Постанова 4855 № 320/2474/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2474/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 12.04.2019 № 12500/2019/000312/2. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням митним органом було протиправно збільшено заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що ним надано відповідачу всі необхідні та належні документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Відповідач безпідставно витребував додаткові документи, не довівши наявність сумніву у правильності визначення митної вартості товарів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у письмовому провадженні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.01.2016 між компанією Nano-Metre Industrial Limited (Китай) - продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» - покупець було укладено зовнішньоекономічний контракт № 200-UK (а.с.17-20 т. 1), за умовами якого, продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки. Умови поставки відповідно до пункту 4.3 контракту вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010. На виконання вказаного контракту 11.04.2019 на митну територію України в зоні діяльності Одеської митниці ДФС за морським коносаментом (Bill of lading) від 25.02.2019 № 020611D (т.1, а.с. 137, переклад т. 2 а.с. 3), а в подальшому, автомобілем до зони діяльності відповідача за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 11.04.2019 № 139-4 (т.1, а.с. 138) з м. Шанхай (Китай) надійшов вантаж рукавичок робочих трикотажних з обливом ПВХ кількістю 9480 шт. та рукавичок робочих бавовняних з обливом ПВХ кількістю 5520 шт. Згідно з рахунком-фактурою (інвойсу) (Commercial invoice) від 21.02.2019 № 27906 (т. 1, а.с. 136, переклад - т.2, а.с. 4) умови поставки товару - FOB Shanghai, China відповідно до Інкотермс 2010. Вантаж заявлено позивачем відповідачу до митного оформлення за митною декларацією від 12.04.2019 № А125200/2019/617070 (т.1, а.с. 131-133). У графі 12 митної декларації позивачем заявлено митну вартість товару в розмірі 184068,40 грн., а в графі 43 цієї декларації вказано, що заявлену митну вартість розраховано за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору). Для підтвердження заявлених в митній декларації відомостей, в тому числі відомостей про митну вартість товару, позивачем надано відповідачу копії документів, зазначених ним в графі 44 декларації, а саме копії: пакувального листа від 21.02.2019 б/н, рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) від 21.02.2019 № 27906, коносаменту (Bill of lading) від 25.02.2019 № D, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 11.04.2019 № 139-4, декларації про походження товару від 21.02.2019 № 27906, довідки про вартість перевезення товару від 27.03.2019 № 193, зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 04.01.2016 № 200-UK, договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014. 12.04.2019 відповідач направив позивачу електронне повідомлення (т. 1, а.с. 14-15), згідно з яким, під час контролю правильності визначення митної вартості за результатами розгляду поданих з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обґрунтовуючи зазначені вимоги щодо опрацьованих документів, відповідач вказав на те, що пункт 3.1 зовнішньоекономічного договору на поставку товарів 04.01.2016 № 200-UK передбачає оплату за товар у термін 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, зазначеною в морському коносаменті, та можлива попередня оплата, при цьому банківські платіжні документи до митного оформлення не надано. Пункт 4.1 цього договору, передбачає, що продавець поставляє з кожною партією товару копію митної декларації країни відправлення, яку до митної декларації не додано. Поставку товару здійснено на умовах FOB-Shanghai CN, при цьому для підтвердження вартості транспортних витрат, як складової митної вартості, надані лише договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014 та довідка про вартість перевезення. Пунктом 2.1.2 цього договору передбачена заявка, яку до митного оформлення не надано. У зв`язку із наведеним, відповідач з посиланням на частину другу і третю статті 53, статті 54, 57 Митного кодексу України (надалі по тексту також - МК України), зобов`язав позивача надати для підтвердження заявленої митної вартості товару такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт виконаних робіт); копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові документи за бажанням. На вимогу відповідача про надання додаткових документів разом із заявою від 12.04.2019 № 12/05 (т.1, а.с. 16), позивачем було надано відповідачу договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014, який в заяві названо «Заявка-Договір», вдруге довідку про транспортні витрати від 27.03.2019 № 193, прайс-лист виробника б/н від 21.02.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.03.2019 № 618, копію митної декларації країни відправлення від 21.02.2019 № 322120190000600962, видаткові накладні від 29.03.2019 № УТ-37233, від 12.03.2019 № УТ-28432, від 13.09.2018 № УТ-28432 та повідомлено про відсутність інших документів. За результатами опрацювання документів, поданих позивачем додатково, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 12.04.2019 № /2019/000312/2 (т.1, а.с.10-11), в графі 33 якого викладено висновок про те, що додатково надані документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість. А саме, для підтвердження розміру витрат на транспортування не надано заявку на перевезення та акт виконаних робіт, наявність яких передбачена договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014. Копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 МК України. Наданий прайс-лист адресовано позивачу, а мав би, за висновком відповідача, адресуватись не визначеному колу покупців. Запитувані для підтвердження дійсної вартості товару банківські платіжні документи, не зважаючи на встановлений зовнішньоекономічним договором на поставку товарів 04.01.2016 № 200-UK порядок розрахунків, не надано. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями також до митного оформлення не надані. Також відповідач зазначив, що не має інформації, необхідної для визначення митної вартості за методами за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, віднімання або додавання вартості; вказав, що митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі інформації, що міститься в митних деклараціях від 10.03.2019 № UA500040/2019/2803 та від 04.02.2019 № UA305200/2019/8073. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товарів з 184068,40 грн. збільшено до 281153,63 грн. У зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, відповідач відмовив у митному оформленні товарів за митною декларацією від 12.04.2019 № А125200/2019/617070, про що видав картку відмови № А125200/2019/00104 (т.1, а.с. 12-13). Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що стороною відповідача під час розгляду справи було доведено обгрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, з урахуванням неподання позивачем всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості, зокрема, платіжних документів. Додатково надані товариством документи містять неточності та не повністю мають всі необхідні реквізити, задля належної ідентифікації такого документу. Наведене, за висновками суду першої інстанції, у даному випадку, слугувало для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями МК України. Відповідно до положень ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з приписами ч. ч. 4, 10 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України). Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Так. Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з нормами ч. ч. 1-2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У свою чергу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У відповідності до Правил заповнення графи 20 декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі - Наказ № 599), до зазначених в пункті 6) частини 2 статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митниці зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митницею письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно з нормами ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митниці заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Слід врахувати, що приписи МК України, зобов`язують митний орган зазначити конкретні та чіткі обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, належним чином обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Під час розгляду спору в суді першої інстанції було перевірено, що достовірність задекларованої позивачем митної вартості товару, було поставлено відповідачем під сумнів через висновок про те, що документи надано позивачем не в повному обсязі, вони містять розбіжності і вони не підтверджують митну вартість об`єктивно та достовірно, а саме, по-перше в частині ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а по-друге, в частині такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів. Висновок щодо неналежного підтвердження ціни товару відповідачем обґрунтовується не наданням позивачем до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, а висновок щодо неналежного підтвердження розміру витрат на перевезення товару - не наданням документів первинного бухгалтерського обліку, що стосуються такого перевезення (заявки на перевезення, акту виконаних робіт (послуг), рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг, банківських платіжних документів на підтвердження оплати такого рахунку). Варто звернути увагу на умови п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2016 № 200-UK (т.1, а.с. 140 -143), за якими, оплата кожної партії товару здійснюється у валюті договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата. При цьому, за матеріалами справи, датою, що вказана в транспортному (морському) документі - коносаменті № GO119020611D (т.1, а.с. 137, переклад т.2 а.с.3) є 25.02.2019, з огляду на що, станом на день декларування товару (12.04.2019), вартість товару вже мала бути оплачена, однак, в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, позивачем разом із митною декларацією банківських платіжних документів, що підтверджують оплату ціни товару відповідачу не було надано, хоча митний орган мав підстави вимагати подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Також, судом першої інстанції було взято до уваги й те, що на підтвердження розміру витрат позивачем разом із митною декларацією надано довідку про транспортні витрати від 27.03.2019 № 193 (т.1, а.с.139), видану ПП «ТРАНСКАРГО», яке надавало позивачу транспортно-експедиційні послуги з доставки товару в Україну, проте, вказана довідка за формою є листом, адресованим митним органам України, і не відноситься до тих документів, що передбачені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що, на переконання колегії суддів, давало суду першої інстанції підстави для висновку, що відповідач мав право упевнитися в достовірності її змісту шляхом запиту додаткових документів. Колегія суддів також знаходить обгрунтованою увагу суду першої інстанції на те, що серед додаткових документів, наданих позивачем відповідачу на його запит, міститься копія рахунку від 27.03.2019 № 618 (т. 1, а.с. 153), згідно з яким, позивач має сплатити на користь ПП «ТРАНСКАРГО» за морську доставку контейнеру MRKU0728659 за маршрутом Шанхай - порт Південний суму 51370,00 грн., при цьому, що зазначений рахунок не відповідав вимогам, адже не містить інформації про назву посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також ініціалів і прізвища такої особи, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, при цьому, що на копії рахунку від 27.03.2019 № 618 проставлений підпис невідомої особи та печатка ПП «ТРАНСКАРГО», проте підпис особи, яка підписала вказаний рахунок, не розшифровано. Крім того, у відповідності з пунктом 3.1. договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014, позивач має сплатити на користь ПП «ТРАНСКАРГО» не лише вартість морського фрахту, але й послуги ПП «ТРАНСКАРГО» та інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Згідно з коносаментом від 25.02.2019 № GO119020611D (т.1, а.с. 137, переклад т.2 а.с.3), безпосереднє морське перевезення товару в контейнері MRKU0728659 здійснено компанією SHIPPING CO., LTD. У зв`язку з наведеним, з найменування послуги, зазначеної в рахунку від 27.03.2019 № 618, не можливо достовірно встановити чи включено до складу цієї послуги крім морського фрахту ще й послуги ПП «ТРАНСКАРГО» та інші платежі, пов`язані з перевезенням товару, на що також додатково було звернуто увагу окружним судом. Також, слід зазначити, що у відповідності з пунктом 3.2. зазначеного договору на транспортно-експедиційне обслуговування рахунок має бути оплачений протягом двох банківських днів з дня його виставлення. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на день подання позивачем митної декларації від 12.04.2019 № UА125200/2019/617070 рахунок від 27.03.2019 № 618 мав бути оплачений, проте ні відповідачу під час митного контролю, ні суду під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, документи, що підтверджують оплату вказаного рахунку або наявність відповідної кредиторської заборгованості позивачем надано не було. Під час розгляду апеляційної скарги стороною апелянта також не було спростовано даних висновків суду першої інстанції та не надано відповідних доказів на їх спростування. Отже, відповідач під час розгляду спору обґрунтував в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару рівень визначеної ним митної вартості з посиланням на номери митних декларацій, що використані як джерела інформації для визначення митної вартості, та навів розрахунки рівня такої вартості. Правильність таких розрахунків позивач не поставив під сумнів та не довів такі доводи належними доказами. Колегія суддів наголошує, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні, унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер, враховуючи, що позивачем не підтверджено митну вартість товару за ціною контракту, оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що винесено на підставі та в межах норм чинного законодавства. Під час розгляду апеляційної скарги, апелянтом не було спростовано основних доводів суду першої інстанції, що стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Тож, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком обгрунтовано було відмовлено в задоволенні позовних вимог та відхилено доводи позивача. В цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко