Постанова 4854 № 420/18473/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/18473/21 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 21.11.2022р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И Л А : В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 25 серпня 2021 року №1896 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області» в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 10 вересня 2021 року №1430 о/с в частині звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 ; - зобов`язати відповідача поновити на службі в поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 ; - стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 вересня 2021 року по день поновлення на посаді; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що притягнення його спірними наказами ГУНП в Одеській області до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та, як наслідок, подальше звільнення, є незаконними, оскільки наявність кримінального провадження №62021150020000147, в якому ОСОБА_1 має статус обвинуваченого, за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, не може бути самостійною і достатньою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення тих самих дій, що інкримінуються як вчинення злочину. Позивач стверджував, що наразі відсутній обвинувальний вирок суду, яким би було встановлено вчинення ним злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Висновок службового розслідування базується на матеріалах кримінального провадження, незважаючи на те, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є різними видами юридичної відповідальності. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2022р. в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 21.11.2022р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що службове розслідування, за наслідками якого ГУНП в Одеській області прийняло спірні накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та про звільнення його зі служби в поліції, проведено не об`єктивно, оскільки в його основу покладено факт порушення відносно позивача кримінального провадження №62021150020000147 від 16.06.2021р. за ч.3 ст.368 КК України. На даний час по вказаному кримінальному провадженні триває судовий розгляд, вину позивача не доведено, а тому ГУНП в Одеській області порушено презумпцію невинуватості, закріплену ст.62 Конституції України. Також, апелянт посилається на те, що встановлені службовим розслідуванням окремі порушення ОСОБА_1 службової дисципліни (порушення встановлених термінів виконання доручень слідчих, відсутність погодження зі слідчими продовження терміну виконання доручень, порушення вимог з діловодства під час підготовки відповідей заявникам тощо) мають технічний характер і не підпадають під поняття «дисциплінарний проступок». Посилається апелянт і на те, що незважаючи на недоведеність його вини у скоєнні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України, до нього відповідачем застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів поліції. Судом не враховано, що під час тривалого проведення службового розслідування ГУНП в Одеській області не відібрало пояснень у ОСОБА_2 , який є заявником про кримінальне правопорушення за ч.3 ст.368 КК України та свідком. До того ж, під час службового розслідування відповідачем не враховано особу позивача, ступінь його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби тощо. ГУНП в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає про необґрунтованість посилань апелянта на відсутність вироку по кримінальному провадженні №62021150020000147, в якому ОСОБА_1 має статус обвинуваченого. Позивача звільнено не за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення), а у відповідності до п.6 ч.1 ст.77 Закону у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Чинне законодавство розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у разі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів. Результати службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах та не засновані на матеріалах кримінального провадження. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області. 04.07.2021р. о 20.00 год. до Головного управління з Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області надійшла інформація про те, що 04.07.2021р. посадовими особами Територіального управління ДБР, розташованого в м.Миколаєві, прокуратури Одеської області та УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62021150020000147 від 16.06.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США затримано старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 та старшого слідчого слідчого відділу цього районного відділу поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 05.07.2021р. ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 02.09.2021р. включно. Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області від 07.07.2021р. №1487 за даним фактом було призначено службове розслідування, термін якого продовжено наказом від 05.08.2021р. №1742. Старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків наказом т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області від 07.07.2021р. №1018о/с. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування, затверджений начальником ГУНП в Одеській області 25.08.2021р. У висновку проведеного службового розслідування вказано, що 07.07.2021р. на розгляд керівництва ГУНП в Одеський області надійшла доповідна записка УКЗ ГУНП в Одеській області №9/5734 про те, що 04.07.2021р. посадовими особами ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, та УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження від 16.06.2021р. №62021150020000147, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, затримано старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 та 05.07.2021р. йому було вручено повідомлення про підозру. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва до ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 02.09.2021р. включно. Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ГУНП в Одеській області було досліджено данні, отримані з відкритих джерел Єдиного державного реєстру судових рішень, дані Інформаційного порталу Національної поліції, письмові свідчення кола визначених осіб, у тому числі поліцейських, які володіли інформацією щодо обставин справи, службові документи, створені за даною подією посадовими особами ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, відеозаписів з камери спостереження за 04.07.2021р. встановленої у фойє районного відділу поліції, а також досліджено службову діяльність позивача та обставини його затримання 04.07.2021р. Дисциплінарною комісією встановлено, що 11.04.2008 року до Ізмаїльського МВ надійшло повідомлення від ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про те, що її сусідка ОСОБА_5 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) тривалий час не з`являться за місцем мешкання. Дане повідомлення було зареєстровано в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини (ЖРЗПЗ) за №2662 від 11.04.2008р. За фактом встановлення місцезнаходження зниклої безвісти ОСОБА_5 . Ізмаїльським міським відділом заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» №039534 від 21.11.2008р. 05.02.2013р. до Ізмаїльського МВ надійшли матеріали сектору карного розшуку за повідомленням ОСОБА_4 про те, що місцезнаходження ОСОБА_5 не встановлено, на підставі чого 06.12.2013р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відповідні відомості за №12013170150004322 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню проводилося слідчими Ізмаїльського МВ та у подальшому, а саме 20.06.2019р., здійснення досудового розслідування доручено групі слідчих Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та старшим даної групи визначено слідчого слідчого відділу даного підрозділу поліції старшого лейтенанта поліції Чифліклій Ф.П. В ході вивчення службової діяльності капітана поліції ОСОБА_1 було встановлено, що 07.05.2021р. до ВКП Ізмаїльського РВП ГУНП надійшло доручення старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП старшого лейтенанта поліції Чифліклія Ф.П. (реєстр. №ВП-4/119 від 06.05.2021р.) про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України по кримінальному провадженню, зареєстрованому y ЄРДР №12013170150004322, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом зникнення ОСОБА_5 . За результатами вивчення резолюцій, накладених на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України (реєстр. №ВП-4/119 від 06.05.2021р.), було встановлено, що воно на розгляд начальнику Ізмаїльського РВП ГУНП або особі, яка виконувала його обов`язки, не надавалось. Натомість, заступник начальника СВ Ізмаїльського РВП ГУНП капітан поліції Мінчев I.C. наклав 05.05.2021р. резолюцію щодо визначення заступника начальника ВКП Ізмаїльського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_6 відповідальною особою за виконання доручення. 07.05.2021 року капітан поліції ОСОБА_6 отримав зазначене доручення та наклав свою резолюцію, визначивши виконавцем старшого оперуповноваженого ВКІ Ізмаїльського РВП ГУНП капітана поліції Комерзана С.В В рамках виконання доручення (реєстр. №ВП-4/119 від 06.05.2021р.) капітаном поліції ОСОБА_1 було отримано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна витяг за №256316520 від 13.05.2021р. щодо об`єкта нерухомого майна безвісти зниклої ОСОБА_5 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Із зазначеного витягу встановлено, що зазначене нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_2 . Також, на виконання вказаного доручення, ОСОБА_1 було допитано 12.04.2021р. у якості свідка ОСОБА_2 за фактом придбання вказаного нерухомого майна та складено протокол допиту. Усю зазначену документацію разом із рапортом про виконання доручення слідчого капітаном поліції ОСОБА_1 направлено 14.05.2021р. за №BH-2/119 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 . У висновку службового розслідування вказано, що 04.07.2021р. близько 18.15 год. до Ізмаїльського РВП прибула особа ( ОСОБА_2 ), у власності якої перебуває квартира безвісно зниклої ОСОБА_5 . Вказану особу зустрів біля входу капітан поліції ОСОБА_1 та провів до службового кабінету відділу кримінальної поліції, розташованого на 4 поверсі адміністративної будівлі Ізмаїльського РВП. В журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених за 04.07.2021р. записів про прибуття до підрозділу поліції ОСОБА_2 не виявлено. ОСОБА_2 передав у службовому кабінеті капітану поліції ОСОБА_1 неправомірну вигоду (грошові кошти) у сумі 2000 доларів США та останнього працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, було викрито у вчиненні злочину та затримано в порядку ст.208 КПК України. Під час проведення службового розслідування Комісією проаналізовано та надано оцінку поясненням заступника начальника відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , який вказав, що в ході виконання доручення слідчого (реєстр. №ВП-4/119 від 06.05.2021р.) ОСОБА_1 усно доповів йому про отримання інформації з реєстру нерухомості та речових прав про продаж квартири безвісно зниклої ОСОБА_5 . При цьому, капітан поліції ОСОБА_1 не вжив заходів по невідкладному інформуванню начальника щодо виявлення обставин, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення. У висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_1 від надання пояснень з приводу порушення службової дисципліни відмовився, посилаючись на положення статті 63 Конституції України. Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач своїм вчинком, пов`язаним із вступом в неділові стосунки, дискредитував звання поліцейського, а також вчинив діяння, що містить ознаки корупції, та за своєю суттю підриває довіру населення, авторитет Національної поліції України в очах громадськості та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Вказана надзвичайна подія за участю капітана поліції ОСОБА_1 набула суспільного резонансу внаслідок висвітлення у засобах масової інформації, зокрема, в Інтернет-виданнях «Бесарабия INFORM», «ISKRA» та інших. Крім того, в межах службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що: - капітану поліції ОСОБА_1 було доручено виконання 38 доручень слідчих, наданих у порядку статті 40 КПК України, 12 з яких виконані з порушенням встановленого слідчими терміну. Будь-яка інформація щодо погодження зі слідчими продовження терміну виконання доручень відсутня; - під час розгляду матеріалів ЄО №5020 від 02.04.2021р., №5826 від 16.04.2021р., капітаном поліції ОСОБА_1 були проведені слідчі дії (допити потерпілих), хоча відповідні відомості до ЄРДР внесені не були; - перевіркою матеріалів ЄO №№5804 від 15.04.2021, 5826 від 16.04.2021, 5836 від 16.04.2021, 7334 від 13.05.2021, 7643 від 19.05.2021, 7810 від 21.05.2021, 5803 від 16.04.2021, 8016 від 25.05.2021, 8337 від 01.06.2021 встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог п.1 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100, під час отримання усних заяв (повідомлень) про кримінальні правопорушення та інші події систематично до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (передбачений додатком 2 до вищевказаного Порядку) відповідні відомості не вносив; - за результатами проведеної перевірки відповідей заявникам за матеріалами ЄО, розгляд який здійснювався на підставі Закону України «Про звернення громадян», виявлено систематичне порушення капітаном поліції ОСОБА_1 вимог п.14 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017р. №930, в частині не роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення; - на бланку Ізмаїльського РВП ГУНП, який використовувався при підготовці відповідей заявникам, в порушення вимог п.6 Порядку використання бланків ГУНП в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 04.11.2016р. №2718, систематично не зазначалася електронна адреса територіального підрозділу; - в Ізмаїльському РВП ГУНП на обліку перебувало 32 безвісно зниклі особи, у тому числі ОСОБА_5 . За результатами вивчення ОРС, заведених по їх розшуку, встановлено, що лише 3 з них були заведені у 2021 році і перебувають у провадженні працівників ВКП. Капітан поліції ОСОБА_1 здійснював заходи з розшуку безвісно зниклих осіб у період з 2013 по 2015 роки. Водночас, жодної ОРС останній у своєму провадженні на момент проведення службового розслідування не мав. За таких обставин Комісією було встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 9, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VII, Присяги працівника поліції, ч.1 ст.41 та ч.1 ст.223 КПК України, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, яка затверджена наказом МВС України від 07.07.2017р. №575, посадової інструкції, пунктів 1 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100, п. 14 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017р. №930, пунктів 36, 39, 49, 76 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018р. №55, п.6 Порядку використання бланків ГУНП в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 04.11.2016р. №2718. Комісія рекомендувала старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Одеській області від 25.08.2021р. №1896 старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Із зазначеним наказом позивача ознайомлено 02.09.2021р. Наказом ГУНП в Одеській області від 10.09.2021р. №1430 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Не погоджуючись з правомірністю наказів від 25.08.2021р. №1896 та від 10.09.2021р. №1430 о/с ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що ні зміст досліджених судом матеріалів службового розслідування, а ні зміст наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містять висновків про встановлення наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а дисциплінарною комісією надана оцінка лише діям позивача у межах дотримання ним службової дисципліни та Правил етичної поведінки поліцейського. За висновками суду, застосування до позивача за порушення службової дисципліни дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо порушень ОСОБА_1 службової дисципліни знайшла своє підтвердження. Наявні в матеріалах службового розслідування докази підтверджують, що позивач вчинив дії, які підривають авторитет та імідж Національної поліції України, а також довіру населення до поліції у цілому, в результаті чого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України. При вирішенні спору суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, неодноразово викладену у постановах, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах Національної поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет працівників поліції в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України від 02.07.2015р. №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016р. №179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський, серед іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції передбачено ч.1 ст.7 Закону №580-VIII. Зокрема, пункт 6 частини першої цієї статті визначає як підставу звільнення - реалізацію дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Так, Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції, у преамбулі якого вказано, що цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Cлужбова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Водночас, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту). За змістом ч.ч.1-2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. В свою чергу, підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських закріплено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Колегія суддів зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на наступному: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід враховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Як вбачається з висновку службового розслідування, у діях позивача встановлені порушення вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 9, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VII, Присяги працівника поліції, ч.1 ст.41 та ч.1 ст.223 КПК України, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, яка затверджена наказом МВС України від 07.07.2017р. №575, посадової інструкції, пунктів 1 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100, п. 14 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017р. №930, пунктів 36, 39, 49, 76 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018р. №55, п.6 Порядку використання бланків ГУНП в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 04.11.2016р. №2718, що виразилось у недотриманні положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, присяги вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати службові обов`язки, безпідставному використанні службових повноважень для задоволення своїх корисливих інтересів, проведення слідчої дії (допиту потерпілого) за відсутності внесених відомостей до ЄРДР та письмового доручення слідчого на її проведення, у несвоєчасному виконанні доручень слідчого, в систематичному використанні під час отримання усних заяв (повідомлень) про кримінальні правопорушення та інші події бланків протоколів невстановленого зразка, у неналежному оформленні відповідей заявникам, нероз`яснені їм порядку оскарження прийнятого рішення, недотримання вимог з діловодства під час підготовки документів, незнанні нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, неналежній підтримці рівня своєї підготовки (кваліфікації), необхідного для виконання службових повноважень, невжитті заходів, спрямованих на невідкладне інформування начальника Ізмаїльського РВП ГУНП про виявлення обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не реєстрації цих відомостей у ІТС ПНП та не передачі їх до органу досудового розслідування для внесення до ЄРДР, в не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформуванні його про виявлені порушення, допущені іншими працівниками поліції. У висновку зазначено, що дискредитація за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів державної влади та їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року по справі №320/3085/20 зазначив, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника Поліції або підривають авторитет Поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо порушень позивачем службової дисципліни знайшла своє підтвердження. Наявні в матеріалах службового розслідування докази підтверджують, що позивач вчинив дії, які підривають авторитет та імідж Національної поліції України, а також довіру населення до поліції у цілому, в результаті чого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.368 КК України. ОСОБА_1 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що набуло значного суспільного розголосу та негативно вплинуло на формування суспільної думки відносно органів поліції. При цьому, в ході службового розслідування ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, посилаючись на ст.69 Конституції України. При зверненні до суду першої інстанції та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечує висновків службового розслідування у відповідній частині та не надає доказів в їх спростування. Свою позицію щодо незаконності звільнення його із займаної посади позивач обґрунтовує відсутністю вироку у кримінальному провадженні №62021150020000147, яким би було встановлено його вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.368 КК України. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки відсутність обвинувального вироку відносно позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях. При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VІІІ, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарного проступку. Законодавець чітко розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування. Висновки колегії суддів відповідають послідовній правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №2140/1342/18, від 13 серпня 2020 року у справі №817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18, від 15 квітня 2021 року у справі №240/2677/20, від 10 червня 2021 року у справі №420/241/20, від 08 грудня 2022 року по справі №460/2583/19 Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що підставами для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугували лише матеріали кримінального провадження, оскільки наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службового розслідування. Докази, покладені в основу оскаржуваних наказів, отримані відповідачем законно й могли бути враховані під час їх прийняття. В свою чергу установлені комісією за результатами дисциплінарного провадження факти та обставини, пов`язані з поведінкою позивача під час подій, що стали предметом досудового розслідування, мають значення тільки для прийняття рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Дисциплінарною комісією не вирішувалось питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, а лише перевірено відповідність поведінки позивача вимогам Закону №580-VIII, відомчим нормативно-правовим актам та Правилам етичної поведінки поліцейських. Рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду. Колегія суддів вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Окрім факту затримання позивача під час отримання від цивільної особи грошових коштів в сумі 2000 доларів США в рамках розслідування кримінального провадження №62021150020000147 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України щодо отримання позивачем неправомірної вигоди під час виконання службових обов`язків, результати службового розслідування ґрунтуються на висновку дисциплінарної комісії про неналежне виконання позивачем вимог посадової інструкції та нормативно-правових актів, якими останній керується в межах своїх посадових обов`язків, оскільки під час перевірки виявлено ряд порушень. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що встановлені службовим розслідуванням окремі порушення ним службової дисципліни (порушення встановлених термінів виконання доручень слідчих, відсутність погодження зі слідчими продовження терміну виконання доручень, порушення вимог з діловодства під час підготовки відповідей заявникам тощо) мають технічний характер і не підпадають під поняття «дисциплінарний проступок». Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта, оскільки зазначення у висновку службового розслідування про окремі недоліки роботи позивача має місце в якості характеристики ставлення ОСОБА_1 до служби, що у відповідності до ст.19 Дисциплінарного статуту, серед іншого, має враховуватися дисциплінарною комісією під час визначення поліцейському виду дисциплінарного стягнення. Та обставина, що керівником позивача ніколи не ставилося питання недотримання строків виконання доручень слідчих з боку ОСОБА_1 та не ініційовано службових розслідувань з цього приводу, на думку колегії суддів, не спростовує встановлений службовим розслідуванням факт порушення позивачем п.6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, яка затверджена наказом МВС України від 07.07.2017р. №575. Оцінюючи обраний відповідачем захід дисциплінарного впливу, колегія суддів вважає, що останній не вийшов за межі допустимого розсуду. На думку суду, встановлені під час службового розслідування обставини можуть розглядатись як такі, що об`єктивно завдають шкоди авторитету правоохоронного органу, працівники якого повинні бути прикладом виключно високого рівня правової свідомості та чесності як у робочий, так і у неробочий час. Обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, колегією суддів не встановлено. Що ж до посилання апелянта на отримані відзнаки, то колегія суддів звертає увагу на те, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №810/2073/16. З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що накази ГУНП в Одеській області від 25 серпня 2021 року №1896 в частині притягнення старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також від 10 вересня 2021 року №1430 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції є правомірними, обґрунтованими, ухваленими відповідно до критеріїв, визначених у статті 2 КАС України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду від 21.11.2022р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук