Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3896/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3896/22 Головуючий у І інстанції - Непочатих В.О., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: ЕпельО.В.,Степанюка А.Г., за участюсекретаря Ольховської М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 до суду з даним позовом,в якому просиввизнати протиправними та скасувати наказивідповідача № 380 від 09.03.2022 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, № 107о/с від 09.03.2022 в частині його звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;поновити його з 10.03.2022 на посаді старшого спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та стягнути на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2022 року по день ухвалення судового рішення. На обґрунтування позовних вимог вказує, що у зв`язку з наростаючою агресією військ РФ, збільшення частоти обстрілів міста Чернігова, в тому числі і в районі його проживання, а також необхідності лікування малолітнього сина, він 04.03.2022 звернувся до свого прямого начальника Козиря С.А. з проханням про надання дозволу на евакуацію сім`ї в більш безпечне місце, на що отримав позитивну відповідь, однак отримав команду після цього негайно повернутися в місто і вийти на службу. Тільки 12.03.2022 він зміг зв`язатися із керівником та повідомити, що виїхав з міста, однак керівник повідомив йому, що він може не повертатися на службу, бо його звільнено. Позивач вважає, що відсутність його на службі через необхідність евакуації його малолітніх дітей із території проведення бойових дій є поважною причиною відсутності на службі, що узгоджується із змістом наказу голови Національної поліції України № 190 від 10.03.2022, а тому оскаржувані накази в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності є протиправними. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 рокуу задоволені позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, щопозивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі 05.03.2022, а судом під час розгляду справи таких обставин не встановлено, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені в позові. Крім того, апелянт наголошує про процедурні порушення проведення службового розслідування, а саме йому не було надано можливість скористатись правом на надання пояснень та додаткових доказів правомірності своїх дій, скористатись правовою допомогою. Також зазначає, що суд залишив без оцінки наказ Національної поліції України №190 від 10.03.2022. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.03.2022 № 380 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області» за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, у частині відсутності на службі та невиконання службових обов`язків під час воєнного стану на території України, зокрема, на території дислокації підрозділу, старшого спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції. Даний наказ був реалізований шляхом прийняття наказу начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.03.2022 № 107 о/с «По особовому складу», яким старшого спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.03.2022. Підставою для прийняття зазначених наказів слугував висновок службового розслідування від 09.03.2022 за відомостями, викладеними у рапорті начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка від 06.03.2022 № 21 рап. за фактом відсутності на службі та небажання продовжувати службу в Національній поліції України окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, в тому числі позивача. Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що станом на 05.03.2022 позивач не прибув за місцем розташування своїх підрозділів, не вийшов на зв`язок зі своїми керівниками і колегами, тобто відмовився продовжити службу в Національній поліції України з метою належного функціонування підрозділів та надання відсічі агресору. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані накази є правомірними, отже не підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанціїз огляду на наступне. Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ч.3 ст. 11 цього Закону, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч.1 ст. 59 Закону № 580-VIII). Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII). В силу п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно ч.1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону, зобов`язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), з вимогами яких, згідно з п. 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції. У відповідності до п. 1 розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. При цьому, ч.ч.1, 3, 4 та 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно ч.ч.1, 2, 4, 7, 10, 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок проведення службових розслідувань). Так, відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань). З аналізу наведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування. Як установлено судом, 07.03.2022 на підставі рапорту начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка від 06.03.2022 № 21 рап. за фактом відсутності на службі та небажання продовжувати службу в Національній поліції України окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України, начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області видано наказ № 495 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії. За результатами проведеного службового розслідування Дисциплінарною комісією було встановлено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України значна кількість поліцейських структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема і позивач, станом на 05.03.2022 не прибули за місцем розташування своїх підрозділів, не вийшли на зв`язок зі своїми керівниками і колегами та відмовились продовжити службу в Національній поліції України з метою належного функціонування підрозділів та надання відсічі агресору. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. У зв`язку з чим з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим з 24.02.2022. Станом на 05.03.2022 позивач був відсутній на службі за місцем дислокації підрозділу, в якому проходить службу, та не виконував свої функціональні обов`язки, що підтверджується відповідним рапортом начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка. Матеріалами справи підтверджується факт відсутності позивача на службі в робочий час в період воєнного стану в Державі, а відтак висновок відповідача про неприбуття на службу без поважних причин позивача 05.03.2022 є обґрунтованим. Як зауважив суд першої інстанції положення ст.ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських. Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18. При цьому, під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції. З точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе Держава. Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а і з врахуванням реального військового стану в Державі. Посилання апелянта на п. 1 наказу НПУ від 10.03.2022 № 190 є безпідставними з огляду на наступне. Так, відповідно до наказу НПУ від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнногостану» визначено, що: 1.Поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби (тобто поліцейським, які на момент видання наказу НПУ № 190, а саме на 10.03,2022), крім тих, що виконують службові завдання, протягом доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме: поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення); поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби; поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька).

2. На період дії воєнного стану підпорядкувати визначених поліцейських керівникам територіальних органів та структурних підрозділів поліції, на території обслуговування яких перебувають указані поліцейські.

3. Поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених п. 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 виїхав з міста Чернігів 12.03.2022 вже після його звільнення 09.03.2022 зі служби в поліції та після видачі наказу НПУ від 10.03.2022 № 190, що спростовує доводи апелянта про поширення на нього п. 1 вказаного наказу, оскільки він стосується виключно тих поліцейських, які станом на 10.03.2022 перебували не за місцем несення служби, а в інших регіонах України. Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення службового розслідування в частині неповідомлення його про час, дату та місце розгляду дисциплінарною комісією справи, колегія суддів зазначає наступне. Як наголошувалось вище, розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження і в цьому разі рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Пунктом 14 V Порядку проведення службових розслідувань встановлено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. З аналізу вищенаведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування. Службове розслідування, яке було призначено наказом ГУНП в Чернігівській області № 495 від 07.03.2022 у відповідності до п.п. 7, 8 Розділу V Порядку проводилось у письмовому провадженні, що не створювало обов`язку повідомляти позивача про дату, час та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. Окремо слід зазначити, що дуже дивно виглядає ця вимога від поліцейського, який в період з 26.02.2022 на службу не виходив, до підрозділу не з`являвся, тобто своїми діями зробив всі можливі заходи, щоб його керівництво не залучило до виконання обов`язків поліцейського щодо протидії ворогу в умовах воєнного стану. Також необхідно зауважити, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певнихвипадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Тобто чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк