Постанова 4857 № 140/2094/21

від 19.11.2021 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2094/21 пров. № А/857/10625/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л. П., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, прийняте суддею Дмитрук В. В. у місті Луцьку, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,- встановив: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 05.02.2021 №UA204120/2021/000042/1, від 09.02.2021 №UA204120/2021/000049/1, від 06.02.2021 №UA204120/2021/000045/1, від 05.02.2021 №UA204120/2021/000044/1. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05 лютого 2021 №UA204120/2021/000042/1, від 09 лютого 2021 №UA204120/2021/000049/1, від 06 лютого 2021 №UA204120/2021/000045/1, від 05 лютого 2021 №UA204120/2021/000044/1. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, код ЄДРПОУ 43350097) судовий збір у розмірі 9 080 (дев`ять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок та 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначених товарів за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на митні декларації від 12.01.2021 №UA209140/2021/1367, від 12.12.2020 №UA209140/2020/119277, вказана в яких митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом залишено без уваги, що надані позивачем документи містили розбіжності та невідповідності щодо вартості та обставин товарів. Зокрема, відповідно до наданих декларантом копій експортних митних декларацій Республіки Польща вартість товарів відрізнялася від вартості товарів заявленої митним органам України. Пунктом 4 контракту №04/01/2021-UA від 04.01.2021 передбачено, що товар поставляється у мішках розміром 25 кг, тоді як у гр.31 митної декларації вказані упаковка розміром та фасування в 840 поліетиленових сітках вагою по 25 кг. На спростування вказаної невідповідності позивач зазначає, що інспектором митниці не досліджено контракт та його додатки, в яких вказано про фасування у сітки по 15-30 кг. Відповідачу додатків до контракту не надано, у матеріалах справи такі відсутні. Зазначає, що судовий експерт підтвердив факт заявлення митним органам митної вартості товарів нижче ринкової вартості товару на ринку його продажу, оскільки вказав, що на ринку Польщі картопля урожаю 2020 року на час імпорту коштує від 0,30 до 0,40 польських злотих, тобто у два рази нижче за ринкову вартість товару у Польщі. Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У зв`язку з ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, судом необґрунтовано прийнято рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн, оскільки в підтвердження розміру вказаних судових витрат як позивачем так і його представником не надано належного та допустимого доказу на підтвердження розміру понесених судових витрат. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 на умовах контракту №04/01/2021-UA придбала у Польської фірми Glory sp. Z.o.o.: картопля свіжа продовольча, врожай 2020 року, вага нетто - 21000 кг, ГОСТ 7176-85, умови зберігання при температурі від +2 гр.С до +5 гр.С, термін придатності 10 місяців, упакована та фасована в 840 поліетиленові сітки вагою по 25 кг кожна на 18 дерев`яних піддонах Виробник - GOSPODARSTWO ROLNE Marek Paskudzki PL, відповідно до рахунку-фактури від 02.02.2021 року №16 (а.с.41-43); картопля свіжа продовольча, врожай 2020 року, вага нетто - 21000 кг, ГОСТ 7176-85, умови зберігання при температурі від +2 гр.С до +5 гр.С, термін придатності 10 місяців, упакована та фасована в 1400 поліетиленові сітки вагою по 15 кг кожна Виробник - Marzena Pelka, PL, відповідно до рахунку-фактури від 05.02.2021 року №19 (а.с.81-83); картопля свіжа продовольча, врожай 2020 року, вага нетто - 21000 кг, ГОСТ 7176-85, умови зберігання при температурі від +2 гр.С до +5 гр.С, термін придатності 10 місяців, упакована та фасована в 840 поліетиленові сітки вагою по 25 кг кожна Виробник - Gospodarstwo Rolne Rzewuski Ryszard, PL, відповідно до рахунку-фактури від 03.02.2021 року №17 (а.с.123-124); картопля свіжа продовольча, врожай 2020 року, вага нетто - 21000 кг, ГОСТ 7176-85, умови зберігання при температурі від +2 гр.С до +5 гр.С, термін придатності 10 місяців, упакована та фасована в 840 поліетиленові сітки вагою по 25 кг кожна на 18 дерев`яних піддонах Виробник - GOSPODARSTWO ROLNE Spiewak Zbigniew, PL, відповідно до рахунку-фактури від 03.02.2021 року №18, (а.с.152-153). З метою митного оформлення вказаного товару декларантом було подано митні декларації від 05.02.2021 №UA204120/2021/012706, від 05.02.2021 №UA204120/2021/012975, від 06.02.2021 №UA204120/2021/013322, від 09.01.2021 №UA204120/2021/014145, у яких вартість була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) (а.с.61-62, 104-105, 144-145). До митної декларації від 05.02.2021 №UA204120/2021/012706 декларантом додано: сертифікат якості (48-49), пакувальний лист (а.с.50), рахунок фактура (інвойс) (а.с.41-43), автотранспортна накладна, експортна декларація (країни відправлення товару) (а.с.45-46), банківський платіжний документ (а.с.47), що підтверджує оплату товару, контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару) (а.с.16-19), прайс-лист (а.с.54), фітосанітарний сертифікат, листи пояснення (а.с.51-53). З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 05.02.2021 року направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались (а.с.55). У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи (а.с.58-60), а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.30-40), лист продавця (яким підтверджується заявлена вартість товару, пояснюється різниця заявлена в експортній декларації та інвойсі) (а.с.52). 05.02.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000042/1 (а.с.25-26) та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00170 (а.с.27-29). Підставою для прийняття рішення, як зазначено в останньому, є те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з:

1. При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до статті 54 МКУ документи, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією (далі-№ UA204120/2021/012706 (довідковий номер 16984) містять розбіжності та неточності, зокрема: - декларації країни відправлення 21PL301010E0100186 від 02.02.2021 загальна сума товару становить 4250 PLN, в фактурі №16 від 02.02.2021 вартість товару становить 5250 PLN; -в прайс-листі б/н відправника від 01.02.2021 зазначено ціну товару з врахуванням розміру (5-8 см), про що не вказано в митній декларації та товаросупровідних документах; - додатково наданий висновок експерта №21/2021 від 05.02.2021 носить довідковий характер, оскільки використаний у дослідженні перелік цінових пропозицій на ринку Польщі (таблиця 1) свідчить про вищі вартості 0,30-0,40 PLN, тоді як в рахунку фактурі вартість становить 0,25 PLN/кг. Неприйнятним є коригувальний коефіцієнт в розмірі 30 відсотків, оскільки він не передбачений контрактом; - декларант не надав додаткових документів, про що повідомив листом №14/2021 від 05.02.2021.

1. Документи, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією (далі - №UA204120/2021/013322 (довідковий номер 17016) містять розбіжності та неточності, зокрема: - в декларації країни відправлення 21PL301010E0105668 від 04.02.2021 загальна сума товару становить 4250PLN, в фактурі №17 від 03.02.2021 вартість товару становить 5250 PLN; - в прайс-листі б/н відправника від 01.02.2021 зазначено ціну товару з врахуванням розміру (5-8 см), про що не вказано в митній декларації та товаросупровідних документах.

1. При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до стати 54 МКУ документи подані декларантам до митного оформлення товару за митною декларацією (далі - №UA204120/2021/012975 (довідковий номер 16989) містять розбіжності та неточності, зокрема: - в декларації країни відправлення 21PL301010E0104125 від 03.02.2021 загальна сума товару становить 4250 PLN. в фактурі №18 від 03.02 2021 вартість товару становить 5250 PLN; - в прайс-листі б/н відправника від 01.02.2021 зазначено ціну товару з врахуванням розміру (5 - 8 см), про що не вказано в митній декларації та товаросупровідних документах; - додатково наданий висновок експерта №22/2021 від 05.02.2021 носить довідковий характер, оскільки використаний у дослідженні перелік цінових пропозицій на ринку Польщі (таблиця 1) свідчить про вищі вартості 0,30 -0,40 PLN, тоді як в рахунку фактурі вартість становить 0,25 PLN/кг. Неприйнятним є коригувальний коефіцієнт в розмірі 30%, оскільки він не передбачений контрактом: - декларант не надав додаткових документів, про що повідомив листом №15/2021 від 05.02.2021.

2. Відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 -4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митої вартості товарів митниця має право (упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. ІІ. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларанюм: МД від 12.01 2021 №UA209140/2021/1367 -0,20 USD/кг. ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митою декларацією, зокрема, шляхом надання, додаткових документів витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; 3) прайс-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб. Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ. декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару, для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митною кодексу України, митну вартість партії товару скориговано із застосуванням резервною методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митною кодексу України. Митну вартість імпортованого товару МД №UA204120/2021/012975 визначено на основі раніше визнаних митницею рівнів митних вартостей. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано актуальну на дату оцінки товарів та найменшу із альтернативних вартість, що наявна у митниці. Числове значення митної вартості товару становить 117228,8250 гривень. або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 15750,0 PLN (0,75 PLN/кг). Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст. 55 Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку. Вважаючи вказані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/8228/16. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів звертає увагу на те, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16). З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - за ціною договору. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як слідує з матеріалів справи, до митних декларацій декларантом додано, зокрема: сертифікати якості, пакувальні листи, рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, експортні декларації (країни відправлення товару), банківські платіжні документи, що підтверджує оплату товару, контракти із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару), прас-листи, фітосанітарні сертифікати, листи пояснення. Для оцінки рішень про коригування митної вартості товару, на думку апеляційного суду, необхідно дослідити та з`ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем виявлено розбіжності щодо ціни товару, яка вказана у рахунках-фактурах, та деклараціях країни-відправлення. Проте, апеляційний суд зазначає, що лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 1 статті 3 МК України є документом, який підтверджує митну вартість. Натомість, митна декларація країни відправлення, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності. Апеляційний суд наголошує, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. При цьому, відповідач не відреагував на пояснення позивача з цього приводу, який надав лист продавця, де вказано, що, згідно з нормами законодавства Республіки Польща, у графі 46 митної декларації країни відправлення зазначено середню статистичну вартість товару. Відповідач не спростував твердження позивача про те, що статистична ціна вказана у митній декларації країни відправлення не є ціною товару, а також те, яким чином заповнюється цей рядок у країні відправлення. Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач необґрунтовано посилався на ці розбіжності, як на аргумент того, що вони впливають на митну вартість товару. Додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу листи продавця (якими підтверджується заявлена вартість товару, пояснюється різниця заявлена в експортній декларації та інвойсі) та висновки про вартісні характеристики (в якому судовий експерт Мельник С.М. підтвердив, що заявлена митна вартість задекларованого товару відповідає ринковій вартості). При цьому, листами-повідомленнями, які були подані декларантом відповідачу, було роз`яснено про відсутність можливості надати випуску з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару та прас-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це є комерційною таємницею. Також, позивачем митному органу було надано пояснення про те, що вантаж (картопля свіжа продовольча, врожай 2020 року) не страхувався, тому страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування відсутні. Що стосується пакування товару то позивач надав додатки до договору, згідно з якими товар поставлятиметься у поліетиленових сітках або мішка вагою від 15 до 30 кг. Апеляційний суд встановив те, що товар поставлений продавцем у поліетеленових сітках вагою по 25 кг., що відповідає умовам договору, і не вказує на розбіжності з ним, що свідчить про безпідставність доводів, зазначених в апеляційній скарзі. Крім цього, суд зазначає, що висновок експерта не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому виявлені у ньому певні розбіжності, недоліки чи неточності не можуть братися до уваги, як сумніви щодо складових митної вартості товару. Так, неподання всіх документів, які витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформації щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару. Разом з тим, суд зазначає, що в ході проведення консультацій, всупереч вимогам статей 53, 54 Митного кодексу України відповідачем не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, не зазначено які складові митної вартості необхідно підтвердити, що власне вказує на незаконність та безпідставність вимог щодо витребування додаткових документів. Крім цього, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Водночас, посилання відповідача на митну декларацію, за якою раніше розмитнювався аналогічний товар, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що декларантом надано наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем з урахуванням приписів ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 05.02.2021 №UA204120/2021/000042/1, від 09.02.2021 №UA204120/2021/000049/1, від 06.02.2021 №UA204120/2021/000045/1, від 05.02.2021 №UA204120/2021/000044/1, відтак, такі підлягають до скасування. Щодо доводів скаржника про необґрунтованість стягнення з нього витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як слідує з матеріалів справи, 23.02.2021 між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» був укладений договір про надання правничої допомоги №23/02/20-01. На підтвердження факту надання правової допомоги сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №23/02/21-01 від 23.02.2021 року, згідно з яким Адвокатське об`єднання на виконання договору надало, а Клієнт ФОП ОСОБА_1 прийняла наступні роботи/послуги: - надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення Поліською митницею Держмитслужби оскаржуваних рішень (затрачено часу - 1 годину), вартість - 2 000,00 грн.; - складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів (затрачено часу - 3 години), вартість - 6 000,00 грн. Згідно з розрахунком-фактурою №24/02/21-01 від 24.02.2021 року зазначено також представництво інтересів відповідно до пункту 4.1. договору про надання правничої допомоги від 23.02.2021 року №23/02/21-01 (затрачено часу - 1 годину), вартістю - 2 000,00 грн., всього 10 000,00 грн. Також представлено платіжне доручення від 26.02.2021 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання «Преміум Сервіс» 10000 грн. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат за надання правової допомоги у даній справі є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), окрім представництва інтересів, вартістю 2 000,00 грн., оскільки відсутній юридичний супровід адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), що свідчить про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 140/2094/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4857 № 140/2094/21

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше