Постанова 4818 № 635/184/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 травня 2021 року м. Харків Справа №635/184/19 Провадження № 22-ц/818/1467/21 Харківський апеляційний суд складі: Головуючого Кругової С.С., суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Каплоух Н.Б. Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту,, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2020 року, ухвалене суддею Пілюгіною О.М., - встановив : У січні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 12 грудня 2014 в розмірі 7991,36 гривень. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 12 грудня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої останній отримав кредит у розмірі 9920,98 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов вказаної угоди ОСОБА_2 зобов`язався погашати заборгованість за кредитом сплачуючи позивачу, починаючи з 1 до 25 числа кожного місяця, грошові кошти (щомісячний платіж). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 12 грудня 2014 року становить 7991,36 гривень. Спадкоємцем померлого є відповідач по справі ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач звертався до відповідача, з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, з вимогою про сплату заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 12 грудня 2014 року, але вимога залишилась без задоволення. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця відмовлено. Рішення оскаржив позивач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів відмови спадкоємців боржника від прийняття спадщини, а отже вони вважаються такими, що прийняли спадщину. Крім того, посилаючись по правову позицію, викладену у постанові Верховного суду у справі №640/6274/16-ц від 18.09.2019 року, наголошував на необґрунтованості висновків суду щодо покладення обов`язку доведення обсягу спадкового майна на позивача кредитора. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою не згодна та вважає її безпідставною. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 9920,98 гривень у виді встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк 36 місяців, а саме з 12 грудня 2014 року до 31 грудня 2017 року та зобов`язався погашати заборгованість за кредитом сплачуючи ПАТ КБ «ПриватБанк», починаючи з 1 до 25 числа кожного місяця, грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 359,93 гривень. Відповідно до п. 2.2 генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за порушення строків погашення заборгованості, які вказані в угоді, більше ніж на 31 день, сторони домовилися про те, що з 32 дня порушення позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1219,34 гривень. Крім того, відповідно до умов угоди за несвоєчасне погашення заборгованості відповідач зобов`язалася сплатити проценти, винагороди відповідно генеральної угоди та Умов і правил; при непогашенні суми простроченого кредиту - сплатити пеню в розмірі визначеному Умовами та правилами за кожний день прострочки. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 12 грудня 2014 року станом на 03 квітня 2018 року складає 7991,36 гривень з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 7570,79 гривень; заборгованість за відсотками в розмірі 243,36 гривень; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 177,21 гривень. Також встановлено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2018 року № 519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про що свідчать Загальні положення Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в новій редакції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) № 519 від 21 травня 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видано 27 травня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, запис № 8472 від 27 травня 2015 року. Відповідно до листа Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 3729/02.14 від 08 грудня 2015 року, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , заведена спадкова справа № 1094/2015 за претензією кредитора АТ КБ «ПриватБанк» від 07 листопада 2015 року, відомості про наявність спадкоємців та спадкове майно - відсутні; свідоцтво про право на спадщину держнотконтора не видавала. АТ КБ «ПриватБанк» направляв за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , лист-претензію вих. № SAMDNWFC00012641288 від 17 жовтня 2018 року, в якому повідомив про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 12 грудня 2014 року в розмірі 7991,36 гривень та про обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» повністю та сплатити суму вищевказаної заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем надано не було, а саме позивачем не доведено наявності будь-якого спадкового майна, його обсягу, вартості спадкової маси, що саме відповідач є спадкоємцем, після смерті ОСОБА_2 та не надано доказів фактичного прийняття відповідачем спадщини після смерті позичальника. Отже, передбачені діючим законодавством підстави для покладення відповідальності на спадкоємця за кредитними зобов`язаннями спадкодавця відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно норм частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з положеннями статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю особи боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті. Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами нижчих інстанцій. З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 3729/02.14 від 08 грудня 2015 року, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , заведена спадкова справа № 1094/2015 за претензією кредитора АТ КБ «ПриватБанк» від 07 листопада 2015 року, відомості про наявність спадкоємців та спадкове майно - відсутні; свідоцтво про право на спадщину держнотконтора не видавала.(а.с. 41) В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що спадкодавець на час смерті мав будь-яке майно, що підлягало спадкуванню. Судова колегія перевірила дану інформацію. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості щодо права власності ОСОБА_2 відсутні. Квартира в якій зареєстрована ОСОБА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 19.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В. Спадкоємці померлого за законом із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог. За змістом положень ст.81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд, вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач проживала разом із спадкодавцем, а тому є такою, що прийняла спадщину не заслуговують на увагу суду, оскільки відомості про наявність спадкового майна в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів вважає вказані доводи такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки на їх підтвердження апелянт посилається лише на відмітки адреси реєстрації у копіях паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до суду, позивач вказував, що ОСОБА_2 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої останній отримав кредит у розмірі 9920,98 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом., проте матеріали справи не містять договору чи анкети - заяви про отримання кредитного ліміту за платіжною карткою, не вказано кредитну картку якого типу отримав останній, та не можливо визначити чи отримувалась ним взагалі картка. За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст.367,374 ,ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційній суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення. Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова