Постанова 4857 № 140/13910/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/13910/20 пров. № А/857/965/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Ксензюк А.Я. у м. Луцьку) у справі № 140/13910/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАВТО ГРУП» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000153/2 від 28 серпня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження придбання транспортного засобу та його вартості позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Із даними діями та рішенням відповідача не згідний, вважає їх необґрунтованими та невмотивованими, оскільки жодних об`єктивних підстав вважати, що митна вартість транспортного засобу визначена ним невірно не має. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000153/2 від 28.08.2020. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Суд першої інстанції встановив, що у всіх документах поданих ТОВ до митного оформлення немає жодних розбіжностей щодо ціни товару (15300 євро), а інші недоліки, які вказані Митницею у спірному Рішенні, на думку суду не впливають на митну вартість оцінюваного товару. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивачем до митного оформлення не були надані обов`язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів належні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 01.08.2020 між ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (покупцем) та Фірмою «Arka Service UG» (продавцем) укладено контракт № 03/08-20, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар: автомобілі легкові нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нові та бувші у використанні, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п. 4.1 Контракту № 03/08-20 сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки. На виконання умов Контракту №03/08-20 від 01.08.2020 позивачу поставлено трактор колісний, марка - CLAAS, модель - AXION, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2008 та відповідно до рахунку-фактури № Ro-200812-01-An/-Re від 12.08.2020 вартість товару становить 15300 Євро. З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію UA204020/2020/234778, у якій визначено митну вартість товару 15300 Євро на рівні 493296, 48 грн. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA204020/2020/234778 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура від 12.08.2020 № Ro-200812-01-An/Re; сертифікат з перевезення (походження) товару №е 5.835.385 від 13.08.2020; висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними установами від 25.08.2020; контракт № 03/08-20 від 01.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 15 від 01.05.2020; копія митної декларації країни відправлення №20ВЕЕ0000034918979 від 13.08.2020; митна декларація, за якою було відмовлена у випуску товарів №UA204020/2020/234778 від 25.08.2020; письмові пояснення від 27.08.2020 та відповідь від експортера №27/08 від 27.08.2020. За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання в десятиденний строк додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію експортної митної декларації країни відправлення (Німеччина); зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2020 №03/08-20; банківські платіжні документи у разі здійснення оплати за товар. Листом від 27.08.2020 за № 27/08 ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» надано виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на трактор, що був у користуванні CLASS, VIN - A0934EAA0902393, 2008 року виготовлення; переклад виписки; копія зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2020 №03/08-20. 28.08.2020 Поліською митницею ДМС відмовлено у митному оформленні товару, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2020/00209 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА2204000/2020/000153/2 від 28.08.2020. Як убачається із графи 33 вказаного рішення - Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки виявлені окремі неточності. До митного оформлення заявлено зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2020 №03/08-20, однак такий до митного оформлення не подано. В наданій копії експортної митної декларації країни (Бельгія) від 13.08.2020 №20ВЕЕ0000034918979 у якій зазначено рахунок від №RO-200212-01-AN/-Re, що відрізняється від реквізиту рахунку від 12.08.2020 №Ro-200812-01-An/-Re, заявленого до МД та подано до митного оформлення. МД країни Німеччина, яка є країною відправлення, до митного оформлення не подано. В листі фірми-експортера ARKA SERVICE UG від 27.08.2020 з перекладом, відсутні комерційні умови поставки на яких сформовано ціну товару, також відсутня Інформація з якого бухгалтерського документу зроблено цю виписку. Однак будь-яких бухгалтерських документів (актів, розрахунків, накладних, тощо) щодо обстеження товару, його оцінки з урахуванням амортизації, загального стану, року виготовлення, не надано. Помилка у митній декларації країни Бельгія пояснюється імпортером, а не організацією, яка фактично видала даний документ, а тому також не може бути прийнята як доказ вартості за даним документом. Позивач вважаючи прийняте рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. За змістом ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України). Відповідно до ч. 3, 4 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Положеннями ч. 5, 6 ст. 57 МК України закріплено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Як згадувалось вище та підтверджується матеріалами справи, що з метою митного оформлення транспортного засобу декларантом подано для митного оформлення митну декларацію UA204020/2020/234778, у якій визначено митну вартість товару 15300 Євро на рівні 493296, 48 грн. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA204020/2020/234778 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура від 12.08.2020 № Ro-200812-01-An/Re; сертифікат з перевезення (походження) товару №е 5.835.385 від 13.08.2020; висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними установами від 25.08.2020; контракт № 03/08-20 від 01.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 15 від 01.05.2020; копія митної декларації країни відправлення №20ВЕЕ0000034918979 від 13.08.2020; митна декларація, за якою було відмовлена у випуску товарів №UA204020/2020/234778 від 25.08.2020; письмові пояснення від 27.08.2020 та відповідь від експортера №27/08 від 27.08.2020. Також, додатково на вимогу митного органу, позивачем листом від 27.08.2020 за №27/08 надано виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на трактор, що був у користуванні CLASS, VIN - A0934EAA0902393, 2008 року виготовлення; переклад виписки; копія зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2020 №03/08-20. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. З матеріалів справи вбачається, а саме з відзиву на позовну заяву та з апеляційної скарги, що підставою для витребування додаткових документів слугувало документи надані позивачем містять розбіжності. Однак на думку суду зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Так за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відтак, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Так в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки виявлені окремі неточності. До митного оформлення заявлено зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2020 №03/08-20, однак такий до митного оформлення не подано. В наданій копії експортної митної декларації країни (Бельгія) від 13.08.2020 №20ВЕЕ0000034918979 у якій зазначено рахунок від №RO-200212-01-AN/-Re, що відрізняється від реквізиту рахунку від 12.08.2020 №Ro-200812-01-An/-Re, заявленого до МД та подано до митного оформлення. МД країни Німеччина, яка є країною відправлення, до митного оформлення не подано. В листі фірми-експортера ARKA SERVICE UG від 27.08.2020 з перекладом, відсутні комерційні умови поставки на яких сформовано ціну товару, також відсутня Інформація з якого бухгалтерського документу зроблено цю виписку. Однак будь-яких бухгалтерських документів (актів, розрахунків, накладних, тощо) щодо обстеження товару, його оцінки з урахуванням амортизації, загального стану, року виготовлення, не надано. Помилка у митній декларації країни Бельгія пояснюється імпортером, а не організацією, яка фактично видала даний документ, а тому також не може бути прийнята як доказ вартості за даним документом. Однак, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що даний зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2020 № 03/08-20, переклад виписки та виписка з бухгалтерської документації були подані митному органу 27.08.2020 разом із поясненням та повідомленням про надання додаткових документів. Щодо зазначення в наданій копії експортної митної декларації країни (Бельгія) від 13.08.2020 №20ВЕЕ0000034918979 рахунку від №RO-200212-01-AN/-Re, а поданому рахунку зазначено реквізит «від 12.08.2020 №Ro-200812-01-An/-Re», суд вважає опискою в експортній митній декларації країни (Бельгія) від 13.08.2020 №20ВЕЕ0000034918979. Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, декларантом, було подано для митного оформлення перелік документів для визначення митної вартості. Колегія суддів встановила, що подані для митного оформлення перелік документів для визначення митної вартості містять всі реквізити, що необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу. Відтак на переконання суду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки декларантом у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за методом обраним позивачем. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 140/13910/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко І. І. Запотічний