Постанова 4820 № 669/446/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 669/446/17 Провадження № 22-ц/4820/592/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Філіпчук О.В., учасники справи: представник апелянта Огородник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року (суддя Бараболя Н.С.) за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі - АТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Ощадбанк», позивач, Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 28 березня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №76, згідно якого останньому надано кредит на споживчі цілі в сумі 140000,00 грн. строком на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,5% річних. Проте позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором між банком та майновим поручителем ОСОБА_3 01 квітня 2008 року укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10.04.2012 року задоволено частково позовні вимоги банку, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на домоволодіння АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності для погашення заборгованості за кредитним договором №76 від 28.03.2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 в сумі 113827,93 грн., в тому числі: основного боргу в розмірі 102663,82 грн., несплачених відсотків в сумі 10293,72 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 564,63 грн. та 1138,28 грн. судового збору. В добровільному порядку рішення суду виконане не було. Постановою державного виконавця від 31.12.2013 року виконавчий лист повернуто стягувачеві, оскільки під час примусового виконання згаданого рішення суду встановлено, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки зареєстрована малолітня дитина, яка іншим житлом не забезпечена, а тому службою в справах дітей відмовлено у наданні дозволу на реалізацію предмета іпотеки. Позивач вказував, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки боржником не виконане, а виконання зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, тому єдиним способом захисту своїх порушених прав та законних інтересів є задоволення вимоги кредитора в частині повернення суми кредиту та нарахованих відсотків, а в даному випадку стягнення заборгованості за кредитним договором №76 від 28.03.2008 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Ухвалою Білогірського районного суду від 05 лютого 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як спадкоємицю ОСОБА_2 17 червня 2020 року позивачем було уточнено позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначено, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором становила 113203,02 грн..Банк вчинив всі необхідні дії передбачені законом по направленню претензій кредитора до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, а також спадкоємиці боржника ОСОБА_1 , однак остання жодних дій щодо пред`явлених вимог кредитора не вчинила. Посилаючись на вказані обставини, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 як спадкоємиці боржника заборгованість за договором кредиту №76 від 28.03.2008 року в сумі 113 203,02 грн., з яких 102 663,82 грн., загальна сума платежів за кредитом, 7054,19 грн. загальна сума заборгованості по оплаті прострочених відсотків за користування кредитом, 3125,70 грн. загальна сума пені за несвоєчасну сплату основних платежів та відсотків за кредитом, 359,31 грн. комісія за супроводження кредиту. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції, виходячи із принципів цивільного судочинства змагальності та диспозитивності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належних та допустимих доказав щодо наявності спадкового майна та його вартості, матеріали справи не містять та сторонами таких доказів теж не надано суду. В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивував тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову суперечать вимогам закону, оскільки обов`язок доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця. Разом з тим зазначав, що за життя ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 145,1 кв.м та земельна ділянка кадастровий номер 6820355000:01:001:0169, площею 0,0848 га, що розташована по АДРЕСА_3 , тому висновок суду про відсутність спадкового майна є передчасним. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 28 березня 2008 року між АТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 140000 грн., під 16,5 % річних, строком на 10 років з кінцевим терміном повернення до 28 березня 2018 року. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на домоволодіння АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності для погашення заборгованості за кредитним договором №76 від 28.03.2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 в сумі 113827,93 грн., в тому числі, основного боргу в розмірі 102663,82 грн., несплачених відсотків в сумі 10293,72 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 564,63 грн. та 1138,28 грн. судового збору. Постановою державного виконавця відділу ДВС Білогірського районного управління юстиції від 19.12.2012 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2201/29/2012 року виданого на виконання вищевказаного рішення суду. Постановою державного виконавця відділу ДВС Білогірського районного управління юстиції від 31 грудня 2013 року виконавчий лист повернуто стягувачеві без виконання, оскільки у вказаному житловому будинку зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_5 , 2002 року народження, який житлом не забезпечений. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №123, складеним 10 листопада 2018 року Білогірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на дату смерті боржника заборгованість за кредитом складає 113 203,02 грн., з яких 102 663,82 грн., загальна сума платежів за кредитом, 7054,19 грн. загальна сума заборгованості по оплаті прострочених відсотків за користування кредитом, 3125,70 грн. загальна сума пені за несвоєчасну сплату основних платежів та відсотків за кредитом, 359,31 грн. комісія за супроводження кредиту. За повідомленням приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Рогожиної Ю.М. №46/01-16 від 21.02.2020 року 04 квітня 2019 року заведена спадкова справа №43/2019 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою дружини померлого ОСОБА_1 . Відомостей про склад спадкового майна в заяві не зазначено та спадкова справа не містить. Із спадкової справи вбачається, що мати померлого ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті сина відмовилась. 23 січня 2020 року позивач направив на адресу приватного нотаріуса Білогірського районного центрального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Рогожиної Ю.М. претензію кредитора, яку було отримано нотаріусом 27.01.2020 року. 28 квітня 2020 року АТ «Ощадбанк» направив вимогу кредитора безпосередньо на адресу спадкоємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), вказана вимога повернулась без вручення з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання». 05 травня 2020 року АТ «Ощадбанк» було направлено повторно претензію кредитора на адресу приватного нотаріуса Білогірського районного центрального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Рогожиної Ю.М., яку було отримано 06.05.2020 року. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора, спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язання, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановити такі обставини: -Чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частиною другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; -коло спадкоємців, які прийняли спадщину; -при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); -при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом. ( частини 1,2 статті 13 ЦПК України). Відповідно до частин 1,8 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо суду. Докази, не подані у встановленому законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. В матеріалах справи, докази щодо обсягу та вартості спадкового майна були відсутні. Заведена спадкова справа №43/2019 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою дружини померлого ОСОБА_1 , теж таких відомостей не містила. Представник позивача та відповідачка, обмежившись написанням заяв про розгляд справи без їх участі, теж таких доказів не надавали. Оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, сторони таких доказів не надали суду, за таких обставин суду першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Згідно частин 1,3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. АТ «Державний ощадний банк України» до суду апеляційної інстанції не надано доказів неможливості подання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 та подання клопотання про призначення експертизи щодо визначення вартості спадкового майна до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому підстав для їх прийняття апеляційним судом не вбачається. Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції враховує те, що безпідставне прийняття на стадії апеляційного розгляду нових доказів, які потягнуть за собою прийняття іншого за змістом рішення, враховуючи, що у суді першої інстанції сторони проявили пасивність у використанні своїх процесуальних прав, призведе до порушення права на справедливий суд закріплений в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк