Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/2677/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2677/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Попова І.В., представника відповідача: Стасюк І.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : в березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області "Про застосування дисциплінарних стягнень" № 126 від 31.01.2020; - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №47 о/с від 21.02.2020 в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Ємільчинського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 21.02.2020; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Ємільчинського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 22.02.2020; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2020 до 09.07.2020 у розмірі 81926 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) грн 60 коп.; - рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Ємільчинського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стали обставини порушення позивачем саме службової дисципліни, встановлені та повністю підтверджені матеріалами та висновком проведеного службового розслідування. Вказані доводи спростовують необгрунтований висновок суду стосовно того, що сам по собі факт повідомлення про підозру позивачу не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку. Аналізуючи матеріали службового розслідування щодо позивача, дисциплінарна комісія ГУ НП в Житомирській області правомірно дійшла висновку, що складеним за його результатами висновком встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виразився в порушені Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейського, вчинення дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на неї обовязкам, підривають довіру до неї як до носія влади та унеможливлюють подальше виконання нею своїх обовязків. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила колегію суддів її задовольнити. Позивач та представник позивача заперечили проти апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу у поліції, на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Ємільчинського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. На підставі винесеного ГУ Національної поліції України в Житомирській області наказу №78 від 20.01.2020 посадовими особами проведено службове розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР №62020240000000012 від 18.01.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), за результатами якого складено висновок (а.с.114) на підставі якого видано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №126 від 31.01.2020 «Про застосування дисциплінарних стягнень» (а.с.19-22). Відповідно до пункту 1 вищевказаного наказу, за грубе порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині недотримання Присяги поліцейського, пунктів 1, 2 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині бути вірним Присязі поліцейського, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині запобігання вчиненню правопорушень, п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей поліцейського, застосовано позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. У зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 47 о/с від 21.02.2020 позивача звільнено зі служби в поліції (а.с.26). Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із необгрунтованості підстав, які слугували для застосування дисциплінарною комісією до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення та вказує, що посилання відповідача на внесення відомостей до ЄРДР №62020240000000012 від 18.01.2020 та наявність підозри у вчиненні позивачем кримінального правопорушення, не можуть слугувати підставою для застосування такого стягнення, оскільки повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ є передчасним. Вчинення кримінального правопорушення, у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду, є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ, тоді як для звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення недостатньо одного факту відкриття кримінального провадження, а необхідним є підтвердження службовим розслідуванням відповідних обставин. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги в призмі приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Відповідно до змісту статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України Про Національну поліцію №580-VIII від 02 липня 2015 року (Закон №580). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Частиною 1 ст. 18 Закону №580 визначені основні обов`язки поліцейського, зокрема поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Різновиди відповідальності поліцейських передбачені ст. 19 Закону №580, де визначено, що в разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (Дисциплінарний статут). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Дисципланірного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту). При цьому, ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно зі ч. ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: - надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; - подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; - ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; - подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; - користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Так, на виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807. Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (п. 4 розділу ІІ Порядку). Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. (п. 3 розділу IV Порядку). Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування. Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Згідно з ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Так, встановлені обставини та матеріали справи свідчать про те, що підставою для звільнення позивача зі служби стало те, що відносно нього порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Так, як свідчать матеріали справи, підставою для винесення оскаржуваних наказів слугував висновок про результати службового розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР №62020240000000012 від 18.01.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України від 31.01.2020 (а.с.82-91) та порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Новоград-Волинського відділу поліції ГУНП в Житомирській області. Службове розслідування проведене на підставі рапорту начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Житомирській області Нікурадзе Д. (а.с.54-55), яким повідомлено начальника ГУНП в Житомирській області Крупєя С. про внесення слідчими управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020240000000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, затримання останнього у порядку передбаченому ст.208 КПК України та проведення першочергових слідчих дій. Як встановлено судовою колегією, станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції кримінальне провадження №62020240000000012 у відношенні позивача по обвинуваченню за ч. 3 ст. 368 КК України не розглянуто. Також, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що факт наявності у висновку службового розслідування лише тих порушень, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні №62020240000000012, знайшов своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. В даному випадку, жодних інших діянь та порушень позивача, які б були визначені Дисциплінарним Статутом, у висновку службового розслідування не зазначено. Як підтвердив представник відповідача в ході розгляду справи апеляційним судом, основною підставою, яка слугувала для застосування дисциплінарною комісією до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення було внесення відомостей до ЄРДР №62020240000000012 від 18.01.2020 та наявність підозри у вчиненні позивачем кримінального правопорушення. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача на наявність підозри у вчиненні позивачем кримінального правопорушення як на підставу для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, в даному випадку, відсутність обвинувального вироку в кримінальній справі відносно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку. Згідно з положеннями Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення ним дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №200/142/20-а. Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у висновку службового розслідування дисциплінарна комісія відтворила виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які у своїй сукупності надали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надав йому правову кваліфікацію. Проте, конкретних фактів порушення позивачем службової дисципліни чи відомостей щодо вчинення ним будь-яких інших дій, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок, у висновку службового розслідування не зазначено. Таким чином, колегія суддів дійшла до переконання про обгрунтованість позиції суду першої інстанції щодо безпідставності притягнення, в даному випадку ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, оскільки виключно в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно нього у відповідача будуть усі правові підстави для прийняття наказу про звільнення позивача із ГУ НП в Житомирській області. Проте висновки службового розслідування містять лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті, що оскаржувані накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції, не відповідають вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягали скасуванню, а позивач поновленню на посаді з виплатою грошового утримання за весь час вимушеного прогулу. Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи в призмі наведених норм законодавства, колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в призмі приписів ст.308 КАС України, дійшла висновку, що доводи апеляції не знайшли свого підтвердження та у своїй сукупності не спростовують висновків суду першої інстанції. Також до уваги взято той факт, що як у висновку службового розслідування, так і в оскаржуваних наказах міститься лише загальне формулювання про порушення позивачем вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського, що не дає можливості встановити, за які ж таки порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував свої твердження стосовно правомірності оскаржуваних наказів, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість та підставність заявленого позивачем позову та відповідно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішення по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 та ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 09 грудня 2020 року. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.