Постанова 4856 № 240/11165/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11165/20 Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 23 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. секретар судового засідання: Аніщенко А.О., за участю: представника позивача: Стахова Андрія Олексійовича представника відповідача: Стасюк Ірини Ярославівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування висновку і наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування висновку і наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. 22 січня 2021 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити. Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував просив суд відмовити в її задоволенні. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області лише щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, на підставі наказу УМВС України в Житомирській області від 09.04.2010 №135о/с ОСОБА_1 з 09 квітня 2010 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (а.с.42-43). 06 листопада 2018 року капітан поліції ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Національної поліції України в Житомирській області від 05.11.2018 №213 о/с був переведений на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с.15). Наказом Головного управління Національної поліції України в Житомирській області від 06.03.2020 №63 о/с на позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» було покладене тимчасове виконання обов`язків заступника начальника Попільнянського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с.16). 09.04.2020 заступником начальника управління - начальником ВІОС УКЗ ГУНП в Житомирській області підполковником поліції Нікурадзе Д.А. був поданий начальнику ГУНП в Житомирській області рапорт про те, що 09 квітня 2020 року в ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2019 за №42019060000000054 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), слідчим управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, в порядку статті 208 КПК України було затримано т.в.о. заступника начальника Попільнянського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Довбню П.М. (а.с.74). Крім того, начальником Житомирського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України 09.04.2020 було направлено начальнику ГУНП в Житомирській області подання №597 про проведення службового розслідування за фактом затримання «на гарячому», безпосередньо під час вимагання та одержання неправомірної вимоги т.в.о. заступника начальника Попільнянського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Довбню П.М. в ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2019 за №42019060000000054 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с.75). З метою повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, начальником Головного управління Національної поліції в Житомирській області відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIІI та наказу МВС України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", було прийнято наказ від 09.04.2020 №402 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії", яким призначено службове розслідування за фактом затримання т.в.о. заступника начальника Попільнянського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_1 в ході досудового розслідування кримінального провадження, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2019 за №42019060000000054. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 27 квітня 2020 року, затверджений начальником ГУНП в Житомирській області 29 квітня 2019 року, яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині недотримання Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині бути вірним Присязі поліцейського, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушення ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції" в частині заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей поліцейського, порушення вимог п. 4 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, що виразилось у не забезпеченні належного збереження тимчасово вилученого посвідчення водія ОСОБА_2 , вирішено застосувати до начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.120-135). Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.04.2020 №499 "Про застосування дисциплінарних стягнень" до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.29-31). Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 04.05.2020 №117 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) (а.с.33). Вважаючи вказаний наказ протиправним позивач звернувся до суду для його скасування. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що не заперечує наявність обставин, викладених у висновку. Крім цього, слід зазначити, що суд першої інстанції зробив висновок, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення не містить посилань на те, що позивач підлягає звільненню у зв`язку з підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України чи за фактом отримання ним неправомірної вигоди. Проте, відповідачем не доведено суду правомірності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення, чим порушено принцип обґрунтованості. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до змісту статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до ч. 1.2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову га дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів. З урахуванням приписів статті 61 Конституції України, колегія суддів звертає увагу на те, що за вчинення одного й того ж самого правопорушення (діяння) особа може бути притягнута до двох різних видів юридичної відповідальності, зокрема кримінального та дисциплінарного. Водночас, з огляду на зміст статті 62 Основного Закону України, особа вважається невинуватою у вчиненні саме злочину і не може бути піддана саме кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Проте відсутність обвинувального вироку суду чи постанови про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав жодним чином не може бути перешкодою для вирішення питання притягнення особи до іншого виду юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної. Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається зі змісту висновку службового розслідування та оспорюваних наказів, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення службової дисципліни, яке виразилось у недотриманні ряду нормативно-правових приписів та за вчинення дій, які підривають авторитет поліції і набули значного суспільного резонансу, а не за встановлення факту отримання хабаря. Оскільки підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, то у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, дотриманню відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VI11 Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - це дотримання поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, актів президента України і КМУ, наказів Національної поліції України, нормативно - правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників. За змістом частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закон) України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу га запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувані їхні обов`язки, а також, які підривають авторитет Національної поліції України. Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить, за їх межі, порушенні обмежень і а заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту НПУ). Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Як слідує з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції". Пунктом 4 Розділу V Порядку встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пунктів 1,2,5 Розділу VI Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку. Згідно з ч. 7, 8 ст. 19 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Отже, обставини вчинення працівником поліції дисциплінарного проступку, який є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Тобто, передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування, підтверджене належними доказами, на підставі чого видається відповідний наказ, враховуючи відповідний висновок. Наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.04.2020 заступником начальника управління - начальником ВІОС УКЗ ГУНП в Житомирській області подано начальнику ГУНП в Житомирській області рапорт, зареєстрований за №261 від 09.04.2020, про те, що до УКЗ ГУНП надійшла інформація про затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому т.в.о. заступника начальника Попільнянського ВИ Коросгшпівськоїо ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Довбні П.М. в ході досудовою розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019060000000054 від 04.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України "Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою". Так, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що з метою проведення своєчасного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, на підставі зазначеного рапорту, у відповідності до вимог статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції, а також наказу МВС України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту України", наказом ГУНП в Житомирській області від 09.04.2020 за № 402 призначено за вказаним фактом службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 27.04.2020 року затверджений начальником ГУНП 29.04.2020, відповідно до якого встановлено, що у рамках кримінального провадження №42019000000000054 від 04.12.20019 за ч. 3 ст.. 368 КУпАП, яке розслідувалось слідчим Управлінням ТУ ДБР розташованого у м. Хмельницькому, встановлено, що на початку лютого 2020 року, капітану поліції ОСОБА_1 стало відомо про факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З метою одержання неправомірної вигоди для себе, під чає телефонної розмови, капітан поліції ОСОБА_1 висловив ОСОБА_2 про надання неправомірної вигоди у сумі 10000 грн. за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Так, згідно обставин вчинення злочину, викладених в повідомленні капітану поліції ОСОБА_1 про підоздру 30.03.2020 останній, під чає зустрічі з ОСОБА_2 в смт.Попільня Житомирської області отримав частину неправомірної вигоди в розмірі 4000 грн. та пред`явив ОСОБА_2 посвідчення водія, повідомивши, що очікує від нього другу частину неправомірної вигоди, після одержання якої поверне належне йому посвідчення водія. 08 квітня 2020 року під час розмови, капітан поліції ОСОБА_1 висловив ОСОБА_2 вимогу про надання другої частини неправомірної вигоди в сумі 6000 гри. за не притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП. 09.04.2020 року близько 15.00 год. у смт. Попільня Житомирської області спецпідрозділом УСБУ в Житомирській області спільно з слідчим управління ТУДБР, розташованого у м. Хмельницькому, за процесуального керівництва прокуратури Житомирської області, в межах кримінального провадження №42019000000000054 від 04.12.20019, капітана поліції ОСОБА_1 затримано під час одержання чергової частини неправомірної вигоди у сумі 6000 грн., у порядку ст.208 КПК України. 10.04.2020 слідчим Територіального управління ДБР розташованого у м. Хмельницькому, капітану поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 10.04.2020 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, капітану поліції ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною покидати місце проживання з 22.00 по 06.00 наступного дня до 05.06.2020 включно. З метою проведення своєчасного повного, всебічного та об`єктивного службового розслідування, капітану поліції ОСОБА_1 запропоновано надати письмове пояснення. Однак, останній від наданої пропозиції відмовився, скориставшись наданим йому правом, визначеним статтею 63 Конституції України, про що власноручно зазначив у відповідному бланку пояснення. Службовим розслідуванням установлено, що 28.01.2020 працівниками Андрушівського ВП Бердичівського ВП ГУНП стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №378289 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У свою чергу посвідчення водія ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, видане 10.03.2006 ДАІ м. Житомир, вилучено для зберігання до Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП.. Відповідно до п. 4 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, матеріали про адміністративні правопорушення, оформлені поліцейськими, у тому числі тимчасово вилучене посвідчення водія (у разі його вилучення), протягом однієї доби надсилаються до підрозділів адміністративної практики підрозділів адміністративної практики для подальшої їх реєстрації, опрацювання, внесення інформації до автоматизованого обліку, зберігання або надсилання до органів (посадових осіб), яким надано право накладати адміністративне стягнення. Відповідно до журналу реєстрації вихідних документів Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_2 30.01.2020 року за вихідним номером №30/204/01-2020 направлені до Андрушівського районного суду Житомирської області. Відповідно до п. 8 вищевказаної Інструкції тимчасово вилучені документи повертаються за наявності підстав для повернення (постанова суд, довідка посадової особи органу кримінально-виконавчої інспекції, відповідний акт відміткою посадової особи про усунення виявлених порушень та наявність документів, які підтверджують сплату штрафу) уповноваженим особам відповідних підрозділів поліції відповідно до чинного законодавства. Водночас, відповідно до ст. 265-1 (Тимчасове вилучення посвідчення водія) КУпАП, після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вил ученого документа. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання не залежно від стадії вирішення справи про адміністративні правопорушення. Як вбачається зі змісту службового розслідування, в ході проведення службового розслідування була опитана поліцейський сектору реагування Патрульної поліції № 1 Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_5 , яка пояснила, що з 10.02.2020 за нею закріплені обов`язки ведення адміністративної практики Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП, до цього часу стажувалася за даним напрямком упродовж місяця. За зберігання усієї бланкової продукції та посвідчень, водіїв відповідав капітан поліції ОСОБА_1 30.01.2020 капітан поліції ОСОБА_1 передав їй протокол про вчинення, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ДПР18 № 378289 стосовно ОСОБА_2 та два пояснення, для формування справи до суду. Вказані адміністративні матеріали, цього ж дня, направлені до Андрушівського районного суду, про що вказано у даному протоколі. Так, як наказом ГУНП від 06.03.2020 № 63 о/с капітана поліції ОСОБА_1 відрядженою до Попільнянського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП для тимчасового виконання обов`язків заступника начальника вказаного підрозділу, складено акт передачі-приймання усієї бланкової продукції та посвідчень водіїв, які перебувають на зберігання у Андрушівському відділенні поліції Бердичівського ВП ГУНП. Відповідно до вказаного акту посвідчення водія ОСОБА_2 у списку відсутнє, у сейфі для вберігання не перебувало. Тобто, вищевказані обставини свідчать про порушення, капітаном поліції ОСОБА_1 вимог п. 4 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному . режимі затвердженої наказом МВС України від 7.11.2015 № 1395, в частині не передачі для збереження до Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП тимчасово вилученого посвідчення водія ОСОБА_2 , що у подальшому унеможливлює його повернення підрозділом, у відповідності до ст. 265-1 КУпАП, власнику у випадках наявності таких підстав. Тобто, порушення Інструкції № 1395 взаємопов`язане з вчинком позивача проти інтересів служби в поліції, що доведено службовим розслідуванням. Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що допущені Порушення Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту НП України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність працівників поліції, стали можливими, насамперед: через особисту недисциплінованість та низький професіоналізм капітана поліції ОСОБА_1 порушення ним основних обов`язків поліцейського, в частині неухильного дотримання Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів, Присяги поліцейського, поваги та охорони прав і свобод громадянина. Так, апелянт, в обґрунтування правомірності дій відповідача зазначив, що у мережі Інтернет виявлено критичні публікації: на адресу Національної поліції стосовно затримання поліцейського за підозрою в отримання неправомірної вигоди за вирішення питань щодо не притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про суспільний резонанс даної подій який негативно впливає на імідж працівників поліції та Національну поліцію в цілому. Згідно ст.ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє службове становище та пов`язанню цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а в разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигода незважаючи на приватні інтереси, зобов`язаний невідкладно вжити заходів щодо запобігання одержання такої неправомірної вигоди. Згідно зі статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно вимог пункту 1 та пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної Поліції України, поліцейський зобов`язаний бути вірним Присязі поліцейського, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Рівень Довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, що визначено у частині 3 статті Закону України «Про Національну поліцію». Водночас, капітан поліції ОСОБА_1 не передбачив негативні наслідки для авторитету Національної поліції України та не утримався від протиправних дій, що виразилося у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. Поряд з тим, судова колегія звертає увагу, що капітаном поліції ОСОБА_1 складено Присягу на вірність українському народові, зобов`язався дотримуватись вимоги до поліцейських, які є суб`єктами Декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» та ознайомлений з настанням можливої відповідальності за порушення антикорупційного законодавства. Згідно пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, міжнародними договорами України, а також цими правилами. З огляду на викладене вище, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми і правила поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до пониження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Вказаних вимог капітаном поліції ОСОБА_1 не дотримано, що на переконання відповідача і стало підставною для його затримання після отримання ним неправомірної вигоди. Така поведінка капітана поліції ОСОБА_1 , як поліцейського, суперечить загальним принципам встановленим для працівників поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, у тому числі щодо морально-етичних принципів. В судовому засіданні апелянт наголошував, що вказані вище обставини та грубі порушеннях службової дисципліни позивача, доведені та документально підтвердженні службовим розслідуванням. Отже, за результатами проведеного службового розслідування відповідно до пункту 1 наказу ГУНП в Житомирській області від 29.04.2020 № 499 "Про застосування дисциплінарних стягнень" за грубе порушення службової дисципліни, невиконання вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині недотримання Присяги поліцейського, пунктів 1,2, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині бути вірним Присязі поліцейського, запобігання вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушення ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» в частині заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.20 №179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей порушення вимог п. 4 розділу XV Інструкції з оформлення Поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої ; наказом МВС України від 07,11,2015 № 1395, що виразилось у не забезпеченні належного збереження тимчасово вилученого посвідчення водія ОСОБА_2 , застосовано до начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Андрушівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з зі служби в поліції. Частиною 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу По особовому складу. На виконання вказаної норми наказом ГУНП в Житомирській області від 04.05.2020 № 117г о/с "По особовому складу" капітана поліції ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції Андрушівського ВП Бердичівського ВП ГУНП звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ) з 04.05.2020. Пунктом 6 частини першої Статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стали обставини порушення позивачем саме службової дисципліни, встановлені та повністю підтвердженні матеріалами та висновком проведеного службового розслідування. Викладені доводи спростовують необґрунтований висновок суду стосовно того, що. відповідачем не доведено висновків службового розслідування про грубе порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, невиконання ним вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині недотримання Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, бути вірним присязі поліцейського, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушення ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції" в частині заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей поліцейського. Крім того, наведені обставини апелянтом також спростовують висновки суду першої інстанції, що порушення ОСОБА_1 вимог п. 4 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 в частині не передачі для збереження Андрушівського відділення поліції Бердичівського ВП ГУНП тимчасово вилученого посвідчення водія ОСОБА_2 , не можуть мати наслідком застосування до нього крайньої міри дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки застосоване стягнення є непропорційним до вчинених ним порушень, зокрема, й внаслідок відсутності у позивача не знятих дисциплінарних стягнень. Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що зібрані в ході службового розслідування докази підтверджують порушення позивачем інкримінованих йому положень нормативно-правових актів. З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі Служби в поліції є дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни (пункт 6 частини першої статті 77 Закону 580 580-VІІІ). Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ). Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана з порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським, службової дисципліни. На відміну від звільнення у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, звільнення працівника поліції, у зв`язку з накладенням стягнення в дисциплінарному, порядку не пов`язано із кримінально - правовою кваліфікацією тих самих дій, які, водночас стали підставою для службового розслідування, і для кримінального провадження. Вирішення питання про Правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці самі дії особи отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Захід дисциплінарного впливу, який застосований до позивача є співмірним з тяжкістю вчиненого ним дисциплінарного проступку та враховує вищеописану поведінку ОСОБА_1 . Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18. Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача, що посадовою інструкцією не передбачено обов`язок позивача направляти матеріали у справах про адміністративні правопорушення до суду після доопрацювання, з огляду на те, що згідно посадової інструкції , затвердженої 18.02.2019 року начальником Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділення поліції ГУНП, контроль за станом адміністративно - правозастосовної діяльності у підрозділі, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на начальника СРПП №1 Андрушівського ВП Бердичівського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 . Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем протиправно було винесено наказ про його звільнення в період перебування його на лікарняному, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими, оскільки, як встановлено з матеріалів справи та зазначено представником відповідача в судовому засіданні, вказані обставини Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області станом на час винесення спірного наказу відомі не були, у зв`язку з чим, відповідачем 14.09.2020 року було винесено наказ № 259 о/с яким до наказу від 04 травня 2020 року № 117 о/с в частині звільнення зі служби в поліції капітана ОСОБА_1 внесено зміни, а саме зазначено, що вважати звільненим ОСОБА_1 , з 17 травня 2020 року. З приводу висновків суду першої інстанції, що відповідачем до позивача застосовано крайню міру дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки застосоване стягнення є непропорційним до вчинених ним порушень, колегія суддів зазначає, що обрання заходу дисциплінарного стягнення до особи в даному випадку належить до дискреційних повноважень Головного управління Національної поліції у Житомирській області. Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для визначення позивачу іншого виду дисциплінарного стягнення. Здійснивши аналіз вищенаведених обставин, правових норм чинного законодавства, матеріали службового розслідування щодо позивача, колегія суддів вважає, що дисциплінарна комісія ГУНП в Житомирській області правомірно дійшла висновку, що складеним за його результатами висновком встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, функціональних обов`язків по посаді, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, вчинення дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру до нього як до носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх обов`язків. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.04.2020 року № 49, та №117 о/с від 04.05.2020 року винесені з дотриманням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування. Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, апелянтом доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних відповідачем наказів, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування висновку і наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування висновку і наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2021 року, оскільки суддя Біла Л.М. у період з 05 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року перебувала на лікарняному та з 27.04.2021 року по 30.04.2021 року перебувала у відпустці. Згідно наказу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року №137-в/к суддя Курко О.П. з 05.05.2021 року по 14.05.2021 року перебував у відпустці. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.