгованості не увійшла у спадкову масу, а тому вимоги банку є необґрунтованими. Оскільки судом при ухваленні оскарженого рішення були порушені норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи то на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів відповідно до ст. 367 ЦПК України з інших мотивів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову з інших підстав. Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2020 року скасувати. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити з інших підстав. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 20 травня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії А.В. Котелевець. О.М. Хорошевський.