Постанова 4807 № 334/10409/14-ц

Дата документу 02.12.2020 Справа № 334/10409/14-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/10409/14 Головуючий у 1 інстанції Козлова Н.Ю. Провадження № 22-ц/807/3270/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року за клопотанням ОСОБА_3 про зняття арешту у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа друга Запорізька державна нотаріальна контора, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання розпоряджень голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради незаконними, визнання свідоцтв про право власності на домоволодіння недійсними, визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом частково недійсними, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про зняття арешту у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа друга Запорізька державна нотаріальна контора, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання розпоряджень голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради незаконними, визнання свідоцтв про право власності на домоволодіння недійсними, визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом частково недійсними, про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Заява обґрунтована тим, що 01.07.2019 р. Ленінський районний суд м.Запоріжжя ухвалив рішення по цивільній справі № 334/10409/14-ц, яким відмовив ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на житло та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, Другої Запорізької державної нотаріальної контори, районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання розпоряджень голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради незаконними, визнання свідоцтв про право власності на домоволодіння недійсними, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, про скасування реєстрації, визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.05.2020 року, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2019 року залишено без змін. Отже, рішення набрало законної сили. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2016 року у якості забезпечення позову був накладений арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 . На даний час, для реалізації свого права як співвласника домоволодіння, заявнику необхідно зняти вищезазначений арешт на вказане домоволодіння, оскільки йому потрібно привести усі документи у відповідність та укласти договори з комунальними службами. З цих підстав, він змушений звернутися до суду. Просив суд скасувати заходи забезпечення позову, звільнивши з-під арешту нерухоме майно, домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2016 року про забезпечення позову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_3 про зняття арешту з майна у цій справі задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, звільнивши з-під арешту нерухоме майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2016 року по цивільній справі 334/10409/14-ц. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, незастосування норми матеріального права, які у даній справі підлягають застосуванню, та порушення норми процесуального права, просять ухвалу суду скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спір щодо наявності у ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування триває та має бути остаточно вирішений Верховним Судом, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подані касаційні скарги на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20.05.2020 року. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05.11.2020 року відкрито провадження по даній справі та ухвалою колегії суддів від 05.11.2020 року справу призначено до розгляду на 10:40 год. 02 грудня 2020 року. Згідно ч.ч.2,4 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. 01 грудня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що адвокат Погрібна С.О. приймає участь в судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/2091/17, яке відбудеться також 02.12.2020 року о 10:40 годині. Розглянувши дану заяву апеляційний суд дійшов до висновку про її необґрунтованість та безпідставність, спрямовану на безпідставне затягування і перешкоджання розгляду справи, виходячи з наступного. ОСОБА_4 до заяви про відкладення справи не надано жодного доказу, підтверджуючого факт того, що вона прийматиме участь в судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/2091/17, яке відбудеться також 02.12.2020 року о 10:40 годині. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені права приймати участь в судовому засіданні особисто, та не позбавлені права на отримання правової допомоги іншого адвоката. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У справах "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, неявка яких до суду визнана судом неповажною. При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі "Калашников проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 374 ч.1 п.1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, у жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності. У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа друга Запорізька державна нотаріальна контора, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання розпоряджень голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради незаконними, визнання свідоцтв про право власності на домоволодіння недійсними, визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом частково недійсними, про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В ході розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2016 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на житло та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, Другої Запорізької державної нотаріальної контори, районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання розпоряджень голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради незаконними, визнання свідоцтв про право власності на домоволодіння недійсними, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, про скасування реєстрації, визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2019 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили. Розглядаючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції пересвідчився в тому, що не існує реальної загрози у звільненні майна з-під арешту, а тому на даний час відпала потреба у продовженні дії вжитих судом заходів забезпечення позову Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Положеннями статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Згідно роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У постанові Верховного Суду ухваленій 14 серпня 2019 року у справі №521/8746/18, зазначено, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Таким чином, колегією суддів встановлено, що постановлена судом першої інстанції ухвала узгоджується з положеннями ст. 158 ЦПК України. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Зокрема, таким доводом є посилання скаржників на подачу ними касаційних скарг на судове рішення, а відтак на їх думку, скасування заходів забезпечення позову було передчасним. Вказане твердження не ґрунтується на законі, зокрема на вимогах ч.9 ст. 158 ЦПК України, оскільки питання скасування заходів забезпечення позову мало місце після набрання судовим рішенням законної сили, коли залишилось без змін за результатами апеляційного перегляду. При цьому, само по собі подання касаційної скарги не є тією процесуальною підставою, яка унеможливлює в розрізі положень ст. 158 ЦПК України розгляд питання про скасування заходів забезпечення позову. За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду з огляду на відсутність порушень норм процесуального права при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2020 року. Головуючий Судді: