Постанова 4812 № 487/5580/20
від 02.12.2020 ·02.12.20 22-ц/812/1972/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5580/20 Номер провадження № 22-ц/812/1972/20 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікова В.І., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., за участю: представника позивача - Немерцалової С.В. , представника відповідача - Д`яченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Немерцаловою Світланою Володимирівною на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді - Кузьменка В.В. в приміщенні того ж суду за позовом ОСОБА_2 до Малого приватного підприємства аудиторська фірма «Аудит - Гарант Миколаїв», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Тетяни Миколаївни про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру та визнання договору купівлі-продажу недійсним, в с т а н о в и л а: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 в інтересах якого діяла адвокат Немерцалова С.В. звернувся до суду з позовом до МПП аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просив перевести на нього права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18 січня, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. за р/№24, укладеним між ОСОБА_4 від імені МПП аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв» та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на вказану квартиру та визнати недійсним договір купівлі- продажу вказаної квартири посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2020 року у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Немерцалова С.В. посилаючись незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали та на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала не в повній мірі відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір між сторонами виник саме з корпоративних правовідносин, зокрема, з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка обліковувалась на балансі підприємства, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Між тим, з таким висновком погодитися в повній мірі не можливо. Як вбачається зі змісту позовної заяви між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 29 червня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав датований та внесений у реєстр 30 червня 2017 року за умовами якого ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 у власність корпоративні права, а саме частку у розмірі 100% у статутному капіталі МПП аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв». Одночасно із укладенням 29 червня 2017 року до вказаного вище договору було укладено додаткову угоду відповідно до якої ціна продажу корпоративних прав на підприємство за домовленістю сторін не враховує вартість нерухомого майна, яке обліковується на балансі підприємства (ціла двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та покупець ( ОСОБА_4 ) в строк не пізніше 30 вересня 2017 року забезпечити продаж на користь продавця ( ОСОБА_2 ). 18 січня 2018 року ОСОБА_4 від імені МПП аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв» продала вказану вище квартиру ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. за р/№24. В подальшому ОСОБА_3 11 липня 2018 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. за р/№ 361 відчужила вказану вище квартиру ОСОБА_4 . Посилаючись на вказані обставини та на те, що у ОСОБА_5 виникло переважне право на укладення договору купівлі-продажу в силу договірних зобов`язань останній просив суд про задоволення свого позову. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту». ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті),та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами)юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах. Згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір між сторонами виник саме з корпоративних правовідносин. Між тим, такий висновок суду є передчасним, оскільки з`ясувати обставини виникнення спору між сторонами саме з корпоративних прав можливо лише в межах відкритого провадження у справі. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, оскаржувану ухвалу судді від 06 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому відповідно до п. 2 ч.1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Немерцаловою Світланою Володимирівною задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.