Постанова 4855 № 640/9949/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9949/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - ТОВ «Фактор Нафтогаз») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0238581213 від 20.03.2019 року, яким до позивача застосовано штраф за порушення терміну сплати грошового зобов`язання у розмірі 165 127 грн. 80 коп. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, грошове зобов`язання визначене у податковому повідомленні-рішенні від 15.07.2015 року №0005092203 не є узгодженим, а відтак застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є безпідставними. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19.05.2016 року у справі №826/27183/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фактор Нафтогаз» про визнання протиправними та скасування, зокрема, ППР №0005092203 від 15.07.2015 року. Таким чином, на підставі пункту 5 статті 254 КАС України з 28.09.2017 року по 17.01.2019 року зобов`язання позивача по податковому повідомленню-рішенню №0005092203 було узгодженим та підлягало сплаті. Крім того, відповідачем у тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у м. Києві правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві. Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30 липня 2019 року. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Фактор Нафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету. За результатами перевірки складено акт № 5477/26-15-12-13-20 від 21.02.2019 року. Зазначеним актом встановлено порушення ТОВ «Фактор Нафтогаз» граничного строку сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток, передбачених п. 57.3 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України. На підставі названого акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0238581213 від 20.03.2019 року, яким до позивача застосовано штраф за порушення терміну сплати грошового зобов`язання у розмірі 165 127 грн. 80 коп. Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. За приписами п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. А саме, п. 111.2 ст. 111 ПК України передбачено, що за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Зокрема, у відповідності до пункту 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, об`єктом застосування штрафу за вказаною статтею ПК України є несвоєчасно сплачена сума саме узгодженого грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 по справі №818/1507/17. Колегія зауважує, що за змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. В свою чергу, п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Зі змісту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 у справі №805/3284/17-а, від 31 серпня 2018 у справі № 821/381/17. В даному випадку, контролюючим органом застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, сума яких була визначена податковим повідомленням-рішення від №0005092203 від 15.07.2015 року. Як вбачається з матеріалів справи та даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19.05.2016 року у справі №826/27183/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фактор Нафтогаз» про визнання протиправними та скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення №0005092203 від 15.07.2015 року. Разом з тим, постановою Верховного Суду від 17 січня 2019 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів приймає доводи апелянта про те, що з урахуванням положень КАС України постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Фактор Нафтогаз» набрала законної сили після прийняття ухвали судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, в даному випадку - 28.09.2017 року. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що камеральна перевірка ТОВ «Фактор Нафтогаз», за результатами якої складено акт № 5477/26-15-12-13-20 від 21.02.2019 року, проведена та спірне податкове повідомлення рішення №0238581213 від 20.03.2019 року винесено контролюючим органом після скасування Верховним Судом судових рішень у справі №826/27183/15. У зв`язку із викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення, винесене 15 липня 2015 року є неузгодженими, а, отже, у платника податків не може виникати перед контролюючим органом ніяких податкових зобов`язань за таким податковим повідомленням-рішенням. Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що якщо податкове зобов`язання не є узгодженим відповідно до положень Податкового кодексу України, воно не має наслідків для платника податків щодо відповідальності за його сплату. Більше того, у випадку, коли таке зобов`язання є неузгодженим, воно не створює наслідків для визначення інших зобов`язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів. Рішення контролюючого органу, визначені суми в якому є неузгодженими, не створює наслідків для визначення інших зобов`язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів. Відтак, колегія суддів вважає, що податковий обов`язок позивача сплатити своєчасно вказані грошові зобов`язання припинено до моменту винесення рішення у справі №826/27183/15, що у свою чергу спростовує наявність у відповідача правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за статтею 126 Податкового кодексу України. Штрафні санкції за статтею 126 Податкового кодексу України можуть застосовуватися контролюючим органом до платника податків в разі підтвердження судом обґрунтованості нарахування грошових зобов`язань, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення, і їх платник податків не сплатив у визначений Податковим кодексом України порядок. При цьому, в разі скасування судом рішення, яким визначено грошові зобов`язання, скасуванню підлягають і штрафні санкції, нараховані на таку суму грошового зобов`язання (постанова Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року у справі №809/2780/14). З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0238581213 від 20.03.2019 року та його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Замінити у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко