Постанова 4812 № 487/5580/20

09.11.22 22-ц/812/606/22 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5580/20 Номер провадження: 22-ц/812/606/22 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2022 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Крамаренко Т.В., суддів: Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Стрілець К.О., за участю: представника позивача - Немерцалової С.В., представника відповідачів - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Д`яченко Крістіною Станіславівною на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2022 року, ухваленого під головуванням судді - Кузьменка В.В. в приміщенні того ж суду о 15-50 год. по справі за позовом ОСОБА_3 до Малого приватного підприємства аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Тетяни Миколаївни про переведення прав та обов`язків покупця, визнання договору недійсним, визнання права власності та витребування квартири, в с т а н о в и л а : У вересні 2020 року ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Немерцалової С.В. звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв» (надалі - МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв») ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в якому просив перевести на нього права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним 18 січня 2018 року між МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» (Продавець) від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (Покупець) квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого за р/ АДРЕСА_2 , визнати за ним право власності на вказану квартиру, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 11 липня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого за р/ АДРЕСА_3 , а також витребувати вказану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 . Стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно судові витрати. Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому належали 100% корпоративних прав у статутному капіталі МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» управлінням якого з 2013 року займалася ФОП ОСОБА_2 на підставі договору управління майна від 01 червня 2013 року. МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . 29 червня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було узгоджено всі умови договору, за яким він продав корпоративні права МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» (код ЄДРПОУ 19298806) ОСОБА_2 за 37 000 грн. Одночасно із укладанням 29 червня 2017 року Договору купівлі-продажу корпоративних прав між ним та ОСОБА_2 , було укладено Додаткову угоду від 29 червня 2017 року до зазначеного Договору, відповідно до якої: ціна продажу корпоративних прав на підприємство, визначена пунктом 2.1. Договору, за домовленістю між сторонами не враховує вартість нерухомого майна, яке обліковується на балансі підприємства (ціла двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу 199/02.03.2007/ приватний нотаріус Руда О.М., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.03.2007 року, номер: 19139 в книзі: 112 ММБТІ»; покупець зобов`язується в строк не пізніше 30 вересня 2017 року забезпечити продаж на користь продавця нерухомого майна, визначеного пунктом 1 цієї додаткової угоди до Договору купівлі-продажу корпоративних прав, за залишковою вартістю цього майна; покупець зобов`язується в строк не пізніше 31 липня 2017 року забезпечити нарахування та виплату дивідендів у сумі, порядку та на умовах, визначених спільним рішенням №2 від 27.06.2017 року власника МП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна. 30 червня 2017 року на вимогу нотаріуса та у його присутності договір купівлі-продажу корпоративних прав було перепідписано. Зазначає, що ним було виконано умови договору та передано ОСОБА_2 корпоративні права, проте ОСОБА_2 лише частково були виконані умови Договору (у частині Додаткової угоди) та 07 березня 2018 року МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» йому було виплачено дивіденди у розмірі 850 000 грн. Від виконання договору в частині продажу на його користь належної підприємству квартири, ОСОБА_2 ухилилася. Натомість МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» від імені якого діяла ОСОБА_2 , 18 січня 2018 року продало спірну квартиру ОСОБА_4 за 34 200 грн., після чого, остання 11 липня 2018 року відчужила за договором купівлі-продажу вказану квартиру ОСОБА_2 за 48 474 грн. Вважає, що у нього виникло переважне право на укладення договору купівлі-продажу в силу договірних зобов`язань. А оскільки на момент відчуження квартири АДРЕСА_1 , 18 січня 2018 року у ОСОБА_2 вже існували зобов`язання щодо відчуження зазначеного майна на його користь то вона не мала права відчужувати зазначену квартиру іншій особі. Посилаючись на викладене та на те, що належним відновленням його порушеного права є переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 18 січня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 24, укладеним між МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» (Продавець) від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (Покупець) квартири АДРЕСА_1 за 34 200 грн. позивач просив про задоволення позову. 23 вересня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про долучення платіжного доручення № 6481000328 від 23 вересня 2021 року до матеріалів справи, як доказ внесення на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Миколаєва грошових коштів у розмірі 34 200 грн. У відзиві на позов представник відповідача МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2022 року позов задоволено. Переведено на ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18 січня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 24, укладеним між ОСОБА_2 , від імені МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) квартири АДРЕСА_1 , ціна продажу 34 200 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 серія та номер: 360, виданий 11 липня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., укладений між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець). Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 . Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення продажу на користь ОСОБА_3 нерухомого майна за залишковою вартістю цього майна відповідно до повноважень наданих їй чинним законодавством, а відтак від імені МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» зобов`язана була провести відчуження квартири АДРЕСА_1 за залишковою вартістю на користь ОСОБА_3 . В силу ст. 627 ЦК України «свобода договору» переважне право купівлі може бути встановлено за згодою сторін. Законодавець передбачив спосіб захисту порушеного права переважного права купівлі - пред`явлення позову про переведення на особу прав та обов`язків покупця, за такого у позивача виникло переважне право на укладення договору купівлі-продажу в силу договірних зобов`язань. На момент відчуження спірної квартири 11 липня 2018 року у ОСОБА_2 вже існували зобов`язання щодо відчуження зазначеного майна на користь ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 11 липня 2018 року відповідно до положень ст. 216 ЦК України є недійсним. З наданих суду доказів ОСОБА_2 не є та не може вважатися добросовісним набувачем, а відтак в силу ст. ст. 387, 388 ЦК України спірну квартиру слід витребувати з незаконного володіння останньої. Крім того, суд виходив з того, що оскільки додаткова угода є невід`ємною частиною договору, то встановлені вимоги законодавства щодо форми додаткової угоди є тотожними вимогам для форми договору (купівлі-продажу корпоративних прав). Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 - адвокат Д`яченко К.С. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір купівлі-продажу корпоративних прав від 30 червня 2017 року не містить в собі будь-яких зобов`язань ОСОБА_2 щодо спірної квартири, будь-яких додаткових угод до нього не укладалось. Також суд не звернув уваги на те, що станом на 29 червня 2017 року ОСОБА_2 не була власником спірної квартири та відповідно не мала права розпоряджатися нею, а відтак висновок суду щодо виникнення у ОСОБА_3 переважного права на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири на підставі Додаткової угоди від 29 червня 2017 року є безпідставним. До того ж зазначає, що додаткова угода від 29 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не була укладена в нотаріальній формі і не дотримано вимоги щодо її реєстрації то вона не є вчиненою, оскільки не додержано вимог щодо форми договору відповідно до вимог ст.ст. 210, 657 ЦК України, а відтак не створює для сторін жодних юридичних наслідків. Вказує на те, що позивач не є власником спірної квартири, позовні вимоги щодо витребування її з незаконного володіння ОСОБА_2 є передчасними. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Єгоров Б.С. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити в сили. Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено, що відповідно до Статуту МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», затвердженого власником підприємства та зареєстрованим Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому, р/№ 4995/1 14 січня 2002 року, 100% у статутному капіталі Підприємства, належали ОСОБА_3 . Управлінням підприємства - займалася ФОП ОСОБА_2 на підставі договору управління майна від 01 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с.17-20). За Договором управління - ФОП ОСОБА_2 зобов`язалася за плату здійснювати від свого імені управління корпоративними правами Установника ( ОСОБА_3 ) на МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 19298806) в інтересах ОСОБА_3 . Строк дії договору управління було визначено з 01 червня 2013 року до 31 травня 2018 року (або до дати дострокового припинення). МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2007 року (т. 1 зв. а.с.23-25). 27 червня 2017 року між власником МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» та управителем майна було прийнято спільне рішення № 2 про намір укладення договору купівлі - продажу корпоративних прав, виходу з підприємства, нарахування та виплату дивідендів (т. 1 а.с .23). Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав у простій письмовій формі, у присутності нотаріуса, датований та внесений у реєстр 30 червня 2017 року (надалі - Договір) (т. 1 а.с.16). За умовами п.1.1. Договору продавець ( ОСОБА_3 ) передає покупцю ( ОСОБА_2 ), а покупець приймає у власність корпоративні права, а саме частку у розмірі 100% (ста відсотків) у статутному капіталі МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», код ЄДРПОУ 19298806. Відповідно до п.2.1. Договору, за домовленістю сторін, ціна продажу корпоративних прав МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» складає 37 000 грн. Також між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 29 червня 2017 року було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої: - ціна продажу корпоративних прав на підприємство, визначена пунктом 2.1. Договору, за домовленістю між сторонами не враховує вартість нерухомого майна, яке обліковується на балансі підприємства (ціла двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу 199/02.03.2007/ приватний нотаріус Руда О.М., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.03.2007 року, номер: 19139 в книзі: 112 ММБТІ); покупець зобов`язується в строк не пізніше 30 вересня 2017 року забезпечити продаж на користь продавця нерухомого майна, визначеного пунктом 1 цієї додаткової угоди до Договору, за залишковою вартістю цього майна; покупець зобов`язується в строк не пізніше 31 липня 2017 року забезпечити нарахування та виплату дивідендів у сумі, порядку та на умовах, визначених спільним рішенням №2 від 27 червня 2017 року власника МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна (т 1. а.с.17). ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було виконано умови Договору та передано корпоративні права, остання вчинила державну реєстрацію та на теперішній час є власником 100% у статутному капіталі МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» (код ЄДРПОУ 19298806) (т.1 а.с. зв. 25-28). 07 березня 2018 року МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» було нараховано та виплачено ОСОБА_3 дивіденди у розмірі 850 000 грн. (т.1 зв. 34-35). 18 січня 2018 року МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» від імені якого діяла ОСОБА_2 відчужило квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 за 34 200 грн. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 24 (т.1 а.с. зв. 28-30). В подальшому ОСОБА_4 11 липня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. за реєстровим №360 продала вказану вище квартиру ОСОБА_2 за 48 474 грн. (т.1 а.с. зв. 30-32). Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (т. зв.23-25). Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що у нього виникло переважне право на укладення договору купівлі-продажу в силу договірних зобов`язань, оскільки на момент відчуження квартири АДРЕСА_1 , 18 січня 2018 року у ОСОБА_2 вже існували зобов`язання щодо відчуження зазначеного майна на його користь то вона не мала права відчужувати зазначену квартиру іншій особі, а відтак належним відновленням його порушеного права є переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 18 січня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 24, укладеним між МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» (продавець) від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (покупець), квартири АДРЕСА_1 за 34 200 грн. Так, відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (частина перша статті 362 ЦК України). Частиною четвертою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передбачені положеннями статті 362 ЦК України обмеження щодо розпорядження своєю часткою стосуються лише продажу частки співвласником та регулюють відносини виключно з переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права щодо відчуження власником частки спільної часткової власності. Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», ОСОБА_3 не є співвласником, а відтак на встановлені у справі правовідносини положення статті 362 ЦК України не поширюються, тому відсутні підстави для переведення на останнього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 18 січня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 24, укладеним між МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» (продавець) від імені якого діяла ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (покупець) квартири АДРЕСА_1 за 34 200 грн. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За положеннями ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Згідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що попередній договір встановлює зобов`язання сторін укласти договір у майбутньому та визначає певну особу як покупця та укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню щодо купівлі-продажу нерухомого майна. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. ) Так, судом встановлено, що дійсно між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 29 червня 2017 року було укладено додаткову угоду до Договору, в якій передбачено домовленості щодо ціни продажу корпоративних прав, а також зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити продаж квартири ОСОБА_3 . Отже, виходячи зі змісту додаткової угоди, зобов`язання ОСОБА_2 щодо відчуження належної МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» на користь ОСОБА_3 по суті це попередній договір, який відповідно до вимог законодавства потребує нотаріального посвідчення. Оскільки додаткова угода від 29 червня 2017 року укладена в простій письмовій формі, а відтак в силу ст. 216 ЦК України є нікчемною та не може створювати передбачених в ній зобов`язань щодо укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у майбутньому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Посилання на те, що форма додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною Договору є тотожними з вимогами для форми договору купівлі-продажу корпоративних прав не заслуговують на увагу з огляду на те, що додаткова угода має ознаки змішаного договору. За такого, підстави виникнення у ОСОБА_3 переважного права щодо придбання квартири АДРЕСА_1 згідно додаткової угоди від 29 червня 2017 року відсутні. До того ж, зміст договору купівлі - продажу корпоративних прав від 30 червня 2017 року не передбачає будь-яких зобов`язань ОСОБА_2 щодо відчуження належної МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» квартири. За таких обставин, вимоги ОСОБА_3 щодо переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі - продажу від 18 січня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 24, укладеним між МП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» (Продавець) від імені якого діяла відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (Покупець) квартири АДРЕСА_1 , ціна продажу 34 200 грн. є безпідставні та задоволенню не підлягають. Що стосується вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 11 липня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого за р/№361 то колегія виходить з наступного. Як на підставу недійсності договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 липня 2018 рокупозивач посилається на те, що його було укладено після договору купівлі - продажу від 18 січня 2018 року, за яким він має переважне право на купівлю спірної квартири. Отже, вимоги про визнання недійсним вказаного вище договору є похідними, а відтак задоволенню не підлягають. Також не можуть бути задоволені й інші вимоги ОСОБА_3 щодо визнання права власності на спірну квартиру та витребування її з незаконного володіння ОСОБА_2 . Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1. ст. 388 ЦК України). Застосування ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Як встановлено судом, ОСОБА_3 не був та не є власником спірної квартири, а відтак підстави для застосування положень ст. ст. 387, 388 ЦК України до правовідносин встановлених у даній справи відсутні. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1,3, ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 . Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Д`яченко Крістіною Станіславівною - задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Малого приватного підприємства аудиторська фірма «Аудит-Гарант Миколаїв», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Тетяни Миколаївни про переведення прав та обов`язків покупця, визнання договору недійсним, визнання права власності та витребування квартири - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 14 листопада 2022 року.