Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9675/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9675/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2020 року № UA100320/2020/000025/1. В обґрунтування позову, товариство зазначило про те, що відповідачем безпідставно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки його митна вартість визначена за основним методом, тобто, за ціною договору. Також, позивач посилався на те, що на виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості, ним були надані всі необхідні документи, а тому, підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, не існувало, з огляду на що, визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у письмовому провадженні на 07.07.2021. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2020 року ТОВ «Віст Груп» в порядку електронного декларування подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію форми ІМ 40 ДЕ № UA100320/2020/615812 з метою митного оформлення товарів. У відповідності до графи 42 МД, митну вартість товару позивачем було визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, позивач надав митному органу документи, перелік яких міститься у графі 44 МД. За результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів, митним органом проведено процедуру консультації, за результатами якої прийнято письмове рішення про застосування другорядного методу 2-г- резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідго з джерелом інформації: товар №3: основний метод - МД №UA500030/2020/201943 від 17.02.2020 - 2.52 дол.США/кг.; товар №6: основний метод - МД №UA500020/2019/201769 від 21.12.2019 - 7.02 дол.США/кг. Митна вартість у вказаному рішенні визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законом України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що стороною відповідача під час розгляду справи було доведено обґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, з урахуванням неподання позивачем всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості, зокрема, платіжних документів. Надані позивачем документи не кореспондуються між собою та містять не чітку, двозначну і не зрозумілу інформацію про вартість та умови транспортування товару, а отже, у сукупності ці відомості, дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення декларантом митної вартості товарів (її складових), з урахуванням чого, надані декларантом документи не в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, зокрема, витрати на транспортування товару, додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були. Наведене, за висновками суду першої інстанції, у даному випадку, слугувало для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, адже відповідач мав право вимагати у позивача додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Апелянт вважає, що надані до митного оформлення документи давали можливість застосувати основний метод, а ті документи, що запитувались відповідачем, не є обов`язковими. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями МК України. Відповідно до положень ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з приписами ч. ч. 4, 10 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України). Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Так. Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з нормами ч. ч. 1-2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У свою чергу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митниці зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митницею письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно з нормами ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митниці заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Слід врахувати, що приписи МК України, зобов`язують митний орган зазначити конкретні та чіткі обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, належним чином обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Під час розгляду спору в суді першої інстанції було перевірено, що достовірність задекларованої позивачем митної вартості товару, було поставлено відповідачем під сумнів через висновок про те, що документи надано позивачем не в повному обсязі, вони містять розбіжності і вони не підтверджують митну вартість об`єктивно та достовірно, а саме, в частині такої складової митної вартості, як витрати на транспортування товарів. Так, митним органом, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України, декларанту було запропоновано надати наступні документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 6) прайс - лист виробника товару. У відповідь, позивачем було надано роз`яснювальний лист постачальника про його помилку при складанні інвойсу та пакувального листу та заявлено про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг у відповідності до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, однак, витребуваних документів декларантом до митного органу надано не було. На підставі викладеного, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Слід звернути увагу на те, що товариством були надані до митного оформлення наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 01.12.2017 №380-UK;Коносамент від 24.01.2020 №G0120012166A; Пакувальний лист від 20.01.2020 б/н.; Автотранспортна накладна від 18.03.2020 року №0880/1; Декларація про проходження товару від 20.01.2020 №HRDVS20101; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.02.2020 №459; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 29.02.2020 №144; Договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014; Заявка-доручення від 17.02.2020 № 20; Лист-роз`яснення від 19.03.2020 б/н; Рахунок-фактура (інвойс) від 20.01.2020 №HRDVS20101; Акт невідповідності товарів відомостям, зазначеним у документах від 18.03.2020; Копія митної декларації країни відправлення від 20.01.2020 №223120200000295673. 10 червня 2014 року між ПП «ТРАНСКАРГО» та ТОВ «ВІСТ ГРУП» укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 06/02-2014, згідно з пунктом 1.2 якого «ТЭО оказывается исполнителем заказчику в соответствии с Законом Украины «О транспортном экспедировании» и ГК Украины, согласно заявок или поручений заказчика, которые являются неотъемлемой частью настоящего договора». Тож, на кожну поставку товару обов`язково подається заявка, яка є невід`ємною частиною договору та у якій сторонами узгоджуються істотні умови поставки, проте, позивачем не було долучено до матеріалів справи, а також не надано під час митного оформлення заявки до договору від 10 червня 2014 року № 06/02-2014. Як вбачається з умов п.3.1 Контракту №380-UK від 01.12.2017, оплата кожної партії товару здійснюється у валюті договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця протягом 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата. Однак, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за контрактом було проведено лише 02.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №101 від 02.04.2020, тобто, вже після митного оформлення. Причина несвоєчасної оплати по Контракту № 380-UK від 01.12.2017 митному органу позивачем не пояснювалась. Пунктом 3.2 Договору про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014, передбачено, що «заказчик оплачивает счет, выставленный исполнителем в течении 2 (двух) банковских дней со дня выставления счета, путем перевода указанных исполнителем в счете сумм на расчетный счет исполнителя, указанный в разделе 7 (семь) настоящего Договора. Як вбачається з коносаменту від 24.01.2020 № G0120012166A, завантаження товару відбулось 24.01.2020, рахунок на оплату за морську доставку був виставлений 29.02.2020, а розрахунок відбувся лише по прибуттю товару, що підтверджується платіжним дорученням № 3246 від 08 травня 2020 року Надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених декларантом числових значень транспортних витрат, адже така не є первинним документом бухгалтерського обліку. Наведене давало підстави суду першої інстанції стверджувати про те, що у митного органу були наявні підстави для того, щоб розпочати процедуру консультації з позивачем та витребувати від нього необхідні документи, оскільки, надані ним до митного оформлення документи, не містили усіх складових митної вартості імпортованого товару згідно з контрактом №380-UK від 01.12.2017, а також, щодо витрат по транспортуванню партії товару. Однак, на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження складових митної вартості імпортованого товару, ПП «ТРАНСКАРГО» не було надано витребовуваних документів, було лише повідомлено, що у товаросупровідних документах, які подано до митного контролю та оформлення, містяться помилки в інвойсі та пакувальному листі, з огляду на що, у сукупності, надані позивачем документи не кореспондуються між собою та містять не чітку, двозначну і не зрозумілу інформацію про вартість та умови транспортування товару, а отже у сукупності ці відомості, дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення декларантом митної вартості товарів (її складових). Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що надані декларантом документи саме до митного оформлення не є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та не в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, зокрема, витрати на транспортування товару, додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були, відтак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2020 року № UA100320/2020/100025/1 є правомірним та скасуванню не підлягає. Отже, відповідач під час розгляду спору обґрунтував в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару рівень визначеної ним митної вартості з посиланням на номери митних декларацій, що використані як джерела інформації для визначення митної вартості, та навів розрахунки рівня такої вартості. Правильність таких розрахунків позивач не поставив під сумнів та не довів такі доводи належними доказами. Колегія суддів наголошує, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні, унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер, враховуючи, що позивачем не підтверджено митну вартість товару за ціною контракту. Під час розгляду апеляційної скарги, апелянтом не було спростовано основних доводів суду першої інстанції, що стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Тож, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано було відмовлено в задоволенні позовних вимог та відхилено доводи позивача. Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко