Постанова 4855 № 640/30700/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30700/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Ворони Д.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту України» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту України» (далі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту також - відповідач.), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100040/2020/000008/1 від 02 жовтня 2020 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості Київської митниці Держмитслужби №UA100040/2020/000008/1 від 02 жовтня 2020 року. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ТОВ «Світ інструменту України» до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару. Суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору), є необґрунтованим. До того ж, на думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування у межах спірних правовідносин такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить замінити його на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Так, Кабінетом Міністрів України 30 вересня 2020 року прийнято постанову № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 895). Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи). Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А. Згідно ч. 2 ст. 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, може мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Отже, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021, у свою чергу, Київська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з огляду на що, колегія суддів вважає за можливе замінити відповідача - Київську митницю Держмитслужби - правонаступником - Київською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено наступне. Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» 30 вересня 2020 року подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 №UA100040/2020/1866591 на товари за 31 позицією з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Проте, Київською митницею 02 жовтня 2020 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100040/2020/000008/1. Рішення про коригування прийнято відповідачем вибірково щодо позицій №5/1, 6/1, 13/1, 18/1 задекларованого товару. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: Мито - на 28435,78 грн.; Податок на додану вартість - на 77668,13 грн. Всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 106103,91 грн. Незгода позивача зі спірним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями МК України. Відповідно до положень ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з приписами ч. ч. 4, 10 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України). Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Так, з гідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з нормами ч. ч. 1-2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У свою чергу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У відповідності до Правил заповнення графи 20 декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі - Наказ № 599), до зазначених в пункті 6) частини 2 статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митниці зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митницею письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно з нормами ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митниці заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Слід врахувати, що приписи МК України, зобов`язують митний орган зазначити конкретні та чіткі обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, належним чином обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Під час розгляду спору в суді першої інстанції було встановлено, що достовірність задекларованої позивачем митної вартості товару, було поставлено відповідачем під сумнів через висновок про те, що документи надано позивачем не в повному обсязі, вони містять розбіжності і вони не підтверджують митну вартість об`єктивно та достовірно, а саме, в частині такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів. Як встановлено судом першої інстанції , з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано наступні документи: контракт №CH-MIU/137/011219 від 01 грудня 2019 pоку; комерційний інвойс №20-0721-К137 від 05 серпня 2020 року, специфікацію до контракту №20-0721-К137 від 05 серпня 2020 року. На підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13 грудня 2013 pоку, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика», довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 27 вересня 2020 року №SIEV0004797, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика», договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.04.2014 року № SF-1745, укладений між «ДСВ Логістика» та ТОВ «Галеон Форвардінг», рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 27 вересня 2020 року №UA00034633. Висновок щодо неналежного підтвердження розміру витрат на перевезення товару обгрунтовано митницею не наданням документів первинного бухгалтерського обліку, що стосуються такого перевезення, а саме заявки на перевезення, складання, якої передбачено п. 4.1 договору №SC-676 від 13 грудня 2013 року на транспортно-експедиторське обслуговування, та у якій мають бути зазначені вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення. Крім того, перевізником відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.04.2014 року № SF-1745 є ТОВ «Галеон Форвардінг», однак згідно даних, зазначених в коносаменті від 11.08.20 № SZZY20080034 перевізником товару є «SEAGOD GLOBAL LOGISTSCS (shenzhen)CO.L». Документів, передбачених Наказом 599, виданих безпосереднім перевізником про вартість доставки товару до митного кордону України , не надавалось. Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 27 вересня 2020 року №UA00034633 містить відомості щодо вартості морського перевезення без переліку додаткових витрат. Так, пунктом 3.16 контракту на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.04.2014 року № SF-1745 передбачено, що перевізник ТОВ «Галеон Форвардінг» зобов`язаний за свій рахунок укласти договір страхування за всі ризики. Однак, до митного оформлення страхового полісу надано не було. Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що декларантом до митного оформлення не надано належні транспортні , (перевізні) документи, які підтверджують числове значення витрат на транспортування товару до кордону, передбачені розділом ІІІ Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.12 №599. Довідка про транспортні витрати від 27 вересня 2020 року №SIEV0004797 не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, оскільки, ТОВ «ДСВ Логістика», яке видало довідку, не було уповноважене на надання послуг по транспортуванню контейнера від місця завантаження NINGBO (Китай) до порту Одеси. Рахунок на оплату від 27 вересня 2020 року №UA00034633 виставлений за морську доставку контейнера. З найменування послуги, зазначеної в рахунку, не можливо достовірно встановити чи включено до складу цієї послуги крім морського фрахту ще й послуги , ТОВ «ДСВ Логістика», ТОВ «Галеон Форвардінг» та інші платежі, пов`язані з перевезенням товару. Також, слід зазначити, що у відповідності з пунктом 5.5. договору на транспортно-експедиційне обслуговування рахунок має бути оплачений протягом 15 днів з дня його виставлення. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що саме на день подання позову рахунок мав бути оплачений, проте суду під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, документи, що підтверджують оплату вказаного рахунку або наявність відповідної кредиторської заборгованості позивачем надано не було. Під час розгляду апеляційної скарги також не було надано відповідних доказів на спростування доводів митниці з цього приводу. Таким чином, поданий позивачем пакет документів для підтвердження витрат на транспортування як складової митної вартості не є повним та не підтверджує фактичне понесення вказаних витрат у заявленій сумі. Висновок суду першої інстанції про необгрунтованість рішення митниці про коригування митної вартості на підставі резервного методу є безпідставним. Оскаржуване рішення митниці містить необхідну інформацію, передбачену ч.2 ст.55 МКУ та п.2.1. глави ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Мінфіну № 598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого в Мінюсті 01.06.2012 за № 883/21195. Відповідач під час розгляду спору обґрунтував в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару рівень визначеної ним митної вартості з посиланням на номери митних декларацій, що використані як джерела інформації для визначення митної вартості, та навів розрахунки рівня такої вартості. Правильність таких розрахунків позивач не поставив під сумнів та не довів такі доводи належними доказами. Колегія суддів наголошує, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні, унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер, враховуючи, що позивачем не підтверджено митну вартість товару за ціною контракту, оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що винесено на підставі та в межах норм чинного законодавства. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дана невірна оцінка дійсним обставинам справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту України» - відмовити. Згідно з ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині. У відповідності до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частко та ухвалює нове рішення у відповідній частині в разі: неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав вовстановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції , обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процессуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту України» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100040/2020/000008/1 від 02 жовтня 2020 року - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2022 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків