Постанова 4820 № 676/4709/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/4709/20 Провадження № 22-ц/4820/754/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 лютого 2021 року (суддя Семенюк В.В.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 16.10.2007. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також, відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилається на те, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 15.06.2020 має заборгованість у розмірі 34370,08 грн., яка складається із: -заборгованості за тілом кредиту - 29 179,50 грн., в тому числі: заборгованість за поточним тілом кредиту - 20 грн.; -заборгованість за простроченим тілом кредиту - 29 159,50 грн.; -заборгованість за простроченими відсотками - 5190,58 грн. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 16.10.2007 у розмірі 34 370,08 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 29179,50 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1787 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати. Вважає, що вказане рішення в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Апелянт не погоджується з висновками суду в частині відмови у стягненні відсотків, оскільки надані Банком витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів не можуть бути складовою частиною кредитного договору, тому що не містять підпису відповідача, і Банком не погоджено з відповідачем умови кредитування. Посилається на те, що до суду була надана копія анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомився та згоден з Умовами, Правилами та Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що цей договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та Правилами закон не вимагає. В заяві, підписаній відповідачем, зазначено: вид кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», сума кредитного ліміті (початкова) 250 грн., базова процентна ставка - 1,9% на місяць (22,8% річних) на залишок заборгованості. Тобто позичальник був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів, а суд не дослідив належним чином докази по справі та дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні частини позовних вимог. На підставі вищевказаної заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлений початковий кредитний ліміт 250 грн., який надалі підвищено до 27 000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керувався згодою клієнта у заяві, а саме що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідач після отримання картки активував її, користувався карткою. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач звертався до Банку з метою перевипуску карти, отримав перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватись. Із виписки по руху коштів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав заборгованість за договором. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, на думку апелянта, не звернув уваги на те, що в тій і даній справах різні обставини. Місцевий суд також не звернув уваги на те, що в матеріалах даної справи наявні витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також копія наказу Банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» в редакції, що діяли на момент підписання анкети-заяви. Тобто до суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору. Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані Банком Умови та Правила, а також Тарифи викладені не в тій редакції, що діяла на час підписання анкети-заяви, а також що він не знав про умови кредитування. Крім того, розмір наявної заборгованості відповідачем не спростовано. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №755/7704/15-ц та від 26.09.2018 у справі №159/2146/15-ц АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказує на те, що суд має належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 16.10.2007 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з якою відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 24). Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надав відповідачу кредитні картки, встановив кредитний ліміт 250 грн. та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач користувався коштами банку і добровільно в повному обсязі такі кошти не повернув та має заборгованість перед Банком. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 15.06.2020 становить 34370,08 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 29 179,50 грн., в тому числі: заборгованість за поточним тілом кредиту -20,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 29 159,50 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 5190,58 грн. (а. с. 21). З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 29179,50 грн. Анкета-заява від 16.10.2007 містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. При цьому заява не містить даних про умови кредитування. У анкеті-заяві позичальника зазначена процентна ставка у розмірі 1,9% на місяць. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані позивачем до позовної заяви, не містить підпису позичальника. Відмовляючи у задоволенні частини позову щодо стягнення прострочених відсотків у розмірі 5190,58 грн., суд виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, у рішенні зазначено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦПК України щодо договору приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За висновками суду правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості, що складається із заборгованості за поточним тілом кредиту - 20 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 29159,50 грн., заборгованості за простроченими відсотками 5190,58 грн. відсутні, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів. При цьому місцевий суд послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Судові витрати розподіллено пропорційно до задоволених вимог. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Щодо твердження АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що в заяві, підписаній відповідачем, зазначено: вид кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», сума кредитного ліміті (початкова) 250 грн., базова процентна ставка - 1,9% на місяць (22,8% річних) на залишок заборгованості, тобто позичальник був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів, а суд не дослідив належним чином докази по справі та дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні частини позовних вимог, слід зазначити наступне. Встановлено, що в наявній в матеріалах справи копії заяви від 16.10.2007 сторонами узгоджено умови такого кредитування: а саме вид кредиту, кредитний ліміт у сумі 250 грн., базова процентна ставка за кредитом 1,9% на місяць на залишок заборгованості (а. с. 24). Разом з тим, встановлено, що Банком в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів того, що за умови нарахування відсотків в розмірі 1,9% на місяць відповідно до умов укладеного договору з ОСОБА_1 у останнього наявна заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 5190,58 грн. Як слідує із розрахунків заборгованості за договором №б/н від 16.10.2007 при нарахуванні Банком відсотків за користування ОСОБА_1 кредитом в розмірі 1,9% на місяць (22,8% річних) за період з 16.10.2007 по 31.12.2012 заборгованість по відсотках відсутня; в подальшому за період з 01.0.2013 по 15.06.2020 заборгованість позичальника по відсотках нарахована Банком за відсотковою ставкою 2,5%, 2,9%, 3,6% на місяць (тобто 30%, 34,80%, 43,20% річних), що не відповідає умовам договору, а Умови та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою кредитного договору. А тому, позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках не підлягають задоволенню з підстав недоведеності саме наявності такої заборгованості, а доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо відмови у стягненні відсотків з підстав не доведеності укладення між сторонами кредитного договору на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами є такими, що заслуговують на увагу. Посилання апелянта на те, що до суду була надана копія анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомився та згоден з Умовами, Правилами та Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, і що цей договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та Правилами закон не вимагає, є не може бути підставою для скасування рішення суду. Матеріали справи не містять доказів, що сторони узгодили умови договору. Не може бути підставою для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову посилання апелянта, що відповідач після отримання картки активував її, користувався карткою, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Суд стягнув заборгованість яка утворилась внаслідок невиконання відповідачем обумовлених умов договору. Всупереч посиланню апелянта, суд першої інстанції, приймаючи рішення, застосував принципи, закладені у висновках Великої Палати Верховного Суду. Необґрунтованими є посилання Банку, що місцевий суд також не звернув уваги на те, що в матеріалах даної справи наявні витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також копія наказу Банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» в редакції, що діяли на момент підписання анкети-заяви, тобто до суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору. Вказаний витяг та копія наказу Банку не доводять того, що діяли саме на дату підписання анкети-заяви позичальником. Ненадання відповідачем суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані Банком Умови та Правила, а також Тарифи викладені не в тій редакції, що діяла на час підписання анкети-заяви, а також що він не знав про умови кредитування, і що розмір наявної заборгованості відповідачем не спростовано, не може бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Так, згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За положеннями ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Перелічені норми процесуального закону означають, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суду належить постановити рішення у справі на користь протилежної сторони, розтлумачивши на її користь усі припущення, що не були доведені позивачем під час розгляду справи. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: проте, доведення підстав позову покладається на позивача, якщо правило про протилежне не міститься у певному законодавчому приписі. Крім того, процесуальним законом (ст. 178 ЦПК України) передбачено право учасника справи подати відзив на позов. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд першої інстанції оцінив наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України. Безпідставним є посилання апелянта, що суд має належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року. Судді А.В. Купельський Р.С. Гринчук А.М. Костенко