Постанова 4818 № 638/13000/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/13000/19 Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С. Провадження № 22-ц/818/5349/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Подус Г.С., по цивільній справі № 638/13000/19 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з травня 2010 року до дня відкриття спадщини після його смерті. Позов мотивовано тим, що з травня 2010 року вона почала проживати з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , яка перебувала у його власності. Вони перебували у фактичних подружніх відносинах, вели спільне господарство і мали спільний бюджет. Зазначає, що у середині вересня 2018 року ОСОБА_2 пішов з дому та не повернувся, Шевченківським відділом поліції ГУНП у Харківській області було відкрито кримінальне провадження та встановлено дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зауважує, що на початку березня 2019 позивач звернулась до Сьомої міської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 проте їй було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду з метою встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю протягом не менше, ніж п`ять років до часу відкриття спадщини. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без шлюбу з 2010 року до дня його смерті. В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначено, що позивачем не було надано жодного доказу щодо підтвердження факту проживання ,ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі-майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт. Судом факт було встановлено лише на поясненнях свідків. Зауважує, що поховання ОСОБА_2 було здійснено 02.10.2018 року за рахунок коштів бюджету міста Харкова, прах ОСОБА_2 поховано у січні 2020 року на території крематорію у загальній могилі, як незатребуваний. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Харківської міської ради. Відзив мотивовано тим, позивачем було заявлено клопотання про допит свідків, проте у зв`язку з введенням карантину свідки не змогли прибути у судове засідання. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами доведено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_2 . Проте погодитись з таким висновком суду не можна. Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 06 березня 2019 року.( а.с.73). Після смерті ОСОБА_2 залишалась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 загальною площею 25,9 кв.м. Як вбачається з копії спадкової справи, ОСОБА_1 звернулась до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш п`яти років до часу відкриття спадщини. Листом №725/01-16 від 21 березня 2019 Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Ярославцевій О.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, та роз`яснено право на звернення до суду для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом не менше, ніж п`ять років до часу відкриття спадщини. За змістом частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно зі ст.78 ч.2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У відповідності до ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. При дослідженні наданих позивачем доказів до позовних вимог, перевіряючи доводи позивача про проживання зі спадкодавцем судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту сумісного проживання без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки ОСОБА_1 надано лише квитанції про сплату за комунальні послуги, з яких не можна достовірно встановити, що оплату проводила саме позивач, оскільки у квитанціях зазначена прізвище ОСОБА_3 . Інших письмових доказів з приводу ведення спільного господарства, що є необхідною ознакою шлюбних відносин, позивач до суду не надала. За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування"роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Надані позивачем квитанції не свідчать про те, що вона та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Матеріали справи не містять належних та достовірних доказів того, що позивач проживала за місцем реєстрації померлого, отримувала поштову кореспонденцію (газети, листи, тощо), отримувала медичне обслуговування у медичних закладах. Суд першої інстанції помилково посилався на показання свідка ОСОБА_5 оскільки матеріали справи не містять даних про те, що ці особа допитувалася в якості свідка. Крім того, показання свідка не є належним та достатнім доказом ведення чоловіком та жінкою спільного господарства як ознаки спільного побуту, що вони були пов`язані взаємними правами та обов`язками, що за змістом згаданої норми ч. 2 ст. 3 СК України у свою чергу є необхідною ознакою фактичних шлюбних відносин. Отже, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, та дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявленого позову, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що протягом п`яти років (або будь-який період) вона з померлим вела спільне господарство, що у них був спільний бюджет, що вони разом здійснювали покупки, утримували житло, сплачували вартість отриманих комунальних послуг, а відтак у задоволенні позову слід відмовити. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову. Відповідно до ст..141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги розмірі 1152,60 гривні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа СьомаХарківська міська державна нотаріальна контор про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги розмірі 1152,60 гривні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 08 грудня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. А.В. Котелевець.