Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2930/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року Справа № 620/2930/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Лісник Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Сергієнка А.М., представника відповідача Роєнка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : Історія справи ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач) про: 1) визнання протиправним та скасування наказ начальника ГУ НП в Чернігівській області від 05.09.2019 № 1661 у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; 2) визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ НП в Чернігівській області від 06.09.2019 № 287 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України; 3) поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Чернігівського ВП ГУ НП в Чернігівській області; 4) стягнення з ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.09.2019 до ухвалення судом рішення у справі. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було дотримано порядок проведення службового розслідування, що матеріалами службового розслідування підтверджується факт відсутності позивача на службі 02.08.2019 з 09:00 до 15:00 год. та вчинення ним відповідного дисциплінарного проступку, а також з того, що позивач у порядку, визначеному законодавством, з рапортом про припинення стажування за сімейними обставинами не звертався. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що 02.08.2019 він був змушений виїхати до м. Чернігова у зв`язку з тяжким захворюванням матері, що він передав керівництву відповідний рапорт про надання дозволу на виїзд через іншого співробітника ОСОБА_2 та отримав такий дозвіл в усній формі, що всі інші працівники також виїхали до м. Чернігова 02.08.2019, тобто напередодні закінчення стажування (03.08.2019). Крім того, апелянт зазначає, що відповідачем при вирішенні питання щодо його звільнення не було враховано обставин, що пом`якшують відповідальність, а також вважає за необхідне зазначити, що він мав дозвіл на постійне носіння вогнепальної зброї, тому зазначення у висновку службового розслідування про те, що позивач виїхав, не здавши зброю, є необґрунтованим. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на тому, що позивачем було вчинено дисциплінарний проступок, за який його притягнуто до відповідальності, а також наголошує на тому, що позивач завчасно 10.07.2019 придбав квиток на потяг, щоб залишити місце несення служби 02.08.2019, тобто до закінчення відрядження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з огляду на наступне. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Чернігівській області (далі - ГУ НП у Чернігівській області). На підставі наказу ГУ НП у Чернігівській області від 17.04.2019 № 649 рядовий поліції ОСОБА_1 був направлений з 03.05.2019 по 03.08.2019 у розпорядження ГУ НП у Донецькій області для проходження стажування поліцейських. 02.08.2019 заступником начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ НП в Донецькій області майором поліції Іщенком Д.Л. складено акт, в якому зафіксовано, що 02.08.2019 з 09.00 до 15.00 рядовий поліції ОСОБА_1 . був відсутній на службі. З рапортом про необхідність припинення стажування, зокрема у зв`язку із сімейними обставинами, позивач не звертався ні до керівництва ГУ НП в Донецькій області (у розпорядженні якого до 03.08.2019 перебував на підставі наказу від 17.04.2019 № 649), ні до ГУ НП в Чернігівській області. До ГУ НП в Чернігівській області надійшов рапорт тво начальника УКЗ ГУ НП в Чернігівській області майора поліції Папченка І.О. від 07.08.2019 про те, що 02.08.2019 рядовий поліції ОСОБА_1, перебуваючи в розпорядженні ГУ НП в Донецькій області, самовільно залишив межі Донецького гарнізону. Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 08.08.2019 № 1279 за вищевказаною інформацією призначено службове розслідування. У висновку службового розслідування від 04.09.2019 дисциплінарною комісією встановлено, що відомості, викладені в рапорті майора поліції Папченка І.О. від 07.08.2019, знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим дисциплінарною комісією було запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. 05.09.2019 ГУ НП в Чернігівській області прийнято наказ № 1661 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Позивач, вважаючи такий наказ протиправним, а його право на працю - порушеним, звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. У частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. У частинах першій - третій статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Відповідно до частин першої - третьої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Згідно з частинами першою, п`ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У частинах першій, четвертій статті 16 Дисциплінарного статуту закріплено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. У відповідності до пункту 3 частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами. Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту в разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У частинах першій, другій статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності, яка передбачає проведення відповідного службового розслідування, відібрання в особи, щодо якої воно проводиться, пояснень, складання висновку за його результатами та прийняття відповідного рішення щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності з визначенням заходу дисциплінарного стягнення, який до нього застосовується. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став факт самовільного залишення ним місця проходження стажування та відсутності на службі з 09:00 до 15:00 год. 02.08.2019, що повністю підтверджується матеріалами службового розслідування. При цьому, безпосередньо позивач у своїх письмових поясненнях, які були надані ним в ході службового розслідування, не лише підтвердив факт залишення ним стажування 02.08.2019, а й зазначив, що для виїзду до іншого міста білет саме на вказану дату він придбав ще 10.07.2019 /т. 1 а.с. 27-28/, тобто заздалегідь плануючи залишити місце стажування до закінчення відповідного строку (03.08.2019), позивач свідомо не звернувся до керівництва з рапортом та не отримав у порядку, визначеному законодавством, відповідного дозволу. Разом з тим, доводи апелянта про те, що такий рапорт він передав через співробітника ОСОБА_2 , а також про те, що йому було надано усний дозвіл на залишення місця стажування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі дії позивача не відповідають вимог чинного законодавства щодо порядку звернення з рапортом, його розгляду та погодження надання відповідного дозволу керівництвом, що зокрема не заперечувалося й самим позивачем у судовому засіданні. Посилання позивача та його представника в судовому засіданні на те, що спочатку він придбав квиток на 03.08.2019, а потім змінив на 02.08.2019, не спростовують факту вчинення вищезазначеного дисциплінарного проступку та жодним чином не підтверджують наявності виключних обставин, які об`єктивно унеможливлювали завчасне звернення позивача до керівництва з відповідним рапортом у порядку, передбаченому законодавством. При цьому, у контексті дослідження наведених обставин справи апеляційний суд зазначає, що довідками ГУ НП в Чернігівській області та завідувача канцелярії УКЗ ГУ НП в Чернігівській області /т. 1 а.с. 33, 35/, наданими відповідачем у відповідності до частини другої статті 77 КАС України в ході розгляду справи в суді першої інстанції, підтверджується, що відповідний рапорт позивача про залишення стажування 02.08.2019 до керівництва не надходив. Отже, позивачем не доведено дотримання процедури погодження передчасного залишення стажування. Натомість відповідачем надано докази, які підтверджують обставини, на які він посилається. Доводи апелянта про те, що всі інші працівники також виїхали до м. Чернігова 02.08.2019, тобто напередодні закінчення стажування (03.08.2019), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки статтею 68 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і оскаржуваний у цій справі наказ прийнятий відповідачем виключно у відношенні позивача. Твердження апелянта про те, що відповідачем при вирішенні питання щодо його звільнення не було враховано обставин, які пом`якшують відповідальність, спростовуються матеріалами службового розслідування, з яких вбачається, що відповідачем перевірялася наявність таких обставин /т. 1 а.с. 42/. Посилання апелянта на те, що він мав дозвіл на постійне носіння вогнепальної зброї і що зазначення у висновку службового розслідування про те, що він виїхав, не здавши зброю, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що це не спростовує факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку і не впливає на правомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та на співмірність застосованого до нього заходу дисциплінарного стягнення. Проаналізувавши ці та всі інші доводи сторін, колегія суддів також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішення по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - без змін. Розподіл судових витрат. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 12 лютого 2020 року. Головуючий суддя Судді: